Постанова № 17773159, 20.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2011 року Справа № 2а-3902/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі:Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:не зявився,

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення витрат у розмірі 3874,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1, у якому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму вартості наданих соціальних послуг витрат на професійне навчання у розмірі 594,54 грн. та суму виплаченого матеріального забезпечення матеріальної допомоги у період професійного навчання у розмірі 3279,87 грн., а всього 3874,41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 13.09.2007 по 15.10.2008 на обліку у Свердловського міськрайцентру зайнятості перебувала як безробітна громадянка ОСОБА_1.

20.09.2007 відповідачу на підставі заяви від 20.09.2007 про надання статусу безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю наказом № НТ070920 від 20.09.2010 надано статус безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю.

Між позивачем та ОСОБА_1, з метою сприяння її подальшого працевлаштування, відповідно до заяви від 21.05.2008 укладено договір № 89/08 від 23.05.2008 на її професійне навчання за рахунок коштів державної служби зайнятості з виплатою допомоги по безробіттю у період професійної підготовки.

За вказаним договором та направленням відповідач з 26.05.2008 по 27.08.2008 проходив професійне навчання з курсу «оператор котельні». Відповідачу також виплачено матеріальну допомогу по безробіттю.

27.04.2009 на запит Свердловського міськрайцентру зайнятості з ДПА України отримана відповідь, з якої встановлено, що ОСОБА_1 отримала доходи від ЗАТ «СК «Провідна» у 2 та 3 кварталах 2008 року, що є порушенням п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 25 від 28.04.2009.

Згідно надісланого повідомлення від 29.04.2009 за № 12/4-1341, безробітній ОСОБА_1 запропоновано повернути отримані кошти у добровільному порядку, повідомлення отримано відповідачем 12.05.2009.

У встановлений законодавством термін ОСОБА_1 добровільно кошти не повернула.

У звязку із вищевикладеним позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засіданні позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутності представника позивача (а.с.41).

Відповідач у судове засідання повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався (а.с.42, 44).

З огляду на положення ст.128 КАС України, судом ухвалено розгляд адміністративної справи здійснити за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 20.09.2007 до Свердловського міськрайцентру зайнятості звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.8).

Оглядом заяви встановлено, що відповідачем зроблено підпис під зазначенням про те, що на час звернення вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

За період з 28.03.2008 по 13.09.2009 відповідачем отримано допомогу по безробіттю у розмірі 1317,08 грн., матеріальну допомогу у період профнавчання у розмірі 1702,79 грн., компенсаційні виплати за проїзд у розмірі 260,00 грн., а всього 3279,87 грн., що підтверджено розрахунком повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю (а.с.15).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_1, з метою сприяння її подальшого працевлаштування, відповідно до заяви від 21.05.2008 укладено договір № 89/08 від 23.05.2008 на її професійне навчання за рахунок коштів державної служби зайнятості (а.с.7).

За вказаним договором та направленням відповідач з 26.05.2008 по 27.08.2008 проходив професійне навчання з курсу «оператор котельні» (а.с.10).

Як вбачається з кошторису фактичних витрат на профнавчання слухачів, направлених службою зайнятості, за професією «Оператор котельні» в період з 26.05.2008 по 27.08.2008, вартість навчання одного слухача за весь період складає 594,54 грн. (а.с.11-12).

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Свердловський міськрайцентр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та виконує покладені на нього функції, серед яких є проведення розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, визначено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості).

За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до п.5 п.п.2 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, згідно отриманої відповіді № 12/1092 від 27.04.2009 на запит від 08.04.2009 № 12/3-1149, проведено перевірку доходів відповідача за 3 квартал 2008 року, за результатами якої складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 25 від 28.04.2009 (а.с.21-22).

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості з 13.09.2007 по 15.10.2008 (дата надання статусу безробітного 20.09.2007). В результаті здійснення інформаційного обміну між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України отримана інформація з ДПА України про те, що ОСОБА_1 у 2 та 3 кварталах 2008 року отримувала доходи від ЗАТ «СК «Провідна».

Перевіркою встановлено, що між безробітною ОСОБА_1 та ЗАТ «СК «Провідна» укладено договір доручення № 50010/1308/07 від 28.03.2008, за яким ОСОБА_1 надавала послуги страхового агента та отримувала дохід у вигляді комісійної винагороди (а.с.16-19).

Таким чином, виявлено порушення законодавства, що призвело до незаконної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та незаконного отримання соціальних послуг, а саме проходження професійного навчання в період з 26.05.2008 по 27.08.2009. Про факт свого працевлаштування ОСОБА_1 не повідомила фахівців МРЦЗ, що призвело до незаконної виплати матеріального забезпечення та отримання соціальних послуг відповідно до п.2, п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

На підставі акту перевірки директором Свердловського міськрайцентру зайнятості прийнято наказ № НТ 090429 від 29.04.2009, яким наказано ОСОБА_1 протягом 15 календарних днів з дня отримання копії наказу повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення за період з 28.03.2008 по 13.09.2008 у сумі 3279,87 грн., та вартість витрат на професійну підготовку у сумі 594,54 грн. за направленням служби зайнятості на рахунок Свердловського міськрайцентру зайнятості. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення здійснити у судовому порядку відповідно до законодавства (а.с.13).

Вищевказаний наказ отримано відповідачем 12.05.2009, про що свідчить підпис на корінці поштового відправлення (а.с.24).

Відповідачем вимоги наказу не виконано, незаконно отримане матеріальне забезпечення та вартість витрат на навчання позивачу не повернуто.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що рішення про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття наказ № НТ 090429 від 29.04.2009 відповідачем у встановленому законодавством порядку не оскаржено та він є чинним.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення витрат у розмірі 3874,41 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: 94800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості (місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Жилова, 5, код 13392705 банк УДК у Луганській області, р/р 37175974900072, МФО 804013) вартість наданих соціальних послуг витрат на професійне навчання у розмірі 594,54 грн. (пятсот девяносто чотири гривні пятдесят чотири копійки) та виплачене матеріальне забезпечення матеріальну допомогу у період професійного навчання у розмірі 3279,87 грн. (три тисячі двісті сімдесят девять гривень вісімдесят сім копійок), всього 3874,41 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 25 липня 2011 року.

СуддяК.О. Пляшкова