Постанова № 17774335, 15.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2011 року Справа № 2а-4522/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

суддів Смішливої Т.В., Матвєєвої В.В.,

при секретарі Липовій К.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 21.04.2011 б/н),

представника відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську ОСОБА_3 (довіреність від 27.05.2011 № 30),

представника відповідача ДПА України ОСОБА_4 (довіреність від 07.04.2011 № 10-6017/1399),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2011 № 134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

ТОВ «Новатор» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.05.1994 № 1382120 0000 001568. Позивач значиться в реєстрі підприємств та організацій України, знаходиться на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську та мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 12.03.2009 № 100206026, видане Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 217811412360, яке було анульоване згідно рішення інспекції від 06.04.2011 № 134.

Позивач вважає рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ від 06.04.2011 № 134 безпідставним та прийнятим у порушення вимог діючого законодавства.

В рішенні зазначено, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ є підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у звязку з тим, що протягом 12 послідовних податкових місяців платник подавав податкові декларації, які свідчать про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань чи податкового кредиту.

Вищевказане не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Новатор» протягом 12 послідовних календарних місяців подавало декларації, які свідчать про наявність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань та податкового кредиту. Позивач також сплачував податкові зобовязання до Державного бюджету України. Тому позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.04.2011 № 134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Новатор», зобовязати Ленінську МДПІ здійснити всі заходи, передбачені законодавством, для поновлення реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Новатор».

У подальшому позивач уточним позовні вимоги: просить суд визнати дії Ленінської МДПІ у м. Луганську по анулюванню свідоцтва платника ПДВ від 06.04.2011 № 134 ТОВ «Новатор» неправомірними, визнати протиправним і скасувати рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.04.2011 № 134 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Новатор», зобовязати ДПА України поновити свідоцтво платника ПДВ № 100206026.

Ухвалою суду від 13.07.2011 до участі в справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову адміністрацію України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись, що відповідач оскаржуваним рішенням анулював реєстрацію платника ПДВ «ТОВ «Новатор» згідно підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у звязку з тим, що протягом 12 послідовних податкових місяців платник податку на додану вартість подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою про неподання платником ПДВ податковому органу декларацій з ПДВ протягом 12 попередніх послідовних місяців. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ДПА України в судовому засіданні про позовних вимог заперечував з аналогічних підстав.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Стаття 184 Податкового кодексу України визначає підстави та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «и» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1400/18695 (далі Положення), визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 1 розділу V Положення при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» цього пункту) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

П.п. 5.1 п. 5 розділу V Положення визначено, що податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Згідно п.п. 5.2 п. 5 розділу V Положення, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є акт або довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу) . У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (п.п. 5.2.3).

Відповідно до п. 5.4 п. 5 розділу V Положення рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 6). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обовязково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 7). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі (п.п. 5.4.1).

Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення (п.п. 5.4.2).

Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, вказаним у Свідоцтві, або за наявності відомостей про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику ПДВ, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи Представнику платника (п.п. 5.4.3).

Згідно п. п. 5.5 п. 5 розділу V Положення, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, платник податку зобовязаний повернути податковому органу Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

П. 6. розділу V Положення передбачено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 184.5 статті 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.05.1994 та внесено до ЄДРПОУ (арк. справи 5-7).

Позивач перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську як платник податків (арк. справи 9).

01.10.2001 ТОВ «Новатор» було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100206026, виданим Ленінською МДПІ у м. Луганську 12.03.2009 (арк. справи 8).

06 квітня 2011 року Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято рішення № 134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор», у звязку з тим подачею платником податкових декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою від 06.04.2011 № 472/16/21781148 про результати документальної камеральної перевірки достовірності повноти заявлених податкових зобовязань та податкового кредиту. Вказане рішення зареєстровано в органі ДПС 11.04.2011 за № 14802/16 (арк. справи 96).

Згідно з п. 4 розділу V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 25.01.2011року за № 41 тазареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935 (далі Порядок заповнення податкової звітності з податку на додану вартість) до Податкового кредиту включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, імпортованих товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Податкового Кодексу за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є обєктом оподаткування).

Відповідно до п.п. 4.2. п. 4 розділу V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість у рядку 12.2 податкової звітності вказується обсяг ввезення (імпорту)товарів, при митному оформленні яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до підрозділу 3 розділу XX Податкового Кодексу України (тільки для підприємств суднобудівної промисловості. Цей рядок заповнюється у звітному (податковому) періоді, у якому податкові векселі оплачені.

