Постанова № 177894, 02.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.06 р. Справа № 29/250а

11 годин 15 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом – Державного підприємства “Красноармійськвугілля” м.Димитров

до відповідача – Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м.Красноармійськ

про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440\0

за участю представників сторін:

від позивача – Пархоменко А.Ю. – нач.юр.відділу (за довір.)

від відповідача – Лавреніна А.М. – гол. держподатковий ревізор-інспектор (за довір.) , Пушкарьов Р.Б. – держподатковий інспектор (за довір.)

Позивач, Державне підприємство “Красноармійськвугілля”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440\0 щодо накладення штрафу у розмірі 131069,50 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на безпідставне застосування штрафних санкцій, оскільки ним не було порушено вимог чинного законодавства в частині порядку відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. Позивач зазначив, що відповідно до ст..43 Гірничого Закону України , положень Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України та Колективним договором ДП “Красноармійськвугілля”, підприємство безкоштовно забезпечує паливом на побутові потреби певні категорії своїх робітників. При цьому забезпечення побутовим паливом (вугіллям) здійснюється безкоштовно з нарахуванням підприємством податку на додану вартість відповідно до норм чинного законодавства виходячи з встановленої вартості вугілля. Таким чином, фактично зазначений вид відчуження вугілля за умовами свого оподаткування прирівнюється до підприємницької діяльності, тобто, відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не підлягає письмовому узгодженню з податковими органами.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує і вважає , що рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки позивач в порушення вимог п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. без попереднього узгодження з податковим органом здійснював відчуження активів, а саме безоплатно надавав вугілля на побутові потреби громадянам згідно до статті 43 Гірничого Закону України. Відповідач вважає, що оскільки від проведення операції з готовою продукцією не передбачено отримання коштів, так як не відбувається реалізація вугілля громадянам за грошові кошти, то зазначені операції підприємства, активи якого перебувають у податковій заставі, підлягають обов”язковому узгодженню з державними податковими органами.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за №32087941 та взятий на облік платника податків у Красноармійській об”єднаній державній податковій інспекції Донецької області.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена перевірка стану збереження позивачем активів відокремленого підрозділу шахти Димитрова Державного підприємства “Красноармійськвугілля”, які перебувають у податковій заставі, за результатами якої складений акт від 26.05.2006р. №3\24 -33839081 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440\0, яким до позивача згідно з підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосований штраф в розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 131069грн.50 коп.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафу послужив висновок податкового органу про те, що позивач, активи якого перебувають у податковій заставі, у порушення вимог п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вересні 2005р. проводив операції по відчуженню активів без попереднього узгодження з податковим органом на загальну суму 131069,50 грн., а саме безоплатна передача вугілля населенню.

Відповідачем відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було надіслано позивачеві першу податкову вимогу від 05.04.2003р. №1/36 на суму податкового боргу 743911,43 грн. та другу податкову вимогу від 07.05.2003р. №2/52 на суму податкового боргу 673577,64 грн.

Згідно до п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 наведеного Закону активи платника податків, що мають податковий борг, передаються в податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п.8.3.ст..8 цього Закону податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Пунктом 3.1 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затв. наказом Державної податкової адміністрації України 28.08.2001 за № 338, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2001р. за N 857/6048, встановлено, що за умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 07.02.2003 № 9/5/59, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2003 р. за №107/7428 “ Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна” ( у редакції, що діяла на дату виникнення податкової застави) до створення Державного реєстру податкових застав реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі застав рухомого майна в порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 26 лютого 1999 року №13/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1999 року за №123/3416.

З витягу про реєстрацію застав рухомого майна, виданого 24.04.2003р. , вбачається, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є : тип застави - податкова застава, дата виникнення податкової застави - 01.04.2003р.,об”єкт застави - невизначене майно, майно та майнові права.

Згідно довідки відповідача від 02.10.2006р. за позивачем станом на 01.09.2005р. обліковувався податковий борг в розмірі 3642,0 грн., у тому числі по відокремленому підрозділу шахти Димитрова 94,1 грн.

Факт наявності податкової заборгованості позивачем не оспорюється.

Згідно до п.п. 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Положення наведеної норми в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втратило чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 2-рп/2005 від 24.03.2005р.

