Рішення № 17777290, 20.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 59/317-10

вх. № 8750/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 02.11.2010р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Фірма "Стратос",

п. Манченки

до Приватне підприємство "Партнер", с. Високий

про стягнення 40685,00 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Фірма "Стратос", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Партнер", заборгованість з орендної плати в сумі 40685,00 грн., з яких: 35000,00 грн. - основний борг, 4635,00 грн. - інфляційні, 1050,00 грн. - 3% річних, що виникла на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору оренди б/н від 05.05.2008р. та розірвати зазначений договір оренди. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач в судове засідання призначене на 20.07.2011р. свого повноважного представника не направив, витребуваних судом письмових пояснень з урахуванням висновку судового експерту не надав, оригіналу акту приймання-передачі обладнання також не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на ухвалі суду від 11.07.2011р. та наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник позивача в судових засіданнях, в яких був присутній, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору оренди та підписаний до нього акт приймання-передачі обладнання від 05.05.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог заявленого позову, вважає що між позивачем та відповідачем відсутні господарсько-правові зобовязання, зазначає, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди, сторони не дійшли згоди щодо номенклатури обладнання, вимог до якості обладнання, складу обладнання, вартості обладнання та інших.

Ухвалою від 11.07.2011р. суд попередив сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив що позивач стверджує про наступне.

05.05.2008р. між Приватним підприємством "Фірма "Стратос та Приватним підприємством "Партнер" був укладений договір оренди обладнання б/н, відповідно до п 1.1. якого позивач надає відповідачу в строкове платне користування обладнання для цегляного заводу, вартість якого складає 99980,40 грн.

За твердженнями позивача обєкт оренди був переданий у користування відповідачеві про що сторони склали Акт приймання-передачі б/д б/н до договору оренди.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. копії договору наданої позивачем договір оренди було укладено строком на 1 рік. По закінченню строку договору, якщо будь-яка із сторін не повідомить письмово про намір його розірвання, договір пролонгується на 5 років.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується в цілому складає 1250,00 грн. на місяць, в тому числі НДС - 208,33 грн.

Згідно п. 4.2. договору оренди орендна плата сплачується відповідачем щомісячно в безготівковому порядку на рахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа кожного місяця.

У відповідності до п. 4.3. договору відповідач зобовязаний на протязі 30 днів з моменту прийняття обєкта, що орендується, перерахувати орендну плату.

В пункті 5.3. договору, міститься застереження, що обєкт, який орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Посилаючись на положення п. 3.2. названого договору оренди, та те, що ніхто із сторін не повідомив про намір розірвати договір по закінченню строку його дії, позивач вважає договір продовженим на 5 років.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобовязання за договором оренди щодо перерахування орендних платежів не виконує, в звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі за оренду обладнання в сумі 35000,00 грн., на яку нараховані 4635,00 грн. інфляційних та 1050,00 грн. річних.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Крім того, ч.3 ст. 180 Господарського кодексу визначено, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови предмет, ціна та строк дії договору.

Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України відсутність згоди між сторонами стосовно хоча б однієї істотної умови договору (незалежно від причин) означає, що такий договір не відбувся.

Всупереч зазначеним вимогам Закону у тексті договору оренди б/н від 05.05.2008р. відсутні істотні умови, а саме: відомості щодо об'єкта оренди. Так в договорі зазначено лише, що в користування передається обладнання для цегляного заводу вартістю 99980,40 грн., але при цьому відсутні будь-які відомості, які дозволяють ідентифікувати це обладнання (найменування, марка, модель, комплектація, кількість тощо).

Відсутність в договорі оренди б/н від 05.05.2008р. названих істотних умов у відповідності до ст.638ЦКУкраїни та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України свідчить про наявність підстав для визнання такого договору не укладеним.

Факт не укладення договору в свою чергу означає, те, що між сторонами не виникли ті господарсько-правові зобовязання, на які позивач посилається, як на підставу позову (відносини оренди). Це відповідно свідчить про відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів на користь позивача за позовом.

Посилання позивача на акт приймання-передачі обладнання б/н від 05.05.2008р. до договору оренди б/н від 05.05.2008р., як на документ який підтверджує на думку позивача дозволяє ідентифікувати обєкт оренди та підтверджує передання його відповідачеві суд оцінює критично.

Позивачем всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не доведено факт складання цього акту і не спростовано твердження відповідача про те, що такого акту в дійсності не існує.

Так позивачем в порушення ч.2 ст. 36 ГПК України (письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії) не надано суду оригіналу цього акту.

При цьому позивачем залишено без виконання вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.10.2010р., про відкладення розгляду справи від 24.11.2010р., про поновлення провадження у справі від 11.07.2011р. котрими суд зобовязував позивача надати саме оригінал акту приймання-передачі до договору оренди обладнання б/н від 05.05.2008р.

Копія акту приймання-передачі від 05.05.2008р., на яку посилається позивач (т.І ас.12) не може бути визнана письмовим доказом у справі, адже вона завірена без додержання вимог чинного законодавства (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи).

Крім того, згідно висновку криміналістичної судово-технічної експертизи документів від 15.06.2011р. №3345 (т.ІІ, а.с.100-118) відтиск круглої печатки "Приватне підприємство "Фірма "Стратос" № 24471106" і відтиск круглої печатки "Приватне підприємство "Партнер" № 22627219" в акті прийому-передачі б/н до договору оренди обладнання б/н від 05.05.2008р., копія якого надана для дослідження, нанесені не у той час, яким датований акт прийому-передачі б/н до договору оренди обладнання б/н - 05 травня 2008р.

Викладені обставини унеможливлюють визнання наданої позивачем копії акту приймання-передачі від 05.05.2008р належним доказом у справі. Інших доказів ідентифікації обладнання, передача якого в оренду повинна була відбуватись на підставі договору від 05.05.2008р. тобто інших доказів досягнення згоди по всіх істотних умовах договору позивачем не надано.

Не може бути визнаний доказом ідентифікації обєкту оренди також і договір купівлі-продажу від 05.05.2008р. та видаткова накладна від 05.05.2008р. №ПС-000004 до нього, на які посилається позивач. Так ні текст цього договору і накладної, ні інші матеріали справи не містять підстав вважати що продане за цим договором майно, є тим самим майном, котре потім передане в оренду на підставі спірного договору оренди. До того ж цей договір купівлі продажу разом із накладною від 05.05.2008р. №ПС-000004 також не дають змоги належним чином ідентифікувати відповідне майно. В них також не визначено відповідних індивідуалізуючи ознак майна (марка, модель, комплектація, кількість тощо). Крім того, копії цих документів, наданих позивачем, так само не посвідчені належним чином.

Інші обставини, на які посилається позивач (підписання акту виконаних робіт, часткова оплата за договором оренди) також не можуть становити підставу для визнання договору оренди від 05.05.2008р. укладеним. По-перше, докази подані позивачем на підтвердження цих обставин також не можуть бути визнані письмовими доказами у справі внаслідок пороків посвідчення їх копій, та по-друге тому, що вони свідчать лише про намагання сторін досягти згоди щодо істотних умов договору, але не навіть у своїй сукупності не підтверджують факт досягнення згоди.

За таких обставин, на підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача та про необхідність відмови у їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Бринцев О.В.

/Повний текст рішення підписано 25.07.2011р.

Справа № 59/317-10/