Відповідно до п.п. 4.3. п. 4 розділу V Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість у рядку 14 податкової звітності (колонка А) вказується обсяг придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, обсяг імпорту товарів та необоротних активів та обсяг отримання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для використання у господарській діяльності, з податком на додану вартість (рядок 14.1) та без податку на додану вартість (рядок 14.2).

Згідно з пунктом 3.1. розділу V у рядках 1 - 6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у звязку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобовязаний враховувати значення терміна «постачання товарів» відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу Податкового кодексу України та значення терміна «постачання послуг» відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 зазначеного кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з квітня 2010 року по березень 2011 року позивачем подавались податкові декларації з ПДВ до Ленінської МДПІ у м. Луганську, які свідчать про наявність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань та податкового кредиту (арк. справи 33-95, 125-130).

Зокрема, в декларації за липень 2010 року зазначені обсяги поставки 298295 грн., сума ПДВ 59659 грн., обсяги придбання 252975 грн., сума ПДВ 50595 грн., позитивне значення податку 9064 грн.

У декларації за серпень 2010 року вказано обсяги поставки 1250000 грн., сума ПДВ 250000 грн., обсяги придбання 1136697 грн., сума ПДВ 227339 грн., позитивне значення податку 22661 грн.

У декларації за вересень 2010 року вказано обсяги поставки 257920 грн., сума ПДВ 51584 грн., обсяги придбання 247983 грн., сума ПДВ 49597 грн., позитивне значення податку 1987 грн.

У декларації за жовтень 2010 року вказано обсяги поставки 835730 грн., сума ПДВ 167146 грн., обсяги придбання 785175 грн., сума ПДВ 157035 грн., позитивне значення податку 10111 грн.

У декларації за листопад 2010 року вказано обсяги поставки 158747 грн., сума ПДВ 31749 грн., обсяги придбання 147746 грн., сума ПДВ 29549 грн., позитивне значення податку 2200 грн.

У декларації за грудень 2010 року вказано обсяги поставки 1161417 грн., сума ПДВ 232283 грн., обсяги придбання 1073383 грн., сума ПДВ 214677 грн., позитивне значення податку 22293 грн.

Таким чином висновок відповідача про те, що протягом 12 послідовних податкових місяців платник не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань чи податкового кредиту, не відповідає дійсності.

Суд вважає, що позивачем було доведено та надано суду належні докази щодо своєчасного декларування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за період з квітня 2010 року по березень 2011 року, а тому відповідачем неправомірно було прийнято рішення від 06.04.2011 № 134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» з підстав, визначених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою суду від 22.07.2011 відповідача було зобовязано надати суду належним чином завірені копії наступних документів: протоколу засідання комісії на підставі якого було винесено рішення №134 від 06.04.2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Новатор» за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобовязань чи податкового кредиту; довідки №472/16/21781148 від 06.04.2011 року про результати документальної камеральної перевірки достовірності повноти заявлених податкових зобовязань та податкового кредиту.

Відповідачем не було надано суду вищевказаних документів, тому справу розглянуто та вирішено на підставі доказів, наданих позивачем.

Крім того, і оскаржуваному рішенні не зазначено період подання декларацій, які свідчать про відсутність постачання (придбання) товарів. Тому судом перевірено податкові декларації з податку на додану вартість за останні 12 послідовних місяців, що передували місяцю, в якому було прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.04.2011 № 134 підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо вимоги про визнання протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор», суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Крім того, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, що буде відповідати обєкту порушеного права та достатнім і необхідним засобом поновлення такого права.

Щодо вимог позивача до ДПА України та обраного ним способу захисту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 183.12 Податкового кодексу України реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

З метою поновлення порушеного права позивача суд приходить до висновку про необхідність зобовязання Державної податкової адміністрації України поновити ТОВ «Новатор» в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Оскільки фактичне виконання рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача полягало в анулюванні 06.04.2011 реєстрації такого підприємства як платника ПДВ та виключенні з числа платників ПДВ, а протиправне рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається протиправним з моменту його прийняття, суд вважає за необхідне зобовязати Державну податкову адміністрацію України поновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість з дати скасування реєстрації, тобто з 06 квітня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2011 № 134 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» (код ЄДРПОУ 21781148) від 06 квітня 2011 року № 134.

Зобовязати Державну податкову адміністрацію України поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор» (код ЄДРПОУ 21781148) в Реєстрі платників податку на додану вартість з 06 квітня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 18 серпня 2011 року.

Головуючий суддяІ.О. Свергун

суддя

суддяТ.В. Смішлива В.В. Матвєєва