Рішення № 17777121, 21.07.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.11 Справа № 18/90-10нр. Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи № 18/90-10

за позовом : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

до відповідача: Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Лібра»,

м. Суми

про стягнення 17124,80 грн.

за участю представників :

позивача ОСОБА_1, довіреність № 1 від 04.01.2011 року;

відповідача директор Мельник Н.М.

Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за користування майном у розмірі 17124,80 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.2011 року позов було задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року вищезгадане рішення у даній справі було скасоване. Прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2011 року рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано та передано справу на новий розгляд до Господарського суду Сумської області .

У своїх письмових поясненнях від 05.07.2011 року № 10-03-02274 по справі позивач, враховуючи зміст постанови Вищого господарського суду України від 10.05.2011 року у даній справі, здійснив розрахунок розміру неустойки з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України та з урахуванням пропущеного строку позовної давності , внаслідок якого вважає, що обґрунтованим розміром неустойки за 125 днів має бути 2501,94 грн.

Відповідач під час нового розгляду справи подав 02.06.2011 року письмові заперечення проти позовних вимог та заяву про застосування терміну позовної давності .

21.07.2011 року відповідач подав письмове заперечення проти арифметичного розрахунку неустойки позивача, в якому враховуючи позицію Вищого господарського суду України , викладену в постанові від 10.05.2011 року , а також враховуючи строк нарахування неустойки , який має бути в межах позовної давності , наводить обґрунтований розрахунок розміру неустойки , що підлягає сплаті відповідачем позивачеві за період з 28.07.2009 року по 28.11.2009 року - 1800,98 грн.

Крім того, відповідач 21.07.2011 року подав суду письмове клопотання про зменшення суми неустойки , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 10,00 грн., зважаючи на здійснені відповідачем поліпшення

приміщення , які залишилися державі, зважаючи на своєчасну сплату у період дії договору оренди орендної плати та інших платежів, зважаючи на значну суму неустойки порівняно з вартістю приміщення, а також, враховуючи, що відповідач є субєктом малого підприємництва, який на даний час змушений припинити свою діяльність через значну вартість організації технологічного процесу в новому приміщенні. Значна сума нарахованої неустойки не дасть можливості підприємству відновити свою роботу .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив:

30.06.2006 року між сторонами укладено договір оренди державного майна № 904, за умовами якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 30,2 м.кв, розташовані на четвертому поверсі девятиповерхової адміністративної будівлі в м.Суми по вул. Кірова,27, що перебуває на балансі Сумської філії державного регіонального проектно - вишукувального інституту «Дніпродіпроводгосп», вартість яких визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить 32267,89 грн., для розміщення офісу .

Обєкт оренди було передано відповідачу в користування за актом прийому передачі нежитлового приміщення від 30.06.2006 року .

21.08.2007 року сторони уклали договір про внесення змін до вищезгаданого договору оренди, яким було продовжено строк його дії до 28.05.2009 року .

Згідно пункту 10.8. договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2010 року у справі № 17/5-09 відповідача зобовязано повернути балансоутримувачу вищезгадане орендоване державне нерухоме майно, оскільки договір оренди припинив свою дію 28.05.2009 року . Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 року у справі № 17/5-09 рішення Господарського суду Сумської області залишено без змін .

14.05.2010 року відповідач листом № 11 повідомив позивача про часткове повернення майна балансоутримувачу 22.04.2010 року ( приміщення площею 22,7 кв.м.).Факт часткового повернення майна - приміщення площею 22,7 кв.м. балансоутримувачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 22.04.2010 року.

24.06.2010 року відповідач листом № 11/01868 повідомив позивача про повернення балансоутримувачу 17.06.2010 року приміщення площею 7,5 кв.м. Факт повернення приміщення площею 7,5 кв.м. балансоутримувачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 17.06.2010 року.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на підставі пункту 9.3 договору та статті 785 Цивільного кодексу України неустойку у розмірі подвійної орендної плати за невиконання обовязку по поверненню орендованого майна після закінчення строку дії договору за період прострочення з 29.05.2009 року (наступного дня після закінчення строку дії договору) по 17.06.2010 року ( дати повернення майна у повному обсязі) в сумі 17124 ,80 грн.

