Рішення № 17776746, 18.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2011 р. Справа № 6/010-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договорами від 01 лютого 2008 року: № 113, № 113/1 та № 113/2,

педставники:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність 07.11.2010 року);

відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

В листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(далі - ТОВ «Арис-Юг», позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1, відповідач) про стягнення боргу за Договорами від 01 лютого 2008 року: № 113, № 113/1 та № 113/2.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договорам від 01 лютого 2008 року: № 113, № 113/1 та № 113/2 щодо своєчасності сплати наданих послуг. У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі –35268,03грн. та 4237,96грн. - пені, разом 39505,99 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 листопада 2010 року було порушено провадження у справі № 6/010-10 та призначено її до розгляд на 23 листопада 2010року.

Представник відповідача в судове засідання 23 листопада 2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалою господарського суду Київської області від 09 листопада 2010 року (ухвала про порушення провадження у справі) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. М.Луганової, 10-а, оф. 1., згідно матеріалів справи та, зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Однак, зазначена ухвала суду була повернута відділенням поштового зв’язку з позначкою: “За закінченням терміну зберігання”.

У зв’язку з повторною неявкою в судове засідання 23 листопада 2010 року представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 07 грудня 2010 року.

В подальшому, представник відповідача в судові засідання 07 грудня 2010 року та 21 грудня 2010 року не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, витребувані документи суду не надав.

У зв’язку з цим, наступний розгляд справи було відкладено на 18 січня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21 грудня 2010 року продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів.

Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі –35268,03грн. та 4220,29грн. - пені, разом 39488,32 грн.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 39488,32 грн., з яких: 35268,03грн. основного боргу та 4220,29 грн. пені.

Крім того, позивачем надано усні пояснення з приводу несплати відповідачем наданих рахунків-фактури.

Представник відповідача в судове засідання 18 січня 2011 року вчетверте не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, а саме, ухвалою господарського суду Київської області від 21 грудня 2011 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 01032 2443261 9, врученого 25 грудня 2010 року під розпис особисто ОСОБА_1.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

18 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(товариство, позивач у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (підприємство, відповідач у справі) було укладено договори: № 113, № 113/1 та № 113/2 (далі –договори).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. (договору № 113) позивач зобов'язується надати послуги із заправки автотранспорту відповідача і надати додаткові послуги на підставі наданих відповідачем пластикових карток. Відповідач зобов'язується провести розрахунок з позивачем за надані послуги.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. (договору № 113/1) позивач відповідно до договору доручення № 1/07 від 01.07.2003г., від імені і за рахунок довірителя зобов'язується надати послуги із заправки автотранспорту відповідача і надати додаткові послуги на підставі наданих відповідачем пластикових карток. Відповідач зобов'язується провести розрахунок з позивачем за надані послуги.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. (договору № 113/2) позивач відповідно до договору доручення № 04/01 від 04.01.2008г., від імені і за рахунок довірителя зобов'язується надати послуги із заправки автотранспорту відповідача і надати додаткові послуги на підставі наданих відповідачем пластикових карток. Відповідач зобов'язується провести розрахунок з позивачем за надані послуги.

У відповідності до п. 2.3.3. договорів: № 113, № 113/1, № 113/2 відповідач зобов’язаний приймати від позивача і підписувати рахунки-фактури, реєстри і акти прийому-передачі наданих послуг, які є підтвердженням факту прийому відповідачем нафтопродуктів по пластикових картах "ARIS". При отриманні відповідачем від позивача рахунку-фактури і до нього реєстру, а також акту звіряння взаєморозрахунків і при відсутності наданих заперечень відповідача в письмовій формі впродовж 7 календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства нафтопродуктами по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до позивача і є належними доказами, підтверджуючи факт заправки і узгодження усіх істотних умов (ціна, вид, кількість, якість) по відпустці нафтопродуктів.

