Рішення № 17777301, 21.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 5023/4163/11

вх. № 4163/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 22 від 17.01.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС", м. Харків

про стягнення 21098,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (відповідач) про стягнення суми боргу 21098,81 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 21.07.2011 р. за вх. № Д1372, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.07.2011 р. за вх. № 13772, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій по зменшенню своїх грошових коштів, яки б свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі у майбутньому.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

31 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 31/10-08 (надалі-договір) відповідально до умов якого, позивач зобов'язується передати (поставити) будівельні та оздоблюванні матеріали у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору.

Відповідно до розділу 4 договору відповідач був зобов'язаний оплачувати товар протягом 14 (десяти) днів з моменту отримання відповідної партії товару.

На виконання умов договору, в період з 15.11.2010 р. по 22.11.2010 р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну вартість 22030,45 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № БХФ-11/15/025 від 15.11.2010 р. на загальну суму 9278,96 грн. та № БХФ-11/22/028 від 22.11.2010 р. на загальну суму 12751,49 грн.

У позові позивач вказує, що за отримані товари відповідач сплатив позивачу тільки 3400,00 грн.

Разом з цим в матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача № 16/03 від 16 березня 2011 р. у якому відповідач вказував, що він визнає заборгованість у розмірі 18630,45 грн. за договором поставки № 31/10-08 від 31.10.2008 року станом на 16 березня 2011 р., та зобов'язується сплатити заборгованість в продовж 2-х місяців щоденними платежами у сумі 500,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 18630,45 грн. за отримані товари.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 18630,45 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 18630,45 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене та положення розділу 5 договору, перевіривши розрахунки позивача інфляційних, 3% річних та пені, суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 832,78 грн., сума 3% річних у розмірі 265,23 грн. та сума пені у розмірі 1370,35 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в сумі 21098,81 грн. є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в звязку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 210,99 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НАВС" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35; поштова адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 327; код ЄДРПОУ 35245740; р/р 26006839853121 в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС" (юридична адреса: 02091, м. Київ, шосе Харківське, 144-В; поштова адреса: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13-Б; код ЄДРПОУ 32376008; р/р 260017426 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) суму боргу у розмірі 21098,81 грн.; 210,99 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 25.07.2011 р.