Рішення № 17776741, 11.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р. Справа № 6/022-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” про стягнення боргу за договором підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року,

педставники:

позивача: ОСОБА_1 (свідоцтво серія НОМЕР_2);

ОСОБА_2 (довіреність від 23 листопада 2010 року);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В грудні 2010 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” (далі відповідач) про стягнення боргу за договором підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по Договору підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року щодо своєчасності сплати платежів. У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі - 5000грн., 450грн. - пені, 230 грн. - інфляційних втрат та 90,16 грн. 3% річних, разом 5770,16 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 грудня 2010року було порушено провадження у справі № 6/022-10 та призначено її розгляд на 28 грудня 2010року.

У звязку з неявкою в судове засідання 28 грудня 2010 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 11 січня 2011 року.

В судовому засіданні 11 січня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11 січня 2011 року вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2810240 0, врученого 11 січня 2011 року.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

11 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25 вересня 2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі підрядник, позивач у справі) та Комунальним підприємством Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” (далі замовник, відповідач у справі) було укладено договір підряду № 3/09 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання по виконанню робіт: ремонт моста металевого.

Як визначено в п. 2.1 загальна вартість робіт складає 15000 грн.

Сторонами (п.п. 2.2., 2.3. договору) погоджено, що розрахунок по договору проводиться шляхом авансування замовником робіт підрядника в сумі 10000 грн. Остаточний розрахунок по договору здійснюється протягом пяти банківських днів після підписання акту здачі приймання виконаних робіт обома сторонами.

У відповідності до п.п. 3.1.-3.3. договору, виконані роботи за договором здаються підрядником замовнику згідно з актом здачі приймання робіт. При завершенні робіт підрядник передає замовнику акт, який замовник зобовязаний підписати у пятиденний термін після його отримання або надати мотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку мотивованої відмови замовника у прийнятті робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Також, сторонами погоджено (п. 4.1. договору), що замовник зобовязаний своєчасно оплатити вартість робіт та прийняти їх по акту здачі-приймання, у випадку необхідності перевищити кошторисну вартість робіт дати згоду на таке підвищення або відмовитися від договору.

Як передбачено договором, термін дії договору:

початок - з дня підписання договору (25.09 2009р.)

закінчення по повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Одночасно, між сторонами договору підписано кошторис на демонтаж старого мосту металевого, виготовлення та встановлення мосту металевого для КП КОР Макарів БТІ на суму 15000 грн. та підписано зведений кошторис на демонтаж старого мосту металевого, виготовлення та встановлення мосту металевого для КП КОР Макарів БТІ на суму 15000 грн.

Господарським судом досліджено, що позивач виставив відповідачу рахунок № 2 від 14 серпня 2009 року для часткової оплати поточного ремонту мосту на суму 10000 грн.

В свою чергу відповідач, на підставі рахунку № 2 від 14 серпня 2009 року здійснив часткову оплату за поточний ремонт мосту - 13 жовтня 2009 року, що підтверджується випискою по рахунку, виданою «Райффайзен Банк Аваль” від 30 вересня 2009 року. Із зазначеної виписки банку вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату поточного ремонту мосту на суму 10000 грн. 13 жовтня 2009 року.

На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобовязання по виконанню робіт, а саме, ремонт мосту металевого, що підтверджується актом приймання здачі виконаних робіт від 02 квітня 2010 року по договору № 3/09 від 25 вересня 2009 року на суму 150000 грн.

Акт приймання здачі виконаних робіт по договору № 3/09 від 25 вересня 2009 року на суму 150000 грн. підписаний без зауважень уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплений їх печатками.

Отже, виходячи з наведеного замовник прийняв роботи без зауважень.

Враховуючи, що роботи були виконані позивачем 02 квітня 2010 року і прийняті відповідачем та беручи до уваги положення п. 2.3. договору, відповідач за виконані роботи повинен був провести остаточний розрахунок по договору протягом пяти банківських днів після підписання акту здачі приймання виконаних робіт обома сторонами, тобто до 10.04.2010року.

Частиною першою статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Проте, відповідач свої зобовязання за договором підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року щодо своєчасної оплати за виконані роботи не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року становить 5000 грн.

Крім того, в судовому засіданні позивач надав пояснення, що між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” аналогічних правовідносин по іншим договорам ремонту мосту металевого не було.

У звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 5000 грн. боргу за неналежне виконання умов договором підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року щодо своєчасності оплати коштів за виконані роботи.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частино першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що борг у сумі 5000 грн. відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. основного боргу за виконані роботи згідно договору підряду № 3/09 від 25 вересня 2009 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів, передбачених у п. 3.2. договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,3% від суми, належної до сплати за кожен день прострочення, але не більше 3% від загальної кошторисної вартості робіт.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З розрахунку наданим позивачем вбачається, що позивач нарахував пеню в розмірі 2295 грн. за період з 12 квітня 2010 року по 18 листопада 2010 року.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 450 грн. (не більше 3% від загальної кошторисної вартості робіт), як то передбачено п. 5.3. договору.

Враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а також те, що відповідач у справі повинен був провести розрахунок протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі приймання виконаних робіт, судом нараховано до стягнення пеню за такі періоди:

Сума боргу (грн.)Період прострочення

з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК УкраїниКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

500012.04.2010 - 07.06.20105710.2500 %0.056 %*160.07

500008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*78.08

500008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*76.85

500010.08.2010 - 12.10.2010647.7500 %0.042 %*135.89

всього 450,89 Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, за вищевказані періоди, становить 450,89 грн. та враховуючи те, що сторони обмежили максимальний розмір пені, суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 450 грн. пені з урахування п. 5.3. договору підлягає задоволенню. Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за договором, позивач, також, заявив до стягнення з відповідача 90,16 грн. 3% річних та 230 грн. інфляційних втрат. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що розмір 3% річних нарахованих позивачем за період з 12 квітня 2010 року по 18 листопада 2010 року на суму боргу 5000 грн. становить 90,16 грн.

Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 90,16 грн.

Враховуючи строки виникнення грошового зобовязання, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули за наступні періоди (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

500012.04.2010 - 18.11.20102213 %90.82

Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 90,82 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 90,16 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати позивачем нараховано за період з серпня по жовтень 2010 на суму боргу 5000 грн. в розмірі 230 грн.

Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 230 грн.

Враховуючи строки виникнення зобовязання по оплаті отриманого товару за договором, дати та суми часткової оплати згідно платіжних доручень, період нарахування інфляційних втрат, заявлений позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.08.2010 - 31.10.201050001.047235.005235.00

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказаний період, становить 235 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 230 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються, саме, на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. основного боргу, 450 грн. пені, 90,16 грн. 3 % річних та 230 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівське бюро технічної інвентаризації” (код ЄДРПОУ 19403858) на користь Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 5000 грн. основного боргу; 450 грн. пені; 90,16 грн. 3% річних та 230 грн. втрат коштів від інфляції, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.