Постанова № 17774735, 08.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 червня 2011 р. № 2-а- 15767/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача ОСОБА_1, представник відповідача - Довжич К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00002571702 від 14.09.2010 року та податкові повідомлення-рішення № 0002561702/0 від 14.09.2010 року, № 00025611702/1 від 30.11.2010 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова тематична перевірка фінансово-господарської одиниці діяльності позивача з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 8421/1702/НОМЕР_1 від 17.08.2010 року. Зазначеним актом було встановлено порушення вимог п. 3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пп. 1, 2 ст. 3 , п. 6, 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та винесені податкові повідомлення-рішення № 0002561702/0 від 14.09.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00002571702 від 14.09.2010 року. Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, у зв'язку з чим сума податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2010 року № 00025611702/0, зменшена, а скарга в частині орскарження податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 року № 00002571702 - залишена без розгляду. Позивач вважає, що податкові рішення є протиправними та підлягають скасування з огляду на те, що, відповідач при викладенні змісту порушення вийшов за межі своїх повноважень, самостійно визначивши «місце реалізації товарів (послуг)», акт перевірки не містить доказів, що свідчили б про порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки у позивача взагалі відсутнє фактичне місце реалізації товарів, де можливо було б встановити РРО. Позивач звернув увагу суду на те, що укладаючи усний договір з гр. ОСОБА_4, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 взяв на себе зобовязання виконати ремонтні роботи у квартирі цієї особи, які позивачем виконані не були, через відмову замовника від надання позивачем послуг, а отже, ані винагороди, ані доходу позивач не отримав, у звязку з чим у останнього відсутній обовязок до заповнення відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності.

В запереченнях на позов відповідач зазначив, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював ремонтні роботи в квартирі гр. ОСОБА_4., за результатом яких ним було отримано дохід у вигляді винагороди у розмірі 80 000 грн. 00 коп., який позивачем не було задекларовано. Відповідач додатково зауважив на тому, що у звязку з тим, що підприємець не вів витрати та до перевірки частково надав документи, підтверджуючі понесені ним витрати, тому витрати прийняті згідно норм витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів за нормою 50% від виручки. Крім того, під час перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звяжу з чим додатково було донараховано за III квартал 2009 року податок з доходів фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав і мотивів.

На виконання листа № 2531/7/17-212 від 24.12.2009 року ДПА Харківської області, яким передана заява гр. ОСОБА_4 щодо вірогідного порушення податкового законодавства ФО-П ОСОБА_3 17.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова тематична перевірка фінансово-господарськорї діяльності позивача з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період роботи з 01.01.2009 по 30.04.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 8421/1702/НОМЕР_1 від 17.08.2010 року. Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (додатково нараховано за III квартал 2009 року податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 6000,00 грн.); п. 1, 2 ст. 3, п. 6, 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (не застосування у III кварталі реєстраторів розрахункових операцій на суму 80000,00 грн.).

В результаті виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00002571702 від 14.09.2010 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у розмірі 400000,00 грн. та № 0002561702/0 від 14.09.2010 року про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у розмірі 6000,00 грн.

Стосовно вказаних податкових повідомленнь-рішеннь позивачем було розпочато, передбачену ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками означеної процедури сума податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням від 14.09.2010 року № 0002561702/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 6000,00 грн., була зменшена та, з метою доведення нового податкового зобов'язання, Державною податковою інспекцією було складено та направлено на адресу позивача нове податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0003241702/1 про стягнення штрафних фінансових санкцій у розмірі 3915,00 грн. Скарга позивача в частині оскарження рішення відповідача від 14.09.2010 року № 00002571702 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 400 000,00 грн. залишена без розгляду.

Відповідно до пп. "б" пп. 6.4.1, пп. 6.4.3 п. 6.4 ст. 6 зазначеного Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок його адміністративного оскарження. У випадках, визначених пп. "б" пп. 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу. Аналогічні положення містяться і в пп. "б" п. 6.1, п. 6.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253.

Таким чином, враховуючи закріплення на законодавчому рівні можливості та порядку відкликання податкових вимог органами державної податкової служби та, в свою чергу, встановлення судом факту зменшення суми податкового зобов'язання шляхом зміни первісного податкового повідомлення-рішення та прийняття і надіслання на адресу позивача нового податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про відкликання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 року № 0002561702/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 6000,00 грн. З посиланням на акт перевірки № 8421/1/1702/НОМЕР_1 від 17.08.2010 року та рішення про результати розгляду первинної скарги № 25823\10/25-007 від 15.11.2010 року, відповідач 30.11.2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003241702/1 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 3915,00 грн.

Аналізуючи норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд приходить до висновку, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісне податкове повідомлення-рішення (тобто рішення через /0), позаяк саме цей правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкове повідомлення-рішення, що було складено в процедурі оскарження рішення контролюючого органу, позаяк це податкове повідомлення-рішення визначило строк виконання обовязку, а отже і первісне, і наступне податкове повідомлення-рішення вплинуло на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 25.05.2010р. №4320/23-05/30590752 висновок субєкта владних повноважень про порушення ФО-П ОСОБА_3 п. 1, 2 ст. 3, п. 6, 12 ст. 9 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також ст. 20 Декрету КМУ від 26.12.92р. № 13-92 "Про прибутковий податко з громадян": п.п."г" п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, між ФО-П ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4було укладено у спрощений спосіб в усній формі договір про надання послуг, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити ремонт у жилій квартирі замовника, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., а остання зобов'язалася оплатити послуги позивача за виконану роботу. З копії заяви гр. ОСОБА_4 про вирогідне порушення податкового законодавства ФО-П ОСОБА_3 судом вбачається, що вищевказаною особою позивачу було передано готівку в сумі 88 000 грн. для придбання будівельних матеріалів та здійснення ремонтних робіт. Згідно розписки від 26.06.09р. (копія якої знаходиться в матеріалах справи) ФО-П ОСОБА_3 отримав від гр. ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн. 00 коп. на закупку матеіралів для ремоента квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до копії відомості про отримання готівки, яка знаходиться в матеріалах справи, позивач під особистий підпис отримав від гр. ОСОБА_4 кошти в сумі 46 760 грн.

