Постанова № 17772591, 05.07.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2276/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Життя"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Життя" з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішення, які винесені за результатами планової виїзної перевірки та ґрунтуються на її висновках, які є безпідставними.

Зокрема, у акті зазначено про необхідність віднесення до безповоротної фінансової допомоги заборгованості за векселем виданим підприємству, що видане банкрутом, в той час, як такий вексель міг бути переданий по індосаменту третій особі і строк йог пред’явлення не минув.

Безпідставним товариство вважає також виключення податковим органом зі складу валових витрат та податкового кредиту, як таких, що не приймають участь в господарській діяльності, коштів сплачених за надані послуги генерального підряду (охорона будівельного майданчика, підведення до будмайданчика електрокомунікацій, водопостачання ті ін.)

Зазначено в позовній заяві також на протиправне з боку ДПІ у м. Вінниці виключення зі складу валових витрат коштів сплачених як відсотки за користування кредитом, отриманим на придбання основних фондів, що сплачені за договором кредитної лінії, оскільки така кредитна лінія відкрита для поповнення обігових коштів, відтак виплата відсотків за кредитом пов’язана безпосередньо їх залучення відноситься до валових витрат підприємства.

Крім того, товариство вважає необґрунтованим висновок перевіряючих щодо безпідставного включення витрат за роботи по облаштуванню монолітних залізобетонних конструкцій "Аквапарку" на території ТРЦ "Термінал" в м. Бровари до складу валових витрат підприємства та включення сум до ПДВ, отриманих внаслідок цього до складу податкового кредиту і висновок щодо нікчемності договору між ТОВ "Життя" та ТОВ "Експертдіагностика".

Обґрунтовуючи позов в цій частині, товариство зазначає, що виконання ТОВ "Експертдіагностика" на умовах субпідряду робіт підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт та податковими накладними, спроможність ТОВ "Експертдіагностика" виконувати будівельні роботи підтверджена ліцензією.

Більш того, за виконання робіт позивачем на рахунок ТОВ "Експертдіагностика" перераховано кошти, а також частково оплачено виданий позивачем простий вексель.

Щодо обставини неподання ТОВ "Експертдіагностика" звітності за формою 1-ДФ, як таку, що підтверджує доводи відповідача, позивач зазначає, що відповідальності за дії контрагента не несе, а також зазначає, що 1-ДФ не є податковим розрахунком, а тому не може використовуватись, як офіційний документ під час проведення перевірки.

Не погоджуючись із позовними вимогами ТОВ "Життя", відповідачем 31.05.2011 року до суду подано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що підприємство, якому позивачем видано простий вексель визнано банкрутом без правонаступництва, отже в обліку векселедавця відповідна сума відображається, як безповоротна фінансова допомога.

Щодо віднесених до валових витрат відсотків, в запереченнях зазначено, що за законом витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів до складу валових витрат не включаються.

Також зазначено, про правомірність виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених за надані послуги генерального підряду, як такі, що не приймають участі у господарській діяльності, підрядні роботи виконувались ТОВ "Життя" не власними силами, а із залученням субпідрядних організацій.

Щодо нікчемності правочину укладеного між ТОВ "Життя" та ТОВ "Експертдіагностика" відповідачем зазначено, що за поясненнями директора замовника підрядних робіт, останньому невідомо про залучення позивачем субпідрядних організацій для виконання робіт по спорудженню монолітного залізобетонного каркасу на об’єкті "Аквапарк на території ТРЦ "Термінал" в м. Бровари. Крім того, ТОВ "Експертдіагностика" не має найманих працівників, оскільки не подавало звітів за формою 1-ДФ, а з пояснень директора даного товариства вбачається, що з приводу будівництва вказаного об’єкту йому нічого не відомо. Перевіркою також встановлено, що відповідні будівельні роботи фактично виконувались силами найманих працівників ТОВ "Життя", розрахунки із якими проводились в готівковій формі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про скасування податкових-повідомлені рішень підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на правильність висновків перевірки товариства, а також обставини наведені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

З 30.09.2010 року по 10.11.2010 року ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Життя" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року, а також з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складно акт № 3719/2301/20083347 від 16.11.2010 року, який став підставою для нарахування позивачу податкових зобов’язань, про що 24.11.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 00011923100 з податку на прибуток та № 00012023100 з податку на додану вартість.