Сторонами погоджено (п.п. 3.1., 3.2., 3.3.), що ціна послуг із заправки автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків за даною угодою, визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції.

Ціна палива і послуг із заправки автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чеці, виданого терміналом), підписаної оператором АЗС і водієм. Прийняттям ціни підприємством вважається факт заправки автотранспорту, що направляється підприємством на АЗС. Фактом надання послуг підприємству, є чеки "АРИС" встановленою товариством формою, а на автоматичних станціях - реєстр, які надійшли на сервер товариства, підписаний товариством і скріплений його печаткою, а також акти виконаних робіт.

Строк, впродовж якого відповідач оплачує вартість відпущеного палива і наданих послуг, включаючи винагороду, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.

Як визначено в п. 2 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових карточкам до договорів № 113, № 113/1 та п. 1 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових карточкам до договору № 113/2 строк оплати: кредитування 12 календарних днів з моменту виставляння рахунку.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договорів, договори діють з моменту підписання до 31 грудня 2008 року.

Договори вважається пролонгованими на наступний календарний рік, якщо за 10 днів до моменту закінчення строку їх дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договорів.

На виконання умов договорів позивач виконав взяті на себе зобов’язання (передбачені п. 2.1.1. договорів), а саме, позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавалися послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується актами прийому-передачі пластикових карток “ARIS”: № АВК-008193 від 12 липня 2007 року, № АВК-009287 від 26 лютого 2008 року та № АВК-009463 від 02 квітня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу послуги із заправки його автотранспорту по пластикових картах "ARIS", що підтверджується актами приймання –здачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків: № ЗкП –00009/113/2 від 29 лютого 2008 року, № ЗкП –000050/113/2 від 31 березня 2008 року, № ЗкП –000051/113/2, № ЗкП –000052/113/2 від 31 травня 2008 року, № ЗкП –000054/113/2 від 30 червня 2008 року, № ЗкП –000055/113/2 від 31 липня 2008 року, № ЗкП –000056/113/2 від 31 серпня 2008 року, ЗкП –000057/113/2 від 30 вересня 2008 року, № ЗкП –000058/113/2 від 31 жовтня 2008 року та № ЗкП –000059/113/2 від 30 жовтня 2008 року на загальну суму 293762, 34 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище акти підписані без зауважень уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплені їх печатками.

Крім того, судом досліджено, що на виконання умов договорів позивач виставив рахунки на оплату наданих ним послуг за договорами: № 113, № 113/1 та № 113/2, про що вказано в підписаних самим відповідачем актах наданих послуг приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків: «Рахунки-фактури … отримані замовником вчасно”.

В судовому засіданні позивач пояснив, що рахунки-фактури виставлялися відразу в день їх складання.

Враховуючи, що послуги були надані позивачем і прийняті відповідачем без зауважень, беручи до уваги виставлені рахунки-фактури на оплату наданих послуг та враховуючи положення п. 2 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карточкам до договорів № 113, № 113/1 та п. 1 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових карточкам до договору № 113/2 (строк оплати), відповідач за надані послуги повинен був провести розрахунок по договорам протягом 12 календарних днів з моменту виставляння рахунку.

Проте, відповідач, на підставі виставлених рахунків позивача здійснив часткову оплату за надані послуги із заправки автотранспорту по пластикових картах "ARIS", що підтверджується банківськими виписками за період з 01 лютого 2008 року по 23 листопада 2010 року та додатково актами звірки взаємних розрахунків підписаних сторонами на суму 258494,31 грн.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог та надано усні пояснення з приводу того, що відповідачем залишено без сплати такі рахунки –фактури:

№ СФ-47131 від 06.11.2008 на суму 2117,50 грн., згідно акту № ЗкП-000058/113/2 приймання-передачі наданих у жовтні 2008 року послуг із заправки автотранспорту відповідача та звірки взаємних розрахунків від 31 жовтня 2008 року та:

№ СФ-47132 від 06.11.2008 на суму 1405,02 грн.;

