Ухвала суду № 17775427, 17.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року справа №2а/0570/6320/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

секретаря судового засідання Костроміної Г.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/6320/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автовокзали Донбасу» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Автовокзали Донбасу» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року № 0000922340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року, № 0000862340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3034818,75 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 2427855 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 606963,75 грн., та № 0000872340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 234357,50 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 187486 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46871,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 рокупозов ТОВ «Автовокзали Донбасу» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька - задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 187486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46871 грн. 50 коп.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 2427855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606963 грн. 75 коп.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 16 березня 2011 року № 0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, щоспірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до діючого законодавства, оскільки позивачем порушено п.п.7.2.3., п.п.7.2.4, п.п.7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4. ст..7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст..5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», посилається на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Укрмашпром», що підтверджується відсутністю документів, які свідчать про фактичне постачання товару. Також зазначає на розбіжність між податковим зобовязаннім ТОВ «Укрмашпром» та податковим кредитом позивача, тобто контрагентом позивача не задекларовані податкові зобовязання з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем. Також суд першої інстанції дослідив первинні документи, які складені в порушення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь cудді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вважає, що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ТОВ «Автовокзали Донбасу» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33222297, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07306590.

З 10 по 16 лютого 2011 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмашпром» за період з 1 червня 2009 року по 31 березня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 лютого 2011 року № 204/23-2/33222297 (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки відповідачем 16 березня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000872340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 234357 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 187486 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46871 грн. 50 коп.;

№ 0000862340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 3034818 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 2427855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 606963 грн. 75 коп.;

№0000922340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1754798 грн. за грудень 2009 року.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000862340 наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000872340 та № 0000922340 наведені норми підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат передплату за товари згідно нікчемного правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром», внаслідок чого завищено валові витрати на загальну суму 9711420 грн. за 4 квартал 2009 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2427855 грн.; та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1942283 грн. 98 коп. у грудні 2009 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на 187486 грн., а також завищення залишку від'ємного значення в сумі 1754798 грн.

Зазначені висновки відповідачем здійснені враховуючи: відсутність істотних умов в договорі від 18 грудня 2009 року № Д-28; відсутність документів, які свідчать про фактичне постачання товару, перевезення продукції, довіреності на отримання товару; розбіжність в сумах податкового кредиту та податкового зобов'язання. З урахуванням зазначеного, відповідач здійснив висновок, що договір від 18 грудня 2009 року не спричинив реального настання правових наслідків, отже позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, тобто правочин є нікчемним.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укрмашпром» (Продавець) укладений договір від 18 грудня 2009 року № Д-28, відповідно до якого Продавець зобовязується передати товар у власність Покупцю, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість , ціна за одиницю товару, визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В якості підтвердження реальності укладення договору позивачем надані специфікація до договору від 18 грудня 2009 року № Д-28, рахунок-фактура від 18 грудня 2009 року № СФ-18/12, податкова накладна від 30 грудня 2009 року № 30/12 на загальну суму 11653703 грн. 90 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1942283 грн. 98 коп., а також банківські виписки щодо перерахування коштів позивачем ТОВ «Укрмашпром» платіжними дорученнями від 30 грудня 2009 року № 76 в сумі 1653703 грн. 90 коп., № 74 в сумі 2000000 грн., № 73 в сумі 2000000 грн., № 71 в сумі 2000000 грн., № 72 в сумі 2000000 грн., № 75 в сумі 2000000 грн.

Відповідач листом від 21 червня 2010 року № 26039/10/23-3 витребував у позивача письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року.