Згідно до п.4 наведеного Рішення положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, з 24.03.2005р. не має правових підстав для розповсюдження податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Пунктом 1 наказу від 07.02.2003 N9/5/59 “Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна” ( в редакції наказу Міністерства юстиції N 92/5/347 від 18.08.2005р.) встановлено, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України від 18.11.2003 N1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.07.2004 за N 942/9541.

Відповідачем не надано доказів здійснення, в установленому порядку, державної реєстрації обтяжень рухомого майна - вугілля.

На підставі заяв позивача відповідачем були видані рішення про звільнення з-під податкової застави концентрату переробки вугілля майбутнього видобутку, а саме рішенням №1 від 30.06.2005р. в кількості 312500 тн. , №9/24-32087941 від 17.08.2005р. в кількості 218750 тон, від 19.09.2005р. в кількості 190 тн., яке в подальшому було передано позивачем в заставу згідно договорів №262-5 від 30.06.2005р.,№310-05 від 23.08.2005р.,№330-05 від 30.09.2005р., укладених з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком.

З наданої позивачем звітності “Основні техніко-економічні показники роботи” вбачається, що за серпень 2005р. видобуток вугілля склав лише 75,7 тис.тон, у тому числі по шахті Димитрова 3,0тис.тон., за вересень 2005р. 88,1 тис.тон, у тому числі по шахті Димитрова 13 тис.тон.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведений факт відчуження позивачем вугілля, яке перебувало у податковій заставі.

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. обов’язок сплатити штраф передбачено у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом.

Актом перевірки встановлено, що позивач у вересні 2005р. проводив операції по відчуженню активів без попереднього узгодження з податковим органом на загальну суму 131069,50 грн., а саме : безоплатна передача вугілля населенню.

Позивач зазначив, що безоплатна передача вугілля населенню була здійснена ним згідно до вимог ст..43 Гірничого Закону України та умов колективного договору.

Статтею 43 Гірничого Закону України встановлені певні права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств, у тому числі зобов’язання підприємства з видобутку вугілля безоплатно надавати вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідачем визнаються ті обставини, що позивачем було безоплатно надано вугілля на побутові потреби громадянам в розмірах, визначених колективним договором, окремим категоріям осіб згідно до вимог ст. 43 Гірничого Закону України.Однак відповідач вважає, що оскільки від проведення наведених операцій з готовою продукцією не передбачено отримання коштів, так як не відбувається реалізація вугілля громадянам за готівкові кошти, то зазначені операції підлягають обов’язковому узгодженню з державними податковими органами.

За вимогами п.п.8.6.1.а) п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. обов'язковому письмовому узгодженню з податковим органом підлягають операції, у тому числі купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Порядок узгодження відповідних операцій з податковим органом визначений п.п.8.6.4, 8.6.5 п.8.6 ст.8 цього Закону та передбачає отримання попередньої згоди на відчуження активів та відповідальність платників податку за здійснення операції без отримання такої попередньої згоди на її проведення.

Відповідно до п.п.8.6.5. п.8.6 ст.8 наведеного Закону для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення.

В даному випадку позивач виконував встановлені ст..43 Гірничого Закону України зобов’язання щодо надання соціальних гарантій працівникам гірничих підприємств, а не здійснював операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди.

За приписами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів здійснення позивачем операцій, які підлягають обов'язковому письмовому узгодженню з податковим органом, та правомірність прийнятого рішення.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст..43 Гірничого Закону України та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Державного підприємства “Красноармійськвугілля” до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440\0 щодо накладення штрафу у розмірі 131069,50 грн. задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 02.06.2006р. №0000012440\0 про застосування штрафних санкцій в сумі 131069,50 грн. згідно з підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Присудити Державному підприємству “Красноармійськвугілля” (85322, м.Димитров, вул..Ватутіна,1, р/рахунок №26007301600953 у ПІБ України в м.Димитрві, МФО 334806, ЄДРПОУ 32087941) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03 грн.40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя Гаврищук Т.Г.

Постанова в повному обсязі виготовлена 09.10.2006р.

Надрук.3 примір.

1 суду

2 сторонам