За результатом адміністративного оскарження до ДПА у Вінницькій області та ДПА України зазначені податкові-повідомлення рішення залишено без змін. Відповідне рішення ДПА України № 7889/6/25-0115 датоване 26.04.2011 року.

Оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийнято за порушення ТОВ "Життя" п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення правовідносин) в результаті чого занижено податку на прибуток на суму 1024659 грн. та п. 4.8 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4. п. 7.4, п. 7.5 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 551375 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з наступних причин.

Аналізуючи характер спірних правовідносин, судом встановлено, що на збільшення податкових зобов’язань мала вплив низка обставин, відображених, на думку ДПІ у м. Вінниці, у податковому обліку товариства, із порушенням зазначених вище законодавчих норм.

Зокрема, за результатами перевірки податковим органом до складу валового доходу віднесено суми кредиторської заборгованості товариства за виданим ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" векселем, як такої, що набула статуту безповоротної фінансової допомоги, внаслідок визнання векселедержателя банкрутом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідна заборгованість позивача перед ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" виникла за рахунок оплати за будівельно-монтажні роботи за договором № 1/07 від 19.01.2007 року.

За даним договором позивач розрахувався із виконавцем робіт простим векселем серії АА № 1230600 від 27.11.2007 року, розрахунків за яким не проводилось.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до п. 2 ст. 3 цього ж Закону вексель відносить до боргових цінних паперів, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

Судом встановлено, що ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" - векселедержателя, визнано банкрутом, згідно запису про судове рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута від 16.04.2008 року за № 43/150, що підтверджено відомостями ЄДР від 14.05.2008 року щодо припинення юридичної особи за судовим рішенням.

Державну реєстрацію ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" скасовано 12.05.2008 року.

Дані обставини також не заперечуються позивачем.

Відповідні правовідносини врегульовано Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств" за положеннями п. 1.22 ст. 1 якого сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Поряд із цим, відповідно до визначень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідком ліквідаційної процедури, відповідно є ліквідація суб’єкта господарювання, якою за визначенням зазначеного Закону є припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням

Таким чином вбачається, що за наслідками визнання суб’єкта господарювання банкрутом за ліквідаційною процедурою, боргові зобов’язання перед останнім для його боржників набувають статусу безнадійної фінансової допомоги, яка, що в силу п. 4.1.6. є доходами з інших джерел, які включаються до валового доходу підприємства.

Слід зазначити, що податкове законодавство, в розрізі віднесення коштів до валового доходу як безповоротної фінансової допомоги, прописано таким чином, що у податковому обліку відповідні обставини відображаються у податковому періоді, в якому мали місце.

Таким чином лише за умови пред’явлення відповідного векселя особою, що отримала його шляхом індосаменту, у майбутніх податкових періодах, позивач матиме право відобразити дану обставину у податковому обліку також у відповідних періодах.

Більш того, слід зазначити, що будь-яких доказів на підтвердження передачі відповідного векселю шляхом індосаменту, позивачем в судовому засіданні не надано, як не надано і при перевірці. Даний аргумент наведено позивачем як припущення.

Таким чином, відповідні висновки податкового органу за результатами перевірки позивача є обґрунтованими та повністю підтвердженими в ході судового розгляду.

Правомірними на думку суду є також висновки перевіряючих щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат коштів сплачених як відсотки за кредитним договором від 11.06.2007 року № 39/07 із врахуванням внесених до нього змін.

Метою отримання кредиту є придбання основних засобів, а саме 2-х баштанових кранів РО/23В РА 452.

За положеннями п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів.

Виплата відсотків за кредитом отриманим на придбання основних засобів включається до первісної вартості основного засобу, оскільки є фінансовими витратами.

Відповідно до загальних положень бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом МФУ від 28.04.2006 року № 415, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придбаний для використання із запланованою метою або продажу. У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, вказані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов’язані з цим запозиченням.

Виплата (нарахування) процентів за борговими зобов’язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості в момент введення в експлуатацію та не включаються до складу валових витрат.