Згідно наданого позивачем звіту про витрачені грошові кошти, ФО-П ОСОБА_3 було придбано будівельних матеріалів на загальну суму 33 328 грн. 72 коп. З копії заяви гр. ОСОБА_4 від 26.10.09р. вбачається, що ремонтні роботи позивачем виконані не були, у звязку з відмовою замовника від послуг позивача по здійсненню ремонтних робіт. Вказані обставини також не заперечується позивачем.

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 21.12.2000 року N 2156-III, визначено що РРО застосовуються фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 9 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику; при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства.

Як вбачається з названого Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Чинне податкове законодавство не має нормативного визначення терміну "місце реалізації товарів (послуг)". Акт перевірки не містить доказів, що свідчили б про порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки у останнього взагалі відсутнє місце реалізації товарів, надання послуг, де можливо було б встановити та використовувати РРО. Крім того, судом враховується, що з Книги обліку доходів та витрат не не вбачається про те, де, яким чином проводилися розрахункові операції і коли (передоплатою повністю, частковою передоплатою, повною оплатою після надання послуг).

Пунктом 22.10. ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", крімрозділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

До спеціального законодавства, в даному випадку, належать спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та загальна система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету N 13-92.

У період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року позивач перебував на загальній системі опадаткування.

Відповідно до частини другої статті 13 зазначеного вище Декрету Кабінету Міністрів України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що доход фізичної особи - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1).

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає (додаток № 7 до нструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованого наказом МЮУ 09.06.1993 року за № 64).

Відповідно до пп. 4.2.1, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 вищевказаного Закону України до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно приписів чинного законодавства винагорода - це грошова сума, що виплачується у випадках, передбачених законодавством або договорами, за надання різного роду послуг, визначається у формі обумовленого нормативним актом або договором відсотка, твердої суми, або в формі винагороди з чистого прибутку.

З урахуванням наведених положень податкового законодавства суд приходить до висновку, що саме після виконання зобов'язань по договору у виконавця виникає доход у вигляді відповідної оплати за знадання послуг.

Судом в процесі розгляду справи неодноразово було витребувано у відповідача документальне підтвердження викладених в акті перевірки № 8421/1702/НОМЕР_1 від 17.08.10р. обставин, а саме, докази на підтвердження факту отримання ФО-П ОСОБА_3 від гр. ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 80 000 грн. 00 коп. Також, судом, з метою зясування вищевказаних обставин, в якості свідка було викликано Гр. ОСОБА_4 для надання відповідних пояснень по справі.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем, в супереч вимог вищевкаханих норм права, не доведено суду належними та допустимими доказами, по - перше, факту отримання позивачем від Гр. ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 80 000 грн., сплачених останньою як якості винагороди, так і в якості розрахунку за фактично виконані ремонтні роботи, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджено лише факт отримання позивачем від вищевказаної особи грошових коштів в сумі 47 760 грн. 00 коп., частина з яких була ним витрачена на придбання будівельних матеріалів. По - друге, зважаючи на те, що позивачем не було надано гр. ОСОБА_4 послуг по виконанню ремонтних робіт, суд вважає, що відповідач дійшов передчасного та хибного висновку про отримання позивачем від гр. ОСОБА_4 винагороди у готівковій формі в розмірі 80 000 грн. 00 коп. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача як порушень ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так і ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій, визначених рішенням № 00002571702 від 14.09.10р. та податковим повідомлення - рішенням № 0003241702/1 від 30.11.10р.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті перевірки № 8421/1702/НОМЕР_1 від 17.08.10р. судження субєкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами, то поданий позов підлягає задоволенню в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00002571702 від 14.09.2010 року та податкові повідомлення-рішення № 00025611702/1 від 30.11.2010 року.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002561702/0 від 14.09.2010 року, то суд відзначає наступне.

Як вже встановлено судом, за наслідками процедури оскарження позивачем рішень контролюючих органів, сума податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням від 14.09.2010 року № 0002561702/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 6000,00 грн., була зменшена. Державною податковою інспекцією було складено та направлено на адресу позивача нове податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0003241702/1 про стягнення штрафних фінансових санкцій у розмірі 3915,00 грн.

Відповідно до п.п. б. п. 6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платником податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Згідно з п. 6.3 цього ж Порядку (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), у випадках, визначених підпунктом "б" пункту 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій).

Виходячи з вищенаведених норм, податкове повідомлення рішення від 14.09.10р. № 0002561702/0, яке позивач оскаржує у даній справі, в силу вимог Закону є відкликаним з дня прийняття Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.11.10р. № 25823/10/25-007, а отже, не породжує жодних правових наслідків для позивача, у звязку із чим суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002561702/0 від 14.09.2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00002571702 від 14.09.10р., податкове повідомлення - рішення № 0002561702/1 від 30.11.10р.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61204, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1 (одну) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2011 року.

Суддя Горшкова О.О.