Ухвала суду № 17773964, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а/0570/2594/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

при секретарі Діденко О.С., за участю представників позивача Подколзіна В.Т., Ванханена П.І., представника відповідача Присяжного С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2594/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверський цегельний завод» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Будіндустрія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Вега» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року відповідачем 18.01.2011 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000142340/0/1119/10/23-213, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., з яких 234308 грн. основний платіж, 58577 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0000152340/0/1120/10/23-213, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., з яких 190050 грн. основний платіж, 47512,50 грн. штрафні (фінансові) санкції. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, виходячи з акту перевірки № 9599/23-2/30927934 від 31.12.2010 р., є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Вега». Позивач вказує, що за угодами, укладеними позивачем з зазначеним підприємством, ТОВ «Вега» поставляє позивачу товари та послуги. Поставка товарів та послуг позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Отриманий товар та послуги позивачем в подальшому були використані в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності. Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0000142340/0/1119/10/23-213 та 0000152340/0/1120/10/23-213.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2594/2011 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000142340/0/1119/10/23-213, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька 18.01.2011 р., про збільшення Закритому акціонерному товариству «Будіндустрія» суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., в тому числі за основним платежем 234308 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58577 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000152340/0/1120/10/23-213, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька 18.01.2011 р., про збільшення Закритому акціонерному товариству «Будіндустрія» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., в тому числі за основним платежем 190050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47512,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року закрите акціонерне товариство «Будіндустрія» замінено належним позивачем - товариство з обмеженою відповідальністю «Сіверський цегельний завод».

Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечували представники позивача, які вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Позивач закрите акціонерне товариство «Будіндустрія» зареєстровано як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 18.04.2000 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30927934, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 7757370.

21.04.2011 року закрите акціонерне товариство «Будіндустрія» було реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю «Сіверський цегельний завод», яке стало його правонаступником. Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію Серія А01 № 714823, копією статуту ТОВ «Сіверський цегельний завод», копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 734146.

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка. ТОВ «Сіверський цегельний завод» з питань взаємовідносин з ТОВ «Вега» за період з 01.01.2008 року по 31.09.2010 року, за результатами якої був складений акт № 9599/23-2/30927934 від 31.12.2010 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ «Сіверський цегельний завод» вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток на 234308 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 року на 11896 грн., за 2 квартал 2008 року на 11024 грн., за 3 квартал 2008 року на 22383 грн., за 4 квартал 2008 року на 21238 грн., за 2 квартал 2009 року на 109019 грн., за 3 квартал 2009 року на 26175 грн., за 4 квартал 2009 року на 23887 грн., за 1 квартал 2010 року на 4348 грн., за 2 квартал 2010 року на 8686 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 190050 грн. (а.с. 61-84 т.1).

На підставі даного акту 18.01.2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000142340/0/1119/10/23-213 - про збільшення ТОВ «Сіверський цегельний завод» суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 292885 грн., в тому числі за основним платежем 234308 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58577 грн.; № 0000152340/0/1120/10/23-213 про збільшення ТОВ «Сіверський цегельний завод» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237562,50 грн., в тому числі за основним платежем 190050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47512,5 грн. (а.с. 85-86 т.1).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Сіверський цегельний завод» були укладені наступні договори з ТОВ «Вега»: без номеру від 05.07.2007 року на поставку товарів; без номеру від 12.01.2008 року, від 05.01.2009 року про надання робіт та послуг. На виконання договорів у першому кварталі 2008 року першому кварталі 2010 року були здійсненні поставки товару, а також надані послуги та виконані роботи, обумовлені умовами договорів. Виконання договорів обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом, а саме, рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), квитанціями до прибуткового касового ордеру, банківськими документами про оплату придбаних товарів (робіт, послуг).

Оприбуткування позивачем отриманих від ТОВ «Вега» товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському обліку підприємства підтверджено положеннями акту перевірки, де зазначено, що про проведення Дт361 Кт702, Дт361 Кт703 (а.с. 69 т.1).

Оплата позивачем за придбані товари (роботи, послуги) підтверджена відповідними платіжними документами, які наявні в матеріалах справи.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ «Сіверський цегельний завод» вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем товари (роботи, послуги) були придбані за нікчемний правочином з ТОВ «Вега».

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Сіверський цегельний завод» є виробництво цегли, черепиці, інших будівельних виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтажні роботи, будівництво будівель. З метою одержання прибутку позивачем були укладені угоди з ТОВ «Вега», за якою позивач придбав у цього підприємства шлам, пісок, глину, олію, дизельне пальне, інші матеріали та запчастини, а також послуги з технічного обслуговування автомобілів, прибирання сміття, насосної станції, послуги евакуатора тощо. В подальшому позивачем придбані товари (роботи, послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вега» є валовими витратами, оскільки ці витрати були здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає, що ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунки позивача з ТОВ «Вега» за придбані товари (роботи, послуги) підтверджені відповідними платіжними документами.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договорів з ТОВ «Вега», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність обєкту оподаткування.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування з у звязку з тим, що угоди мають ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує на порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ «Вега». Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарські угоди, укладені позивачем з ТОВ «Вега», не спричинили реального настання правових наслідків.

На час виконання договорів між ТОВ «Вега» та ТОВ «Сіверський цегельний завод» постачальник товарів (робіт, послуг) ТОВ «Вега» здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість, про що свідчать документи цього підприємства, а саме, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Вега», довідка ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07777842, довідка про взяття на облік платника податків.

Крім того, доводи податкового органу про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ «Вега» не можуть бути підставою для висновку про нікчемність угод з наступних підстав.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи від 05.07.2010 року, підставою для порушення кримінальної справи є внесення ТОВ «Вега» до податкової звітності неправдивих відомостей щодо взаємовідносин з ТОВ «Голденбаум». При цьому відповідачем не надано суду доказів про те, що ТОВ «Вега» не поставляло ТОВ «Сіверський цегельний завод» товари, роботи, послуги, та це не було підставою для порушення кримінальної справи.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення ТОВ «Сіверський цегельний завод» вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 190050 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем придбані товар (роботи, послуги) за нікчемними правочинами з ТОВ «Вега».

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище, судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Сіверський цегельний завод» є виробництво цегли, черепиці, інших будівельних виробів, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтажні роботи, будівництво будівель. З метою одержання прибутку позивачем були укладені угоди з ТОВ «Вега», за якими позивач придбавав у цього підприємства товари (роботи, послуги). В подальшому позивачем придбані товари (роботи, послуги) були використані у оподаткованих операціях у межах власної господарської діяльності.

Враховуючи зазначені вище вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», витрати позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Вега» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Судом першої а апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Сіверський цегельний завод» були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відповідачем суду не надано доказів, що податкові накладні не видавались ТОВ «Вега». Доводи відповідача, що ОСОБА_6, який був директором ТОВ «Вега», не підписував податкові накладні, не підтверджені в судовому засіданні належними доказами. Протокол допиту ОСОБА_6 якості свідки в рамках кримінальної справи не є належним доказом з огляду на приписи статей 69-70, 77 КАС України. Крім того, суд був позбавлений можливості допитати зазначену особу в якості свідка, оскільки податковим органом не були надані суду достовірні відомості про місце його проживання, оскільки відомості, зазначені в клопотання, суперечать відомостям, зазначеним у протоколі допиту ОСОБА_6 в якості свідка в рамках кримінальної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у податкового органу не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобовязання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Колегія судді погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2594/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/2594/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверський цегельний завод» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 10.08.2011 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

І.В. Юрко