Постанова № 17774878, 12.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2011 року           15:30           № 2а-5211/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 04.03.10 №6)

від відповідача : ОСОБА_2 (дов.від 30.05.11 №3474/9/10-214)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.07.2011 року о 15 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових санкцій) №000830 від 28.10.2010р. на суму 170766,72 грн., №0002312201/0 від 29.10.2010р. на суму 288329,00 грн., №0002312201/1 на суму 288329,00 грн.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, та такими, що підлягають скасуванню з огляду про наступне.

Позивача зазначає, що 04.08.2011р. виконуючи умови позивач здійснив передоплату шляхом розкриття акредитиву в сумі 282000,00 Євро за поставку обладнання (першого модуля), вартість якого складає 911250,00 Євро.

Згідно з Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР обладнання повинно було бути ввезено на територію України в 180-ти денний термін із дня здійснення передоплати, тобто до 02.02.2009р.

05 лютого 2009р. позивач отримав висновок Мінекономіки України № 26 щодо подовження термінів розрахунків по експортно-імпортним операціям, згідно якого термін ввезення обладнання на територію України було подовжено до 03.08.2009р. 26.06.2009р. позивач здійснив доплату за обладнання в розмірі 45000,00 Євро, та 03.07.2009р. у розмірі 564000,00 Євро. 03.08.2009р. на виконання умов контракту від 30.03.2008р. компанія "Ge Jenbacher GmbH & Co OHG" (Австрія) здійснила на адресу позивача першу поставку товару -когенераційний модуль JMS 620 GS - S.L., про що свідчить вантажна митна декларація типу ІМ-74 №100000012/9/449032 від 03.08.2009р. на суму 9918945,32грн., що відповідає 911250,00Євро. Тобто, станом на 03.08.2009р. товар перетнув кордон України та перебував під митним контролем в режимі митного складу ІМ-74 та був переданий на зберігання до митного ліцензійного складу. 03.09,2009р. товар був розмитнений, що позивач підтверджує ВМД типу ІМ-40 №100000012/9/370447. 04.08.2009р. позивач надав до контролюючого банку належно оформлену копію ВМД №100000012/9/449032 типу ІМ-74 від 04.08.2009р. (режим митного складу), а згодом після оплати всіх митних платежів ВМД №100000012/9/370447 типу ІМ-40 від 03.09.2009р.

          Тобто, на його думку він не порушував строки ввезення обладнання на територію України, а отже штрафні санкції за порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР- є такими, що нараховані безпідставно.

За таких обставин, дані акту від 18.10.2010р. № 3805/2308/24267073 про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

          Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік всього на суму 2508036 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2009 р. –2534622 грн., 2009 рік –2508036 грн., та завищено податок на прибуток за 2010 рік всього в сумі 8950 грн., в т.ч. по періодах: 1 квартал 2010р –на суму 850 грн., півріччя 2010 р- на суму 8950 грн.

          Крім того, порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині несвоєчасного надходження товару по імпорту в сумі 282 000,00 євро, прострочення складає 31 день (з 04.08.09 по 03.09.09).

З підстав виявлених порушень відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000830 від 28.10.2010р. на суму 170766,72 грн., №0002312201/0 від 29.10.2010р. на суму 288329,00 грн., №0002312201/1 на суму 288329,00 грн., які на думку відповідача є правомірними, а заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (надалі - відповідач) проведено перевірку Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс»( надалі-позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010р.

          За результатами перевірки складено акт №3805/23-08/24267073 від 18.10.2010р. яким встановлено порушення позивачем п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р., ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

          Вказані порушення виникло з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що станом на 31.12.08 у позивача є дебіторська заборгованість за розрахунками по імпортному контракту від 30.03.08 №021507w4, укладеного з нерезидентам компанією «GE Jebacher GmbH&Co OHG»(Австрія) становить 282000,00 евро.

Згідно Висновку від 05.02.04 до 4202-41/26, який виданий Міністерством Економіки України, строки розрахунків в сумі 28.2 000,00 евро були продовжені з 01.02.09 по 03.08.09р.

У періоді, що перевірявся з 01.01,09 по 31.06.10 на виконання умов вищезазначеного контракту позивач перерахував нерезиденту Компанії «GF. Jenbacher GmbH & Co OHG» кошти в іноземній валюті на загальну суму 609000,00 євро, про що свідчать платіжні доручення.          

На виконання умов імпортного контракту позивач отримав від нерезидента Компанії «GF. Jenbacher GmbH & Co OHG»(Австрія, м.Йенбах) товар (електрогенераторна установка), на загальну суму 911250,00 евро, в тому числі в сумі 282 000,00 евро з порушенням законодавчо встановлених термінів, про що свідчить надана до перевірки ВМД (ім 40) від 03.09.09 № 370447.

Відповідно до ст.2 закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Тобто, встановлено, що в порушення ст.2 Закону України віл 23.09.94 року № 185/94-ВР позивачем при здійсненні розрахунків за імпортним Контрактом укладеним з нерезидентом товар на суму 282000,00 євро надійшов з порушенням законодавчо встановлених термінів. Прострочення складає 31 день (з 04.08.09 по 03.09.09).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентами строків, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

За порушення термінів розрахунків передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до ст. 4 цього Закону позивачу нарахована пеня в загальній сумі 288 329,00 гри.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.04.91 № 959 «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу власності на зазначений товар, що експортуються чи імпортується від продавця до покупця.

Здійснення поставки - оформлення вантажної митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Факт перетину митною кордону не може свідчити про здійснення поставки товару в розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до п. 2 ст.1 Митного кодексу України (далі –МК України) ввезення товарів транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Мінним кодексом встановлені певні послідовності і обов'язкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання них товарів.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Згідно п.14 ст.1 МК України митне оформлення –виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних поварів.

Відповідно до Положенням про вантажну митну декларацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.07 №574 вантажно-митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно пункту 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національної о банку України віл 24.03.99 №136, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 -Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про що операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки, продукції, виконання робіт, надання послуг.

Датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України. якщо така-продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 -Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»).

          Тобто, в розумінні ст.189 МК України не вважаються ввезеними на митну територію України в режимі імпорту, при відсутності ВМД типу ІМ-40 товари знаходяться під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах., оскільки виявлені порушення під час перевірки знайшли своє правового підґрунтя і являються правомірними. На думку суду, відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів обставини, за якими прийняті оскаржувані позивачем рішення, а тому вони є правомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя                                                                                 І.А. Качур