Постанова № 17773895, 12.08.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 р. Справа № 2-а-3449/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 <3-я особа >про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1414,80 грн,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області (далі по тексту позивач або УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач або ФОП) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1414 грн. 80 коп.

Сторони в судове засідання не зявились. Представник позивача відповідно до змісту позову просив суд розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження. Відповідач до суду повторно не зявився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. 01.08.2011 року до суду, поштою, від відповідача надійшло заперечення на позов, відповідно до змісту якого останній позов не визнає у повному обсязі та просить відмовити в його задоволення, про слухання справи без його участі відповідач суд не просив. За таких обставин, керуючись ч.ч.4,6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Так, відповідно до змісту позову відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, зареєстрований в установленому порядку як фізична особа-підприємець та відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі по тексту Закон №400) є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ст.ст.11,14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року, №1058-IV (далі по тексту Закон №1058) фізичні особи-підприємці підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню і є страхувальниками. Оскільки відповідач не втратив статус застрахованої особи та страхувальника, він згідно ст.15 Закону №1058 є платником страхових внесків до солідарної системи, а тому зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно пп.4 п.8 розділу XV Закону №1058 фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється вищезазначеним особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Відповідно до ст.1 Закону №1058 мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Розмір страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі по тексту Інструкція), а саме він складає 33,2% від суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

У звязку з несплатою страхових внесків 08.11.2010 року та 31.01.2011 року відповідачу виставлено вимогу №Ф-20 та №Ф-354 відповідно, про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 695,46 грн. та 719,34 грн. Однак відповідач борг зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на зазначенні суми не сплатив.

Відповідно до заперечення на адміністративний позов, відповідач позов не визнає у повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні, свої заперечення обґрунтовує наступним.

Так, відповідач вважає, що УПФУ в розумінні КАС України не є субєктом владних повноважень, а отже не може звертатися з відповідним позовом до суду. На думку відповідача зазначений позов подано на виконання повноважень неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд, яка не є органом державної влади. Також вважає, що відповідно до вимог ст.2 КАС України в порядку адміністративного судочинства дії фізичних осіб-підприємців при здійсненні ними господарської діяльності не оскаржується. Крім цього, на думку відповідача Законом №1058 не передбачено обовязку сплачувати фізичній особі-підприємцю страхові внески, це є виключно правом особи. Закон №400, на думку відповідача, не може застосовуватися до виниклих правовідносин, оскільки він регулює питання щодо сплати податку, а не страхового внеску.

Також, вважає, що відповідно до норм Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та норм ст.ст.1,14 Закону №1058 за умови несплати застрахованої особи страхових внесків на свою користь вона втрачає статус застрахованої особи і припиняє участь у системі загальнообовязкового пенсійного страхування і не підпадає під регулювання Закон №400. Крім цього, відповідачем до Херсонського окружного адміністративного суду подано позови на захист порушених прав предметом яких є оскарження вимог Пенсійного фонду до вступу та виконання обовязків неіснуючої самоврядної організації, одна з вказаних справ знаходиться на стадії апеляційного оскарження.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Так, відповідач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку.

До правовідносин стосовно сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, застосовуються положення Законів №1058, №400 та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», від 03.07.1998 року, № 727/98 (далі по тексту Указ №727), у редакціях чинних на момент виникнення боргу.

Згідно із п. 3, ст. 11 Закону №1058 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону платниками страхових внесків.

Крім цього, відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 відповідач, будучи страхувальником, зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону №1058 під страховими внесками розуміють кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 Указу № 727 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VIзмінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми єдиного податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі єдиного податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом.

Враховуючи, що доплата страхового внеску за своєю правовою суттю є страховим внеском, то порядок, строки її обчислення, нарахування і виплати, а також процедура примусового стягнення регулюються тими ж правовими нормами, що застосовуються у випадку нарахування, обчислення, сплати та стягнення страхових внесків. Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал.

Дослідженням матеріалів справи, а саме повідомлень-розрахунків встановлено, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків за 3 квартал 2010 року у сумі 695 грн. 46 коп. та заборгованість зі сплати страхових внесків за 4 квартал 2010 року у сумі 719 грн. 34 коп. Відповідно до положень ч.2, ст. 106 Закону №1058 зазначенні суми заборгованості зі сплати страхових внесків визнаються недоїмкою.

На адресу відповідача УПФУ в порядку, визначеному ст. 106 Закону №1058 на суму боргу 695 грн. 46 коп. за 3 квартал 2010 року направлено вимогу від 08.11.2010 року, №Ф-20 та на суму боргу 719 грн. 34 коп., за 4 квартал 2010 року направлено вимогу від 31.01.2011 року, №Ф-354. Згідно із положеннями цієї ж статті боржник протягом 10 робочих днів з дня отримання таких вимог має право оскаржити її до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або до суду, узгодити її з УПФУ у порядку, встановленому Пенсійним фондом, або сплатити суму боргу, вказану у вимозі.