Позивачем були надані відповідачу документи на запит податкового органу із поясненнями, що відвантаження товару не здійснилося, тому первинні документи з реалізації відсутні, взаємовідносини з ТОВ «Укрмашпром» були тільки у грудні 2009 року, а також зазначено, що станом на 23 червня 2010 року товар позивачем не був отриманий і платежі не були повернуті.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання позивачем до перевірки посадовим особам відповідача специфікації до договору не є безумовною ознакою нікчемності вчиненого правочину.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 ЗУ «про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі п.5.11 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст..1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статтею 3 ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами та не заперечується сторонами, валові витрати були збільшені позивачем за першою з подій, а саме - за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит зазначає дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Автовокзали Донбасу» віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у зв'язку із передоплатою за товар за першою з подій - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі викладеного судова колегія вважає правильним висновок про те, що ТОВ «Укрмашпром», як покупець товару, набув право на включення суми податку, вказаної в накладній, до складу податкового кредиту з моменту отримання від продавця ТОВ «Укрмашпром» податкової накладної.

За висновками акту ДПІ в Київському районі м. Донецька від 16.06.2010 року № 4077/23-3/32645813 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, товариством «Укрмашпром» завищено податок на додану вартість в сумі 21645 грн.

Перевірка податковим органом проводилася у приміщенні податкової інспекції за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентами. Відповідь ТОВ «Укрмашпром» на запит податкового органу надана не була, документи до перевірки не надані, в ході перевірки встановлено, та проти цього не заперечують сторони, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Податковим органом проаналізовані реєстраційні документи, податкова звітність ТОВ «Укрмашпром» та встановлено, що основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності у підприємства відсутні, отже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, у зв'язку із чим угоди, укладені підприємством мають ознаки нікчемності.

Доводи податкового органу з посиланням на відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки право платника податку на включення суми податку, вказаної в накладній, до складу податкового кредиту відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» не поставлене в залежність від наявності чи відсутності за юридичною адресою контрагента.

При цьому судова колегія зазначає, що як на час здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрмашпром» в 2009 році, на час проведення перевірки податковим органом, так і до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» включене до ЄДРПОУ за номером 32645813, є зареєстрованим як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100069245, та не було виключене з ЄДРПОУ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

26 квітня 2011 року позивачем на адресу господарського суду Донецької області та ліквідатора ТОВ «Укрмашпром» була надіслана заява щодо визнання позивача кредитором. Як вбачається з даної заяви, підставою для її надіслання стало оголошення в газеті «Донбасс» 26 березня 2011 року про те, що постановою господарського суду Донецької області від 22 березня 2011 року ТОВ «Укрмашпром» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на 3 місяці до 22 червня 2011 року. Зазначене підтверджує реальність господарського зобовязання та посвідчує звернення позивачем до суду за захистом свої прав та законних інтересів у звязку із невиконанням умов договору контрагентом.

В звязку з наведеним суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача документів, що посвідчують постачання, передачу, транспортування товару, якість товару, - оскільки в данному випадку мало місце виконання договору від 18 грудня 2009 року тільки позивачем та невиконання договору з боку контрагента позивача ТОВ «Укрмашпром», оскільки з боку продавця поставка товару позивачу здійснена не була, що підтверджено наданими позивачем первинними документами та формуванням ТОВ «Автовокзали Донбасу» валових витрат та податкового кредиту за першою з подій - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, тобто здійсненням передоплати за товар.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача, як на ознаку нікчемності договору, на розбіжності між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями ТОВ «Укрмашпром», оскільки порушення Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме для нього та не можуть впливати на право позивача на формування податкового кредита та валових витрат.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що норми Законів «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податко на додану вартість» не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. При цьому податковим органом встановлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку всупереч пункту 5.11 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки відповідач не довів правомірності свого рішення, суд першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.71 КАС України зробив правильний висновок про недоведеність наміру позивача порушити публічний порядок при перерахуванні передоплати на підставі договору від 18 грудня 2009 року № Д-28, безпідставність висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», які спростовуються фактичними обставинами справи, у зв`язку з чим, обґрунтовано визнав недійсними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/6320/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по адміністративній справі №2а/0570/6320/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 22 серпня 2011 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді С.В.Жаботинська

О.А.Нікулін