Після ознайомлення зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 10.05.2011 року у даній справі, враховуючи вказівки , які містяться у

постанові, позивач у своїх письмових поясненнях від 05.07.2011 року № 10-03-02274 визнає, що він має право нараховувати неустойку за прострочення виконання зобовязання , згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України лише за шість місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано, враховуючи при цьому скорочений строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки , передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України .

У своїх письмових поясненнях від 05.07.2011 року позивач наводить розрахунок неустойки , враховуючи вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, за 125 днів, але без визначення періоду нарахування. За розрахунком позивача відповідач має сплатити йому 2501,94 грн. неустойки, виходячи з розміру орендної плати 310,24 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку , що він є необґрунтованим, оскільки містить необґрунтований розмір орендної плати та в ньому не визначено період нарахування неустойки, а визначена лише кількість днів прострочення .

Натомість, відповідач у своїх письмових запереченнях, поданих суду 21.07.2011 року (вх. № 10946) наводить правомірний та обґрунтований розрахунок неустойки за період з 28.07.2009 року по 28.11.2009 року (з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України , а також належного розміру орендної плати), за яким з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1800,98 грн.

Клопотання відповідача про зменшення до 10,00 грн. розміру неустойки , яка підлягає стягненню з нього, не підлягає задоволенню, оскільки той обґрунтований розмір неустойки, визначений самим відповідачем, є правомірним, відповідаючим умовам договору та вимогам чинного законодавства України. Він визначений з урахуванням спеціальної позовної давності в один рік та з урахуванням обмеження строку нарахування штрафних санкцій, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України. При цьому суд враховує, що фактичний термін порушення відповідачем свого договірного зобовязання щодо повернення орендованого майна складає значно більший період , ніж той, за який нараховано неустойку в розмірі 1800,98 грн.

Дбайливе відношення відповідача до орендованого державного майна та своєчасна сплата орендної плати у відповідності з умовами договору є належним виконанням відповідачем інших обовязків (зобовязань) відповідача, але належне виконання тих зобовязань не дає права відповідачеві на неналежне виконання інших зобовязань і не може бути підставою для зменшення розміру відповідальності за порушення певного зобовязання, яке тягне за собою визначену договором і законом відповідальність.

У даному випадку відповідальність за невиконання ( несвоєчасне виконання ) обовязку орендаря (відповідача) щодо повернення майна передбачена сторонами у пункті 9.3 договору та визначена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України .

Відповідач повернув майно у повному обсязі більше ніж через рік після закінчення строку дії договору, тобто порушення відповідачем свого обовязку щодо повернення орендованого майна тривало більше року, а тому обґрунтований розмір неустойки в сумі 1800,98 грн. за чотири місяці порушення, визначений самим відповідачем, не є надмірно великим,

оскільки визначений у відповідності з умовами договору та вимогами закону , у тому числі щодо обмеження терміну нарахування неустойки та щодо позовної давності.

Тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково , а саме : в сумі 1800,98 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачеві має бути відмовлено у звязку з необґрунтованістю його вимог щодо стягнення неустойки в сумі понад 1800,98 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , з відповідача підлягає стягненню до державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 204, 258, 525, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України , ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України , ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Лібра» (40030, м. Суми, вул. Кірова, буд. 27, к. 402 ; код ЄДРПОУ 23823046) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686) 1800,98 грн. неустойки.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Лібра» (40030, м. Суми, вул. Кірова, буд. 27, к. 402; код ЄДРПОУ 23823046) в доход державного бюджету України (р/р 31112095700002 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код бюджетної класифікації доходів 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, одержувач - Держбюджет м. Суми, символ звітності банку 095) 102 грн. державного мита.

5.Стягнути з Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Лібра» (40030, м. Суми, вул. Кірова, буд. 27, к. 402; код ЄДРПОУ 23823046) в доход державного бюджету (р/р 31211264700002 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код ЕДРПОУ 23636315, код платежу 22050003, одержувач - Держбюджет м. Суми) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.