Відповідачем оскаржено до Херсонського окружного адміністративного суду вимогу УПФУ від 31.01.2011 року, №Ф-354. За наслідками розгляду зазначеного позову судом постановою від 29.03.2011 року по справі №2а-1381/11/2170 відмовлено в його задоволенні. Зазначена постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно мотивувальної частини постанови від 29.03.2011 року по справі №2а-1381/11/2170, вимога УПФУ від 31.01.2011 року, №Ф-354 є законною, а відповідач зобовязаний сплати суму боргу зазначену у ній. Крім цього, суд в мотивувальній частині постанови від 29.03.2011 року по справі №2а-1381/11/2170 зазначив, що вимоги відповідача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) щодо захисту її порушеного права, визначеного ст.ст.36,57 Конституції України шляхом заборони примушування брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд є безпідставними.

Отже враховуючи викладене вимога УПФУ від 31.01.2011 року, №Ф-354 є законною та підлягає виконанню відповідачем, тобто остання зобовязана сплатити нараховані їй суми доплати до страхових внесків за 4 квартал 2010 року у сумі 719 грн. 34 коп.

Щодо вимоги від 08.11.2010 року, №Ф-20 то суд зазначає наступне. Відповідачем до Херсонського окружного адміністративного суду оскаржувалась вимога УПФУ від 08.11.2010 року, №Ф-20. Судом зазначену позовну заяву ухвалою від 26.01.2011 року по справі №2а-533/11/2170 залишено без розгляду. Ухвалу від 26.01.2011 року по справі №2а-533/11/2170 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оскаржено в апеляційному порядку, на момент розгляду справи у суді рішення по справі не винесено.

Суд вважає, що розгляд судом апеляційної інстанції справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до УПФУ про скасування вимоги від 08.11.2010 року, №Ф-20 в частині законності ухвали суду від 26.01.2011 року по справі №2а-533/11/2170 про залишення позову без розгляду не створює передумов щодо неможливості розгляду цієї справи, так як судом апеляційної інстанції не буде даватися оцінка щодо законності цієї вимоги. При цьому суд, керуючись розумністю строків розгляду справи, зазначає, що провадження по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до УПФУ про скасування вимоги від 08.11.2010 року, №Ф-20 не відкрито, а тому надати правову оцінку зазначеній вимозі УПФУ можливо і в рамках цієї справи.

Вимога УПФУ від 08.11.2010 року, №Ф-20 складена відповідно до положень ст.106 Закону №1058, а отже на виконання повноважень УПФУ. Судом вище встановлено, що відповідач будучи субєктом солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. При цьому, суд зазначає, що постановою від 29.03.2011 року по справі №2а-1381/11/2170, також визнано обовязок відповідача нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Отже враховуючи викладене вимога УПФУ від 08.11.2010 року, №Ф-20 є законною та підлягає виконанню відповідачем, тобто остання зобовязана сплатити нараховані їй суми доплати до страхових внесків за 3 квартал 2010 року у сумі 695 грн. 46 коп.

Відповідно до ст. 58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Статтею 106 цього ж Закону у редакції, чинній на момент виникнення боргу, встановлено право Пенсійного фонду та його територіальних органів звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків. Крім того, пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VIпередбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Виходячи з того, що недоїмка відповідача виникла у період до 01 січня 2011 р., УПФУ має право звернутись з даним позовом до суду.

Тобто, позиція відповідача щодо того, що УПФУ не має право на звернення до суду з зазначеним позовом є необґрунтованою та ґрунтується не невірному тлумаченні норм матеріального права.

УПФУ в розумінні КАС України є субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства і відповідно до положень п.5 ч.4 ст.50 КАС України має право на звернення до суду з адміністративним позовом.

Щодо того, що до відповідача не застосовуються положення Закону №400 суд зазначає наступне. В Україні, в тому числі в адміністративному судочинстві, діють принципи верховенства права та законності. Це в тому числі, але не виключно означає, що всі субєкти правовідносин мають діяти відповідно до Конституції, законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Отже, Закон №400 в частині відносин, які ним регулюються, а саме щодо сплати останнім збору на обовязкове державне пенсійне страхування діє на відповідача.

Також суд зазначає, що ст.2 КАС України визначені завдання адміністративного судочинства в України. Зазначена стаття не містить жодних приписів, які б не уможливлювали звернення УПФУ до суду з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення страхових внесків.

Таким чином, суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1414 грн. 80 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1414,80 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області (код ЄДРПОУ 21294891) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) гривень 80 коп. на р/р 25603303002104 в Білозерському безбалансовому відділенні № 10021/01107 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.1