№ СФ-47447 від 13.11.2008 на суму 7673,60 грн.;

№ СФ-47684 від 20.11.2008 на суму 11429,92 грн.;

№ СФ-47935 від 27.11.2008 на суму 2996,27 грн.;

№ СФ-47936 від 27.11.2008 на суму 7979,59 грн.;

№ СФ-48234 від 04.12.2008 на суму 1666,09 грн., згідно акту № ЗкП-000059/113/2 приймання-передачі наданих у листопаді 2008 року послуг із заправки автотранспорту відповідача та звірки взаємних розрахунків від 30 листопада 2008 року.

Отже, перевіривши банківські виписки щодо часткової оплати боргу по рахункам-фактурах, суд дійшов висновку про залишок неоплачених рахунків, на що позивач посилається в уточненнях та зазначено судом вище.

Крім того, судом прийнято до уваги той факт, що у вище зазначених актах приймання-передачі наданих послуг позивач включив до даних актів заборгованість по договору № 604/1, який не є предметом спору в даній справі. Проте, на вимогу суду щодо надання письмових пояснень про наявність/відсутність заборгованості за договором № 604/1 від 08 квітня 2004 року, позивач пояснив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 604/1 від 08 квітня 2004 року станом на 23 листопада 2010 року відсутня, тобто не врахована відповідачем в актах приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги із заправки автотранспорту по пластикових картах "ARIS" становить 35268,03 (293762,34 грн. –258494,31 грн.).

У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі –35268,03грн. та 4220,29грн. - пені, разом 39488,32 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частино першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що борг у сумі 35268,03 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 35268,03 грн. основного боргу за надані послуги згідно договорів: № 113, № 113/1 та № 113/2 від 01 лютого 2008 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 4.2. договорів передбачено, що у разі порушення термінів розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З уточненого розрахунку наданого позивачем вбачається, що позивач нарахував пеню в розмірі 4220,29 грн.

Враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також те, що відповідач у справі повинен був провести розрахунок протягом 12 днів з часу виставлення рахунку, судом нараховано до стягнення пеню за такі періоди:

Сума боргу (грн.)Період прострочення

з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК УкраїниКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2117.5019.11.2008 - 15.02.20098912.0000 %0.066 %*123.58

2117.5016.02.2009 - 19.05.20099312.0000 %0.066 %*129.49

1405.0219.11.2008 - 15.02.20098912.0000 %0.066 %*82.00

1405.0216.02.2009 - 19.05.20099312.0000 %0.066 %*85.92

7673.6026.11.2008 - 15.02.20098212.0000 %0.066 %*412.61

7673.6016.02.2009 - 26.05.200910012.0000 %0.066 %*504.57

11429.9203.12.2008 - 15.02.20097512.0000 %0.066 %*562.13

11429.9216.02.2009 - 03.06.200910812.0000 %0.066 %*811.68

2996.2710.12.2008 - 15.02.20096812.0000 %0.066 %*133.60

2996.2716.02.2009 - 10.06.200911512.0000 %0.066 %*226.57

7979.5910.12.2008 - 15.02.20096812.0000 %0.066 %*355.81

7979.5916.02.2009 - 10.06.200911512.0000 %0.066 %*603.39

1666.0917.06.2008 - 17.12.200818412.0000 %0.066 %*201.02

всього 4232,37 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди, складає 4232,37 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4220,29 грн. пені підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються, саме, на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Водночас, відповідач не скористався своїм правом на подання доказів в заперечення позовних вимог в порядку ст.ст. 33 та 38 ГПК України, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення № 01032 2443261 9, врученого 25 грудня 2010 року.

В той же час, позивач належними доказами довів підставність заявлених вимог.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 35268,03 грн. основного боргу та 4220,29 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(код ЄДРПОУ 31745725) 35268,03 грн. основного боргу та 4220,29 грн. пені, а також 394,88 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Черногуз А.Ф.