Рішення № 17777293, 19.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5023/3669/11

вх. № 3669/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 01.06.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПФ "ДЕЛЬТА", м. Харків

до ПП "НАФТАПОСТАЧ", м. Харків

про стягнення 4009,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "ДЕЛЬТА" (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2553,97 грн., пені в розмірі 955,04 грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн., судових витрат в розмірі 58,92 грн., а також сплаченої суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2009 р. по справі № 21/268-08, рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2009 р. по справі № 60/111-09, рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2009 р. по справі № 16/141-09, рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2010 р. по справі № 64/19-10 та рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. по справі № 5023/314/11.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 19.07.2011 р. за вх. № Д 1352, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

25.07.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір за 10/07 (далі - договір), згідно з умовами п.1.1 якого відповідач доручив а, позивач прийняв на себе зобов'язання по монтажу залізобетонної огорожі території відповідача в строк до 30.08.2008 р., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

13.01.2009 року господарським судом Харківської області по справі № 21/268-08 було прийнято рішення, яким позов Приватної фірми "Дельта" до Приватного підприємства "Нафтапостач" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за вищезазначеним договором задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства "Нафтапостач" на користь Приватної фірми "Дельта" 12000,00 грн. основного боргу, інфляційних в сумі 180,00 грн., 3% річних в сумі 24,65 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн., витрати на державне мито в сумі 122,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року по справі № 21/268-08 набрало законної сили 27.01.2009 року. У зв'язку з не виконанням рішення по справі № 21/268-08 відповідачем, рішенням господарського суду Харківської області по справі № 60/111-09 від 02.06.2009 р. позовні вимоги задоволенні повністю, стягнуто з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" - збитки від інфляції у розмірі 804,00 грн., 3% річних в сумі 94,70 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати на державне мито в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118, 00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2009 р. по справі 16/141-09 було вирішено позов задовольнити частково, стягнуто з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" інфляційних у сумі 692,20 грн., 231,00 грн. 3% річних, 722,48 грн. пені та 200,00 грн. плати за послуги адвоката, витрати на державне мито в сумі 102,00 грн., 181,92 грн. понесених витрат повязаних з розглядом справи та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у стягненні 800,00 грн. плати за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 лютого 2010 р. по справі № 64/19-10 було позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" - 722,48 грн. пені, збитки від інфляції у розмірі 487,10 грн., 3% річних у розмірі 83,72 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500,00 грн., витрати пов'язані з розглядом цієї справи у розмірі 58,88 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 лютого 2011 р. по справі № 5023/314/11 (далі-рішення № 5) було стягнуто з відповідача на користь позивача збитки від інфляції у розмірі 1073,85 грн., 3% річних у розмірі 298,48 грн. (нарахування станом на 09.02.2010 р.), витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00 грн., та судові витрати.

Судом в рішенні № 5 було встановлено, що відповідач сплатив позивачу на виконання попередніх рішень суду суму в розмірі 20619,17 грн. наступними платежами: 19.03.2009 р. - в розмірі 92,84 грн., 16.06.2009 р. - в розмірі 2450,00 грн., 31.07.2009 р. - в розмірі 2450,00 грн., 25.01.2011 р. - в розмірі 9626,33 грн. та 26.01.2011 р. - в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

При цьому суд зазначає, що доказів скасування вищевказаних вказаних рішень в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не було надано до суду відповідного контррозрахунку суми позову, у зв'язку з чим даний розрахунок позивача судом було перевірено та встановлено, що він є вірним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до розрахунку суми позову сума процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 12.11.2008 р. по 24.01.2011 р. включно становить 2553,97 грн. та вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором виконавець та замовник несуть матеріальну відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із змісту договору вбачається, що сторонами інших умов стосовно нарахування пені за порушення зобов'язання по оплаті товару, ніж ті, що передбачені п. 5.1 договору, встановлено не було, а тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 955,04 грн. за період прострочення з 11.05.2010 р. по 11.11.2010 р. за несвоєчасне виконання ним зобов'язання за договором № 10/07 від 25.07.2008р., оскільки дане нарахування пені відповідає вимогам зазначеного договору (п.5.1) та чинному законодавству України, зокрема ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

При цьому суд зазначає, що у абз. 1,3 п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" від 16.04.1993 р. № 01-6/438 вказується про те, що якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Якщо після задоволення позову зобов'язання не буде виконане, позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом визначається особа, яка відповідає встановленим цією статтею певним кваліфікаційним вимогам та яка одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом Куц К.К., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 311 від 30.11.2006 р., та ПФ "ДЕЛЬТА" 22.04.2011 р. був укладений договір про надання послуг адвоката. Також, 22.04.2011 р. згідно квитанції № 22104 адвокат Куц К.К. отримав від ПФ "ДЕЛЬТА" 500,00 грн. за вказаним договором.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України доведено, що витрати у сумі 500,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом Куц К.К. пов'язані з судовим розглядом даної справи.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову підлягають покладенню на відповідача. Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00 грн.

Крім того, суд вважає, що витрати позивача у розмірі 58,92 грн. теж пов'язані з розглядом даної справи та вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 536, 611, 629, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44-49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "НАФТАПОСТАЧ" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд.14, код ЄДРПОУ 30754461, р/р 260091581 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 350589) на користь Приватної фірми "ДЕЛЬТА" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 22, кв. 80, код ЄДРПОУ 30991030, р/р 26001013803 в ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова, МФО 351607) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2553,97 грн., пеню в розмірі 955,04 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн., судові витрат в розмірі 58,92 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 25.07.2011 р.