Рішення № 17777413, 02.08.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р. Справа № 5023/4207/11

вх. № 4207/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 17.05.11 р.;

відповідача- ОСОБА_2, довіреність № 305-11 від 01.01.11 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", м. Київ

до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків

про стягнення 531 761,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків, 471191,46 грн. основного боргу, 29223,31 грн. пені, 25342,35 грн. інфляційних витрат, 6004,80 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 173/11 від 30.12.10 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 червня 2011 р.

16 червня 2011 р. відповідач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/4207/11 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 02 серпня 2011 р. Задоволено заяву відповідача про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 14 серпня 2011 р..

28 липня 2011 р. позивач надав до суду заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 471191,46 грн. та просив суд стягнути з відповідача 29223,31 грн. пені, 25342,35 грн. інфляційних витрат, 6004,80 грн. 3% річних та судові витрати. Крім того, просив стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 322924 грн. та 9500 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Перевіривши додержання позивачем вимог чинного процесуального законодавства стосовно порядку збільшення позовних вимог, суд не приймає додаткові позовні вимоги до розгляду по суті, оскільки вони не оплачені державним митом пропорційно сумі, на яку збільшені.

01 серпня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що платіжним дорученням № 1164 від 08.06.11 р. на суму 471191,46 грн. основна заборгованість відповідачем була погашена у повному обсязі. Щодо нарахування пені, інфляційних та річних зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.10 р. порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача (справа № Б-50/124-10) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань. Також відповідачем надано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що вказана заява підлягає відхиленню, оскільки збільшення розміру позовних вимог не може бути пов"язано з пред"явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, та крім того, звертає увагу суду на те, що посилання позивача щодо доплати державного мита на п.2 ст. 46 ГПК України є неправомірним.

02.08.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що відповідачем було погашено суму основного боргу у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

30 грудня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", м. Київ, (позивач) та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством, м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 173/11 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити газ на умовах договору. Пунктом 6.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на розрахунковий рахунок позивача на умовах оплати 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. У випадку перевищення фактичного споживання газу з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться відповідачем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, у відповідності до умов даного договору на підставі акту, оформленого з газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого природного газу. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2011 р., а в частині взаєморозрахунків- до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 837950,40 грн., що підтверджується актами прийому- передачі природного газу № 105 від 31.01.11 р. та № 188 від 28.02.11 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

В графі "підстава" вказаних актів зазначений договір № 173/11 від 30.12.10 р., що свідчить про те, що природний газ був переданий саме на виконання цього договору.

Відповідач за отриманий природний газ сплатив частково на суму 1204709,34 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 471191,46 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 471191,46 грн. у повному обсязі.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 471191,46 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування 3% річних, інфляційних та пені, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.10 р. порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача (справа № Б-50/124-10) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що абзацом 2 ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів(обов"язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов"язаний із суттю, що розкривається в ст. 1 вищевказаного Закону України. Тобто боржник повинен виконувати зобов"язання, що виникли після введення мораторію, але за їх виконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону України, під терміном "грошове зобов"язання" розуміється зобов"язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно- правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов"язань боржника не зараховуються, зокрема пеня та штраф.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем природного газу за договором № 173/11 від 30.12.10 р.

Отже, вказаний борг за одержаний природний газ на підставі договору є грошовим зобов"язанням підприємства перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", м. Київ у розумінні ст. 1 Закону України.

Відповідно до цієї статті грошове зобов"язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов"язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно- правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема , ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній справі.

У зв"язку з цим грошовими зобов"язаннямии відповідача є грошова сума, що визначена з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25342,35 грн. інфляційних витрат та 6004,80 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом та є вірним).

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 29223,31 грн. пені, суд враховує, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.10 р. порушено провадження у справі про банкрутство відносно відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

На підставі вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 29223,31 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків (61023, м. Харків, вул. Сумська, 131, код 14308894, р/р № 26008125300012 в ПАТ "АКБ "Базис" в м. Харків, МФО 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Промгаз України", м. Київ (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, код 3704439, р/р № 260033017134 в АТ "Банк"Національні інвестиції" м. Київ, МФО 300498) 25342,35 грн. інфляційних витрат, 6004,80 грн. 3% річних, 5025,38 грн. державного мита та 223,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 471191,46 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 29223,31 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 03 серпня 2011 року.