Ухвала суду № 17777040, 23.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"23" червня 2011 р.Справа № 5016/938/2011(8/39) За позовом Публічного акціонерного товариства “Дочірній Банк Сбербанку

Росії”,

01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Судносервіс”,

54044, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 34-А, кв.

3,

2) Приватного акціонерного товариства “Вознесенський консервний завод”,

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Фрунзе, 14,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідачів Товарна біржа “Ізумруд”,

73000, Херсонська область, м. Херсон, бул. Леніна, буд. 8,

про визнання недійсними торгів, визнання недійсним протоколу, визнання договору недійсним, визнання договору нікчемним, -

Суддя Т.В. Гриньова Новицька

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, дов. від 23.02.2011р.

Від відповідача 1 - ОСОБА_2, дов. від 29.03.2011р.

Від відповідача 2 Боднарук В.В. ліквідатор.

Від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Публічним акціонерним товариством “Дочірній Банк Сбербанку Росії” (далі - позивач), з урахуванням уточнених заявою № 1335/4/06-2-2 від 13.05.2011р. позовних вимог, предявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судносервіс” (далі відповідач - 1) та Приватного акціонерного товариства “Вознесенський консервний завод” (далі відповідач - 2) про:

-визнання недійсними прилюдних торгів у формі аукціону по продажу майна, яке належить відповідачу 2, які були проведені на Товарній біржі “Ізумруд” (третя особа) 28.12.2010р.;

-визнання недійсним в частині продажу рухомого майна договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 29.12.2010р.;

-встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами 29.12.2010р., в частині продажу нерухомого майна.

-застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобовязання відповідача 1 повернути відповідачу 2 все майно набуте за договором купівлі-продажу від 29.12.2010р., укладеним між відповідачами.

Також позивач просить стягнути з відповідача кошти на погашення судових витрат по справі, які складаються з суми державного мита у розмірі 20185 грн., а також суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно знаходиться в іпотеці/заставі у позивача, а також на те, що він є кредитором у справі про банкрутство відповідача 2, і надання згоди на укладення будь-якого правочину щодо відчуження нерухомого майна та рухомого майна відповідача 2, а також на відчуження майна останнього, він не надавав. У звязку з цим, на підставі ст. ст. 16, 203, 215, 216, 220, 586, 675 ЦК України, ст. ст. 16, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 9 Закону України “Про іпотеку” та ст. 17 Закону України “Про заставу”, позивач просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити повністю.

Відповідач - 1 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, укладеного на підставі Протоколу торгів у формі аукціону за № 1 від 28.12.2010р.

При цьому, відповідач 1 посилається на ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачені наслідки визнання боржника банкрутом.

Відповідач 1 зазначає, що постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010р. по справі № 5/112/10 відповідача 2 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Таким чином, усі обмеження (арешти, заборони і т.і.) щодо розпорядження майном банкрута були скасовані.

Крім того, в обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 надав суду листа № 85 від 20.12.2010р., доказами надсилання якого на адресу позивача є квитанція УДППЗ “Укрпошта” № 5650110107210 від 20.12.2010р. Зі змісту цього листа вбачається, що ліквідатор відповідача 2 Попов А.Д. звертався до позивача за одержанням згоди на відчуження майна, що є предметом іпотеки/застави.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав повністю.

Третя особа проти позовних вимог заперечує.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд встановив:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010р. по справі № 5/112/10 Приватне акціонерне товариство “Вознесенський консервний завод” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Попова Андрія Дмитровича.

Відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” учасниками провадження у справі про банкрутство є, зокрема, сторони (кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут) та арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство “Дочірній Банк Сбербанку Росії” для захисту своїх законних прав та інтересів має звертатися до господарського суду як кредитор зі скаргою на дії ліквідатора щодо продажу майна банкрута виключно у межах справи про банкрутство.

Отже, вимоги позивача не можуть розглядатись у межах позовного провадження, оскільки їх розгляд стосується прав та інтересів усіх кредиторів банкрута, якими згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011р. у справі № 5/112/10, поряд з позивачем є: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Вознесенському районі Миколаївської області; Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Відкрите акціонерне товариство Енергетична компанія “Миколаївобленерго”, Вознесенський міськрайонний центр зайнятості, Вознесенська обєднана державна податкова інспекція.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем-2 даного позову порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема кредиторів у справі про банкрутство відповідача - 2, тому не приймається судом.

За таких обставин, провадження за позовом Публічного акціонерного товариства “Дочірній Банк Сбербанку Росії” в частині позовних вимог про визнання недійсними прилюдних торгів у формі аукціону по продажу майна, яке належить відповідачу 2, які були проведені на Товарній біржі “Ізумруд” 28.12.2010р., а також решти позовних вимог, що є похідними від першої, має бути припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, пунктом 3 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито”, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Повернути Публічному акціонерному товариству “Дочірній Банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 25959784) з державного бюджету України 20185 (двадцять тисяч сто вісімдесят пять) грн. держмита, сплаченого за платіжним дорученням № 6727737 від 22.03.2011р.

Видати довідку на повернення держмита.

СуддяТ.В.Гриньова-Новицька