Рішення № 17777041, 24.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2011 р. Справа № 5016/1322/2011(1/94)

м. Миколаїв

За позовом: Державного підприємства Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування “Зоря-Машпроект”

/54018, м.Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-а /

До відповідача: Державне підприємство з питань поводження

з відходами як вторинною сировиною в особі Миколаївського

обласного управління “Миколаївекоресурси”

/54030, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14 /

про: стягнення 32000,00 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:ОСОБА_1 дов. від 06.05.2011р.

Від відповідача:представник не зявився

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача збитки, завдані ненаданням послуг в розмірі 32 000,00 грн.

Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає про виконання умов договору належним чином відповідно до порядку, встановленого законодавством, про що свідчать акти про надання послуг. Оскільки позивачем вказані акти не поверталися, письмових відмов від підписання актів відповідач не отримував, то у відповідності з пп. 2.3.3 договору, дані акти вважаються прийнятими замовником, а послуги належно наданими та прийнятими без зауважень.

В процесі судового розгляду відповідачем надані докази про внесення змін до статуту відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2010 року № 1074 щодо зміну його назви та назви управління (а.с.205-215). За вказаних обставин у відповідності з вимогами статті 25 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача на правонаступника - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Миколаївського обласного управління “Миколаївекоресурси”.

В судовому засіданні 07.06.2011 року судом було оголошено перерву до 16.06.2011 року в звязку з необхідністю надання відповідачем доказів фактичного виконання послуг за договором від 27.08.2009 року №16/031-ІМ.

15.06.2011 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи(а.с.221-222).

Ухвалою від 16.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.06.2011 року та зобовязано відповідача надати докази фактичного виконання послуг за договором від 27.08.2009 року №16/031-ІМ.

24.06.2011 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на три тижні для збору доказів, витребуваних судом.

Суд вважає клопотання таким, що задоволенню не підлягає, оскільки у відповідача було достатньо часу для збору та надання суду доказів, що підтверджують його доводи по спору. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній документами.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

27.08.2009р. між сторонами було укладено договір № 16/031-ІМ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, як вторинної сировини».

Згідно п. 1.1 умов договору позивач зобов'язався оплатити послуги відповідача з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними договором згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини»та відповідно до порядку здійснення митного оформлення імпортованих товарів у тарі і пакувальних матеріалах, затвердженого спільним наказом Міністерства навколишнього природного середовища України, державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709.

В свою чергу відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3. договору відповідач зобов'язався організувати надання послуг зі збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, у разі невідповідності відходів тари і пакувальних матеріалів як вторинної сировини вимогам діючих стандартів для подальшої переробки чи утилізації, організувати проведення знищення чи захоронення цих відходів,за підсумками кожного місяця, відповідно до оплати, здійсненної замовником, надати акт про надання послуг.

Згідно п. 5.1, 5.2 умов договору позивач зобов'язався здійснювати оплату послуг відповідача, шляхом перерахування коштів на його спеціальний рахунок в органах Державного казначейства України в межах 5 робочих днів після завершення митного оформлення партії вантажу, на позивача покладений обов'язок здійснення розрахунків за договором згідно п.2.3.2 незалежно від термінів надання відповідачем акту.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату послуг, що підтверджується платіжними дорученням № 10413 від 01.09.2009р., № 11515 від 23.09.2009р., № 12244 від 07.10.2009р., № 12575 від 15.10.2009р., № 12930 від 23.10.2009р., №1159 від 10.11.2009р., № 14903 від 08.12.2009р., №15641 від 21.12.2009р.; № 107 від 06.01.2010р., №1335 від 03.02.2010р., №2040 від 17.02.2010р., № 3118 від 10.03.2010р., №4244 від 07.04.2010р., № 107 від 20.04.2010р., №5048 від 14.05.2010р., №6875 від 11.06.2010р., №8514 від 20.07.2010р., № 1085 від 06.08.2010р.,№ 10761 від 10.09.2010р., № 11448 від 28.09.2010р., № 13205 від 03.11.2010р., № 13606 від 10.11.2010р., № 14524 від 02.12.2010р., № 15123 від 15.12.2010р., № 15124 від 15.12.2010р., № 15359 від 21.12.2010р., № 156 від 06.01.2011р.,№ 1999 від 11.02.2011р.,№2265 від 17.01.2011р.

Загальна сума коштів, перерахованих позивачем на користь відповідача в якості попередньої оплати послуг за договором, складає 32 000.00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору, відповідач зобов'язання не виконав, послуги зі збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів позивачу не надав, отримані кошти не повернув.