Таким чином, відповідні висновки перевірки є обґрунтованими, відтак валові витрати на відповідну суму коштів зменшено правомірно.

Аналогічного висновку суд приходить також і відносно висновків щодо включення до валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених позивачем ТОВ "Антар" за надані послуги генерального підряду, в ході виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню 27-ми поверхового будинку у м. Києві по вул. Драгомирова 4-б.

Дані витрати, за умовами договору становлять 2,5% від вартості виконаних у відповідному періоді будівельно-монтажних робіт.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідні роботи виконано позивачем силами субпідрядних організацій, а саме ЗАТ "КСУМ" та БУ ДУС. Витрати на виконання даних робіт віднесено до складу витрат позивача, в той час як дані витрати фактично не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки понесені субпідрядними організаціями. До витрат же підприємства за даними угодами відносяться лише виплати здійснені як оплата за договором субпідряду.

Таким чином, позивачем допущено порушення п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в силу якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду також і посилання позивача на безпідставність тверджень ДПІ у м. Вінниці щодо укладення нікчемного правочину із ТОВ "Експертдіагностика".

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивачем 08.10.2008 року укладено договір підряду № 9/08, за яким ТОВ "Життя" взяло на себе зобов’язання виконати на замовленням ТОВ "Продагросервіс" підрядні роботи по спорудженню монолітного залізобетонного каркасу на об’єкті "Аквапарк" на території ТРЦ "Термінал" в м. Бровари по вул. Київській.

За положеннями даного договору підрядні роботи виконуються з власних матеріалів підрядника та його власними силами.

Разом з цим встановлено, що ТОВ "Життя" 10.10.2008 року було укладено договір субпідряду № 10\10-02, за яким субпідрядником є ТОВ "Експертдіагностика". Предметом договору субпідряду також є облаштування монолітних залізобетонних конструкцій "Аквапарк" на території ТРЦ в м. Бровари по вул. Київській.

Однак, з акту перевірки вбачається, що фактично будівельні роботи по спорудженню вказаного об’єкту виконували наймані працівники ТОВ "Життя", розрахунки із якими проводились у готівковій формі, в той час, як по бухгалтерському обліку проводили дані господарські операції формально, оформлюючи акти виконаних робіт та виписуючи податкові накладні.

Крім того, вбачається, що комерційний директор ТОВ "Продагросервіс" невідомо про залучення ТОВ "Життя" до виконання робіт субпідрядні організації, що вбачається з матеріалів ДПІ у м. Вінниці вх.№ 10885/10 від 14.04.2010 року, ГВПМ ДПІ у м. Вінниці вх.№ 1699 від 14.04.2010 року.

В свою чергу, за поясненнями директора підприємства ТОВ "Експертдіагностика" (надано на перевірку працівниками ГВПМ ДПІ у м. Вінниці разом із службовою запискою № 29282/8/26-34-02) ТОВ "Експертдіагностика" займається посередницькою діяльністю в сфері будівництва об’єктів нерухомості, проте власних працівників будівельної діяльності не мало. З приводу виконання субпідрядних будівельних робіт по спорудженню "Аквапарку" в м. Бровари на замовлення ТОВ "Життя" нічого пояснити не зміг, оскільки нікого з підприємства не знає та з приводу будівництва даного об’єкту йому також нічого не відомо, об’єкта будівництва він ніколи не бачив і силами підприємства не будував.

Наведено в акті також пояснення працівників ТОВ "Життя", які підтвердили особисте виконання відповідних робіт.

Таким чином, включення ТОВ "Життя" витрат за договором із ТОВ "Експертдіагностика" до валових витрат, а сум ПДВ до сум податкового кредиту є безпідставним та таким, що здійснено за нікчемним правочином.

Посилання ж позивача на наявність первинної документації оформленої за відповідним договором, зокрема податкових накладних, в умовах відсутності як виробничих потужностей так і фактичного виконання робіт за договором не надає йому статусу реально вчиненого, а відтак і не звільняє від наслідків передбачених за укладення нікчемного правочину, як такого, що укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків, що призводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податковий орган при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з використанням свого повноваження та з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Альчук Максим Петрович