Постанова № 17773059, 29.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2011 року Справа № 2а-5698/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18.07.2011 б/н)

від відповідача - державний податковий інспектор юридичного відділу

ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 № 1/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5698/11/1270 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі супровідного листа від 22 червня 2011 року № 26078/15/1 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0, яким, з посиланням на акт перевірки від 16 травня 2011 року № 871/15-1, за порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» товариству з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» було визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем з податку на прибуток підприємства в сумі 340,00 грн. Раніше, на підставі супровідного листа від 17 травня 2011 року № 20636/15-1 позивачу був надісланий акт від 16 травня 2011 року № 871 камеральної перевірки звітності з податку на прибуток підприємства товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» з питання неподання або несвоєчасного подання звітності з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року та за 2010 рік. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним з таких підстав.

Перевіркою за актом встановлено, що в порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року (граничний строк подання 09 листопада 2010 року) товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» не подана, а декларація з податку на прибуток за 2010 рік (граничний строк подання 09 лютого 2011 року) товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» фактично подана 16 березня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська продовольча компанія «Милленниум» 09 листопада 2010 року направило декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року поштою з описом вкладеного та повідомленням-розпискою відправлення спецзвязку. При цьому було долучено заяву із зазначенням того, що 09 листопада 2010 року податковий інспектор у відділі прийому звітності Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовилася прийняти декларацію з податку на прибуток, мотивуючи це необхідністю підтвердження дотримання податкового навантаження у інспектора, що є неправомірним. Таким чином, за твердженням позивача, декларація товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року вважається поданою. А доказом того, що декларація була вчасно направлена до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську є відповідна поштова квитанція та опис вкладеного від 09 листопада 2010 року.

09 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» поштою з описом вкладеного та повідомленням-розпискою відправлення спецзвязку направило декларацію з податку на прибуток за 2010 рік (отримано 10 лютого 2011 року). При цьому було долучено заяву із зазначенням того, що 09 лютого 2011 року податковий інспектор у відділі прийому звітності Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відмовилася прийняти декларацію з податку на прибуток, мотивуючи це необхідністю підтвердження дотримання податкового навантаження у інспектора, що є неправомірним. 18 лютого 2011 року Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську направила на адресу позивача лист від 16 лютого 2011 року за вих. № 5333/28-517, згідно якого в поданій товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» декларації з податку на прибуток за 2010 рік не зазначене повне найменування підприємства позивача, а тому вона не визнана як податкова звітність та запропоновано подати декларацію, оформлену належним чином. Але вказаний лист був направлений позивачу 18 лютого 2011 року, тобто з порушенням встановленого підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України терміну - пять робочих днів з моменту отримання, а тому, на думку позивача, декларація товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» з податку на прибуток за 2010 рік вважається поданою вчасно.

До того ж, зазначив у позовній заяві позивач, навіть, якщо підприємство в даному випадку припустилося порушення податкового законодавства щодо порядку та строків подання податкової декларації, то згідно з пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 28 липня 2011 року за 31908/10 (арк. справи 63-64). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Статтею 3 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, також рішеннями Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах повноважень. Товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» були надіслані на адресу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську поштою декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік. Надіслана товариством декларація з податку на прибуток за 2010 рік була прийнята Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську. В декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року не зазначено повної назви підприємства. Крім того, формою декларації про прибуток підприємства передбачено заповнення ідентифікаційних номерів посадових осіб. У надісланій декларації не заповнений ідентифікаційний номер керівника підприємства, що порушує підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - «Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація». Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було направлено листи на адресу товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» для усунення недоліків і подання їх знову, оформлених належним чином, у зазначені строки. Так як недоліки не були усунені товариством, то подані декларації залишилися невизнаними контролюючим органом і неподаними. Тому Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акта перевірки від 16 травня 2011 року № 871/15-1 за порушення пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» було винесено податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 про накладення штрафних санкцій в сумі 340,00 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач зазначив, що Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську діяла сумлінно та на підставі норм діючого законодавства, не порушуючи жодної з них.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 28 липня 2011 року за 31908/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Товариство з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 квітня 2001 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 28 травня 2010 року серії А01 № 611581 (арк. справи 54).

