Рішення № 17777302, 18.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 5023/3847/11

вх. № 3847/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 11.04.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Харківпроменерго", м. Харків

до Управління освіти Ленінської районної у м. Харкові ради, м. Харків

про стягнення 10178,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Управління освіти Ленінської районної у м. Харкові ради (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором № 484/1 від 10.12.2010 р. у розмірі 9279,36 грн., пені за період прострочення з 16.12.2010 р. по 13.04.2011 р. в розмірі 463,78 грн., інфляційних сум за період прострочення з 16.12.2010 р. по 31.03.2011 р. у розмірі 344,53 грн. та 3% річних від простроченої суми за період прострочення с 16.12.2010 р. по 13.04.2011 р. у розмірі 90,76 грн.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 18.07.2011 р. за вх. № Д1345, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 18.07.2011 р. за вх. № 13334, надав клопотання про перенесення розгляду справи для підготовки обґрунтованих заперечень, оскільки відповідач не отримав матеріалів позовної заяви, а також тим, що довіреність на представлення інтересів представнику відповідача була видана тільки сьогодні і можливості ознайомитися з матеріалами справи у нього не було. Дане клопотання господарським судом було залучено до матеріалів справи та задоволено у зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.07.2011 р. о 16:00 для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Під час перерви представник відповідача з матеріалами справи не ознайомився та після перерви представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 18.07.2011 р. за вх. 13410, надав клопотання про зміну найменування відповідача по справі з Управління освіти Ленінської районної у м. Харкові ради на Управління освіти Адміністрації Ленінського районну Харківської міської ради з додатком, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача про зміну найменування відповідача по справі, вважав за необхідне його задовольнити та змінити найменування відповідача по справі з Управління освіти Ленінської районної у м. Харкові ради на Управління освіти Адміністрації Ленінського районну Харківської міської ради.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 18.07.2011 р. за вх. № 7619, надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України в Харківській області у зв'язку з тим, що воно повинно здійснювати розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку, для повного з'ясування обставин справи. Дане клопотання господарським судом залучається до матеріалів справи та в його задоволенні господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки здійснення Головним управлінням Державного казначейства України в Харківській області своїх функціональних зобов'язань не стосується предмету даної справи у зв'язку з чим прийняте рішення по даній справі не може вплинути на права або обов'язки вказаної особи щодо однієї з сторін.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 18.07.2011 р. за вх. № 17617, надав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки обґрунтованих заперечень, оскільки відповідач не отримав матеріалів позовної заяви, довіреність на представлення інтересів представнику відповідача була видана тільки сьогодні і можливості ознайомитися з матеріалами справи у нього не було, та тим, що представник відповідача 18.07.2011 року був зайнятий у іншому судовому процесі. Дане клопотання господарським судом залучається до матеріалів справи та в його задоволенні господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з поміткою Укрпошти та тим, що відповідачем не надано до суду доказів зайняття представника відповідача у іншому судовому процесі. При цьому суд зазначає, що ч.2 ст. 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, однак представник відповідача у останній день 2-х місячного строку розгляду даної справи відповідно до вищевказаних положень ст. 22 ГПК України добросовісно не скористався своїм правом щодо продовження строку розгляду справи поза межами двохмісячного строку на 15 днів та не заявив до суду відповідне клопотання у зв'язку з чим у суду відсутня можливість для відкладення розгляду справи після 18.07.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

10 грудня 2010 року між сторонами було укладено договір про закупівлю № 484/1 (надалі - договір), згідно п. 1.1 і п. 1.2. якого відповідач зобов'язувався сплатити, а позивач зробити поставку теплового лічильника Suрегсаl 531 LВТТ/Ultrastar 40-10 Рt 500-84 mm у кількості 1 шт. Загальна вартість лічильника за договором склала 9279,36 грн.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу вищевказаний лічильник, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000049 від 10.12.2010 р.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата здійснюється відповідачем шляхом банківського переведення коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 5.1. договору було передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Так, судом встановлено, що оплата вартості лічильника у встановлені строки, тобто у період з 13 по 15 грудня 2010 року включно відповідачем здійснена не була, оскільки в матеріалах справи не міститься відповідних доказів на підтвердження цього.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 9279,36 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, положення п. 5.1. договору, перевіривши розрахунки позивача інфляційних, 3% річних та пені, суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 463,78 грн., сума інфляційних у розмірі 344,53 грн., сума 3% річних у розмірі 90,76 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи для надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи.

Задовольнити клопотання представника позивача про зміну найменування відповідача по справі.

Змінити найменування відповідача по справі з Управління освіти Ленінської районної у м. Харкові ради на Управління освіти Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради.

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України в Харківській області.

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 17617 від 18.07.2011 р.).

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, код ЄДРПОУ 02146305, п/р 35418002001823 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 6, код ЄДРПОУ 30655746, п/р 26007035971601 в ХФ АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 351005) суму заборгованості за договором № 484/1 від 10.12.2010 р. у розмірі 9279,36 грн., пеню у розмірі 463,78 грн., інфляційні у розмірі 344,53 грн., 3% річних у розмірі 90,76 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 25.07.2011 р.