Рішення № 17776479, 15.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.11р.Справа № 17/5005/8479/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат", м. Південне Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопром Торг", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54080,57 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 012/11 від 18.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 1 від 13.07.11р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопром Торг" (далі - відповідач) суму 51657,48 грн. основного боргу, 2033,29 грн. пені, 389,80 грн. 3% річних, а всього 54080,57 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 258 від 30.11.10р.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнає. У відзиві вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що жодна зі спірних видаткових накладних не містить посилання на договір № 258. Тому, на думку відповідача, господарські відносини між сторонами у справі виникли на підставі усної домовленості за видатковими накладними, які не містять умов щодо строків оплати товару. Отже, зобовязання відповідача з оплати позивачу спірної вартості товару виникає з моменту виставлення вимоги, чого насамперед заявником не здійснено.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

30.11.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 258 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник на підставі замовлень відповідача та у строки поставив покупцю косметичну та парфумерну продукцію (товар), вартість якого відповідачем несплачена у загальному розмірі 51657,48 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними (а.с. 12-23), довіреностями на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с.24-27) та актом звірки взаєморозрахунків з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 28).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 2.2 Договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на протязі 40 (сорока) календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши подані матеріали справи господарський суд не встановив належного виконання покупцем взятих на себе Договірних зобовязань, оскільки аналіз доданих до позову документів вказує на відсутність оплати спірної вартості поставленого товару, у звязку із чим у відповідача виник основний борг в розмірі 51657,48 грн.

Разом з тим, господарський суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність у позивача на момент звернення до суду порушеного права, з огляду на не надіслання останнім покупцю вимоги про виконання спірного зобовязання в порядку передбаченим ч. 2 ст. 530 ЦК України за наступних підстав.

Так, сам факт отримання від позивача спірного товару відповідачем не заперечується, що підтверджено змістом відзиву на позов (а.с. 37-38).

Однак, покупець звертає увагу суду на відсутність у спірних видаткових накладних посилання на спірний договір № 258 від 30.11.10р., що, на його думку, виключає можливість встановлення факту поставки неоплачених партій товару саме за цією угодою. Отже, відсутнє й зобовязання відповідача зі сплати спірної продукції на передбачених даним договором умовах.

В той же час, господарський суд вважає за доцільне зауважити на тому, що згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, відповідно до положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. за № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назва підприємства, установи, від імені яких складений документ;

-назва документа (форми), код форми, дата і місце складання;

-зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі);

-посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа,

де при застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Між тим, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

Таким чином, зазначення номеру договору, зокрема, у видатковій накладній є додатковим, а не обовязковим реквізитом, що передбачені чинним законодавством України для первинних документів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідач не надав суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п. 5.2 Договору та в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 10.02.11р. по 25.05.11р. розмір пені на суму 2033,29 грн., а також за цей же період розмір 3% річних на суму 389,80 грн., що відображається в обґрунтованому розрахунку заявника та визнається господарським судом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопром Торг" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 93/59; ЄДРПОУ 36961572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат" (62461, м. Південне Харківської області, вул. Жовтнева, 101/2; ЄДРПОУ 30226021) суму 51657,48 грн. (пятдесят одна тисяча шістсот пятдесят сім грн. 48 коп.) основного боргу, 2033,29 грн. (дві тисячі тридцять три грн. 29 коп.) пені, 389,80 грн. (триста вісімдесят девять грн. 80 коп.) 3% річних, 540,80 грн. (пятсот сорок грн. 80 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___