Як платник податків товариство з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську з 08 травня 2001 року за № 1052/5781, про що зазначено у акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16 травня 2011 року за № 871 (арк. справи 10-13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), товариство з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» надіслало через Луганський обласний вузол спецзвязку до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську цінним листом з описом вкладеного та повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзвязку декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік з додатками К1/1 та заявами на імя начальника інспекції, які отримані відповідачем 10 листопада 2010 року та 10 лютого 2011 року відповідно, про що свідчить повідомлення-розписка про вручення відправлення спецзвязку № 365 та № 319 (арк. справи 14-19, 22-27).

Рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладеним в листі від 12 листопада 2010 року за № 53501/28-521, подана товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки у поданій декларації не зазначена повна назва підприємства і не заповнений ідентифікаційний номер керівника підприємства (арк. справи 67).

Рішенням Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладеним в листі від 16 лютого 2010 року № 6333/28-517, подана товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік не визнана як податкова звітність, оскільки у поданій декларації не зазначено повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами (арк. справи 20).

Актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16 травня 2011 року за № 871 встановлено, що на порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» товариство з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» не подало декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, а декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік подало з порушенням граничних строків подання податкової звітності 16 березня 2011 року (арк. справи 10-13).

На підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16 травня 2011 року за № 871 згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 54.3.1 пункту 54.3. статті 54 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську винесла податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0, яким товариству з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 340,00 грн. (арк. справи 8).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 підлягає частковому скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

До 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків невизнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків невизнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

З 01 січня 2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України, який в статті 48 визначив, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити (обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків): тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

У відповідності із пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1 пункту 49.11); у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.2 пункту 49.11).

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (підпункт 49.12.1 пункту 49.12); оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (підпункт 49.12.2 пункту 49.12).

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного звязку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, у відповідності із пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України вважається неподаною.

Вирішуючи питання щодо підстав невизнання відповідачем як податкова звітність декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, суд прийшов до висновку, що рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладене в листі від 12 листопада 2010 року за № 53501/28-521, про невизнання як податкова звітність поданої товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року є правомірним і відповідає вимогам підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, оскільки в декларації не зазначено повної назви платника податків, що відноситься до обов'язкових реквізитів податкової декларації.

Оглядом примірника декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, що знаходиться у відповідача та копія якої долучена до матеріалів справи (арк. справи 70-71), судом встановлено, що позивачем при поданні зазначеної декларації були додержані всі вимоги як до форми податкової декларації, так і до порядку її заповнення, у тому числі і щодо зазначення повного найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, а тому підстави для її невизнання відповідачем як податкова звітність відсутні і рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладене в листі від 16 лютого 2010 року № 6333/28-517, про невизнання як податкова звітність поданої товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік є протиправним і суперечить положенням статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що декларація з податку на прибуток підприємства товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» за 2010 рік безпідставно не визнана рішенням відповідача як податкова звітність, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) з податку на прибуток підприємства за 2010 рік як податкова звітність, зміст якого викладений в листі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 16 лютого 2010 року № 6333/28-517.

Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за неподання декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року відповідає вимогам пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, а тому підстави для його скасування в цій частині відсутні.

З огляду на те, що порушення щодо неподання декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року вчинене товариством з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» у листопаді 2010 року, суд прийшов до висновку, що на дані правовідносини не поширюються положення пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, якими регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) з податку на прибуток підприємства за 2010 рік як податкова звітність, зміст якого викладений в листі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 16 лютого 2010 року № 6333/28-517.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22 червня 2011 року № 0006651510/0 в частині визначення товариству з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443) суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальність «Луганська продовольча компанія «Милленниум» (ідентифікаційний код 31444443, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 6, прим. 185) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 серпня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська