Постанова № 17772893, 03.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2011 року Справа № 2а-6257/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішлива Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

представника позивача: ОСОБА_1.(дов. від 10.06.2011 №03-06/1070)

представника відповідач: Бєлікова О.І.(в.о. директора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лисичанського комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся з позовом до Лисичанського комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до змісту статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства (обєднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2010 році відповідач на підставі наведених положень чинного законодавства та згідно Звіту відповідача від 25.02.2011 про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2010 рік мав працевлаштувати 2 інвалідів, з них працевлаштовано 1 інвалід. Фактично не працевлаштовано 1 інвалід. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 9495,00 грн.

Отже, оскільки у відповідача не було створено 1 робоче місце для інваліда, який, відповідно не працевлаштований, то відповідно до статті 20 Закону у відповідача, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 9495,00 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 273,60 грн., що разом складає 9768,60 грн. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову та додатково пояснив, що Лисичанське комунальне підприємство "Комбінат шкільного харчування" у 2010 році інформувало Лисичанський міський центр зайнятості за формою №3-ПН про наявність вакансій на підприємстві. Жодного інваліда центр зайнятості для працевлаштування на підприємство не направив, а тому к КП "Комбінат шкільного харчування" відсутня вина у невиконанні 4% нормативу працевлаштування інвалідів. (а.с.22-33).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лисичанське комунальне підприємство "Комбінат шкільного харчування" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 20.12.2002, ідентифікаційний код 21817202. (а.с. 15-21)

Відповідно до звіту ЛКП "Комбінат шкільного харчування" ф. 10-ПІ від 25.02.11 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у 2010 році становила 1 особа з 60 штатних працівників облікового складу. У вказаному звіті у рядку за кодом 03 зазначено, що відповідачем повинно бути працевлаштовано 3 інваліда, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 9495,00 грн. (а.с.6).

З аналізу даних вищевказаного звіту встановлено, що хоча ЛКП "Комбінат шкільного харчування" і зазначив у рядку 03 звіту те, підприємство повинно створити місця для працевлаштування 3\х інвалідів, однак, згідно нормативу, передбаченому у статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», необхідна кількість інвалідів для ЛКП "Комбінат шкільного харчування" при середньообліковій кількості працюючих 60 чоловік становить лише 2 інваліди. Тобто, ЛКП "Комбінат шкільного харчування" повинно було у 2010 році працевлаштувати двох інвалідів, з яких фактично працював лише один інвалід.

З відповіді Лисичанського міського центру зайнятості №8/07-1154 від 24.05.2011 на запит Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що ЛКП "Комбінат шкільного харчування" надавав інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за формою 3-ПН.(а.с.5)

У вказаному листі також зазначено, що протягом 2010 року відмов у прийнятті на роботу інвалідів за направленням центру зайнятості на Лисичанське комунальне підприємство "Комбінат шкільного харчування" не було.

Факт своєчасного інформування центру зайнятості про створення у 2010 році вільних місць для працевлаштування інвалідів також підтверджено наданими відповідачем звітами про наявність вакансій форми З-ПН за 2010 рік з відмітками Лисичанського міського центру зайнятості про їх прийняття. (а.с. 22 33)

Згідно з положенням ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, у цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Якщо специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати кількість лише тих робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено що: "Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".

Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування самостійно. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів того, що ЛКП "Комбінат шкільного харчування" продовж 2010 року вжито передбачених чинним законодавством заходів щодо створення місць для працевлаштування інвалідів, а також проінформовано спеціально уповноважений державою орган з питань працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а також оцінюючи надані позивачем та відповідачем у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >

< Текст >

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Лисичанського комунального підприємства "Комбінат шкільного харчування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік відмовити за необґрунтованістю

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 05 серпня 2011 року.

< Текст >

Суддя Т.В. Смішлива