Пунктом 2.4.1 передбачено, що позивач має право на письмовий запит отримувати від відповідача інформацію про договір на збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів, укладених між відповідачем та спеціалізованим підприємством.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони домовились та визнали, що у разі виникнення спору щодо обсягів та строку надання послуг підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання відповідачем на письмовий запит позивача копії договору на збирання, заготівлю та утилізацію використаної тари і пакувальних матеріалів (у тому числі попереднього), укладеного між відповідачем та спеціалізованим підприємством, де обсяги тари і пакувальних матеріалів може бути частиною загального обсягу тари і пакувальних матеріалів, щодо яких відповідачем організовано збирання, заготівлю та утилізацію із спеціалізованим підприємством або довідки, яка містить відомості про обсяг тари і пакувальних матеріалів, зазначених у цьому договорі, і цей обсяг може бути частиною від загального обсягу, який виконується відповідачем (у разі здійснення збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів шляхом використання відповідачем власних виробничих потужностей).

11.03.2010р. позивач в порядку, передбаченому п. 2.4.1 договору, звернувся до відповідача з письмовим запитом вих. № 17-2093 щодо фактичного надання послуг, проте відповідач не дотримався встановленого сторонами порядку і всупереч п. 3.4 умов договору не надав відповідних документів на підтвердження якісного надання послуг.

В звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивачем на його адресу були направлені претензії від 05.05.2010р. за № 17-4041, від 29.03.2011р. за № 17-2883 з вимогою відшкодувати завдані збитки в сумі 32 000.00 грн. за порушення умов договору.

Відповідач вимоги позивача щодо надання послуг не задовольнив, збитки завдані ненаданням послуг, не відшкодував.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:

матеріали справи свідчать, що предметом договору від 27.08.2009 року № 16/031-ІМ, укладеного між сторонами, є надання відповідачем послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), як власними силами, так і з залученням спеціалізованих підприємств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обовязковим для виконання.

Приписом статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами пункту 1 статті 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач свій обовязок, передбачений пунктом 2.3.2. договору щодо оплати послуг виконав, що підтверджено платіжними документами(а.с.39-68).

Відповідно до умов договору(пункти 2.1.1., 2.2.1.,2.2.2.) відповідач власними силами або з залученням спеціалізованих підприємств повинен був надати послуги по організації, збиранню, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів.

На доказ виконання свої обовязків відповідачем надано договір від 29.06.2010р. з ТОВ «Грінко-південь Рециклін»(а.с.108-119) та акти про надання послуг(а.с.126-144). Вказані докази так і доводи відповідача щодо виконання ним умов договору по наданню послуг судом відхиляються з наступних підстав:

Акт приймання-передачі наданих послуг є документом, який посвідчує, фактичне, реальне виконання робіт(послуг), тобто знищення або переробку тари позивача, є результатом закінчення роботи (вчинення дій або проведеної діяльності з збирання, сортування, переробки та утилізації тари).

Вказані акти позивачем не підписані, оскільки ні відповідачем, ні іншою юридичною особою не виконувались роботи з збирання, сортування, переробки та утилізації тари позивача, за період, вказаний в актах. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вторинна сировина зберігається на території підприємства, яке є режимним обєктом, тобто вхід на територію підприємства лише за спеціальним дозволом(перепусткою). Ні позивач, ні інші юридичні особи в період дії договору з питанням про допуск на територію підприємства з ціллю здійснення робіт по збиранню, сортуванню, переробці та утилізації тари не звертались.

Суд відхиляє посилання відповідача на пункт2.3.3. договору від 27.08.2009 року(а.с.33), відповідно якого у випадку не підписання позивачем акту виконаних робіт на протязі 10 днів з дня його отримання, він вважається прийнятим, а послуги наданими та прийнятими без зауважень. Вказана домовленість сторін може застосовуватись лише у разі фактичного надання послуг.

Приписом статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів фактичного виконання послуг по договору від 27.08.2009 року(власними силами або за участю спеціалізованих підприємств) не надано.

За таких обставин позов щодо стягнення з відповідача оплачених, але не наданих послуг у сумі 32000 грн., які згідно статей 611-612 Цивільного кодексу України є збитками позивача, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною /02090, м. Київ, вул. Лобачевського,23-В, код ЄДРПОУ 20077743 / на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект” /54018, м.Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-а, код ЄДРПОУ 31821381 / 32000,00 грн. збитків, 320,00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на Інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя Л.I.Васильєва