Постанова № 17774783, 12.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2011 р. Справа№ 2-а- 6591/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю : представника позивача Барішевського О.В., представника відповідача - Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування та визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування та визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000512330 від 16 травня 2011 року, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення прийнято за результатами проведеної в квітні 2011 року перевірки з питань правильності визначення розмірів податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Крокус-Агро». Згідно нього позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 298293 грн., в тому числі за основним платежем 198862 грн. та за штрафними санкціями 99431 грн.

Позивач вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, пояснивши, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення відповідача є цілком обґрунтованими та законними.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Фахівцями податкового органу в квітні 2011 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Крокус-Агро»за період з вересня по грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 782/23-306/35972274 від 27 квітня 2011року, згідно якого зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ним завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 198862 грн.; у тому числі за вересень 2010 року на суму 50205 грн. та за листопад 2010 року на суму 148657 грн. Також встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого позивачем безпідставно занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість та неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512330 від 16 травня 2011 року про визначення податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в сумі 298293 грн., в тому числі за основним платежем 198862 грн. та за штрафними санкціями 99431 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність порушення в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, відповідач взяв до уваги ту обставину, що перевіркою встановлено наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Крокус-Агро», по операціях з яким позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Так, згідно проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крокус-Агро» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агроімпекс-Україна»за вересень-грудень 2010 року встановлено укладення між ТОВ «Агроімпекс-Україна»та його контрагентами покупцями нікчемних правочинів, які не відповідають вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України на загальну суму 114591062грн.

Документальною невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Агроімпекс-Україна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. (акт перевірки від 09 березня 2011р. № 602/1800/37092558) встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та визнано, що дані, які відображено ТОВ «Агроімпекс-Україна»у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року на загальну суму 229154133 грн., в тому числі податкове зобовязання, не є дійсними на загальну суму 114563071 грн.

Також податковим органом встановлено, що одним з покупців ТОВ «Агроімпекс-Україна»був ТОВ «Крокус-Агро», який, в свою чергу, є постачальником товару для позивача, господарські правовідносини між ними мали місце в вересні грудні 2010 року.

Зокрема, відповідно до договорів № 1109/10-01Ч від 11 вересня 2010 р. та № 1711/10-02-Ч від 17 листопада 2010 р., укладених між ТОВ «Крокус-Агро»та позивачем, останнім придбано насіння соняшника.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між ТОВ «Агроімпекс-Україна»та його контрагентами (в тому числі з ТОВ «Крокус-Агро») не спрямовані на реальне настання правових наслідків для сторін, що їх уклали, тобто є нікчемними. Як наслідок вони не спричиняють настання правових наслідків, що обумовлені ними та укладені з метою надання неправомірної податкової вимоги іншим субєктам господарювання по ланцюгу.

Відповідач, враховуючи зазначені висновки, при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується в даній справі, врахував, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Крокус-Агро»також не спричиняють реальних правових наслідків, є нікчемними та спрямовані на настання необґрунтованої податкової вигоди для позивача як вигодонабувача.

У звязку з зазначеним відповідач при прийнятті оскаржуваного в даній справі рішення виходив з того, що витрати позивача, понесені за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ «Крокус-Агро», в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків щодо віднесення позивачем ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що позивач у перевіреному періоді був платником податку на додану вартість; як такий зареєстрований 09 липня 2008 року та мав свідоцтво платника податку на додану вартість від 01 лютого 2010 р. № 100265802.

Податковий кредит позивачем сформовано в звязку з господарськими договорами на постачання соняшника № 1109/10-01Ч від 11 вересня 2010 р. та № 1711/10-02-Ч від 17 листопада 2010 р., укладених між ТОВ «Крокус-Агро» та позивачем. Згідно умов зазначених договорів позивач (покупець) закупав у ТОВ «Крокус-Агро»(постачальник) соняшник всього в кількості 310 тон +/- 10 % на умовах, визначених в договорах.

Матеріали справи містять копії податкових накладних, виданих ТОВ «Крокус-Агро»та належним чином оформлених, які є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, наявність яких сторонами у справі не заперечується.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи копій накладних, товарно-транспортних накладних, виписок з банківського рахунку про сплату товару судом встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Крокус-Агро»ним сплачено у повному обсязі, фактично отримано, використано у власній господарській діяльності, а податкові накладні, видані позивачу в звязку з придбанням товару оформлено належним чином. Підстав для сумнівів у їх достовірності не судом не виявлено.

Крім того, позивачем до суду надано копії складських квитанцій, договорів на зберігання продукції , актів здачі-приймання робіт (надання послуг) , а також листів від ТОВ «Елеваторно-виробнича компанія «Агросвіт», з яких встановлено, що соняшник, придбаний позивачем у ТОВ «Крокус-Агро»в подальшому використано у власній господарській діяльності. Зокрема, товар за укладеними з ТОВ «Крокус-Агро»договорами поставки передавався позивачу на елеваторі ТОВ «Елеваторно-виробнича компанія «Агросвіт»відповідно до договору зберігання №3 від 01 липня 2010 р. В подальшому соняшник передано на переробку до маслоекстакційного заводу ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод»згідно договору № 0103/1 від 01 березня 2011 року для переробки на давальницьких умовах.

У звязку із встановленими обставинами суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні купівлі-продажу товарів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст. 11 КАС України, не виявлено.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші норми цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відносин не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ «Крокус-Агро»належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальників належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних відносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

У звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та не підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на наявність актів про перевірки податковими органами контрагента позивача ТОВ «Крокус-Агро», його постачальника ТОВ «Агроімпекс-Україна», згідно яких встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, суд не приймає до уваги, оскільки воно не зафіксовано відповідним рішенням про це податкового органу, оскільки відповідачем до суду не надано такі рішення, прийняті за результатами згаданих актів перевірок та не наведено доказів їх існування.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, висновок про порушенням правочином, що був укладений між позивачем та ТОВ «Крокус-Агро»публічного порядку, зроблено в звязку з тим, що фактично сторони правочину не мали на меті створення взаємних прав та обовязків щодо поставки товарів, натомість, в порушення вимог чинного законодавства, шляхом укладення фіктивного правочину, мали на меті отримання відшкодування податку на додану вартість.

Проте сторонами у справі не заперечується, що позивачем під час проведення перевірки було надано документи, які свідчать про виконання зобовязань за угодами, які відповідач вважав нікчемними та виникнення у позивача права на отримання податкового кредиту.

Оцінюючи доводи, покладені відповідачем в обґрунтування позиції про недійсність правочину, суд зазначає, що позивач, вступаючи з ТОВ «Крокус-Агро»у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд. Крім того, позивач не наділений жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності, якщо такі мали місце. За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Таким чином, їх врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 204, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування та визнання недійсним податкового повідомлення рішення, - задовольнити.

Скасувати та визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000512330 від 16 травня 2011 року у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено та підписано 17 серпня 2011 року.

Суддя О.В.Присяжнюк