Постанова № 17725745, 18.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/354/2011

18 травня 2011 року 15год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 25.06.2010 року: № 0002011742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 182 098,5 грн., в тому числі 121 399 грн. основний платіж та 60 699,5 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0002021742/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" 84 927,96 грн.

В обгрунтування позову вказує на безпідставність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій та відсутність взаємозв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю; зазначає, що отримував від контрагента ППФ "Укрпромсервіс" транспортно-експедиційні послуги, фактично - посередницькі послуги, а саме ППФ "Укрпромсервіс" підшуковувало транспортні організації для перевезення вантажів позивача. Відсутність трудових ресурсів та виробничих потужностей у контрагента, а також відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням не впливає на можливість надання транспортно-експедиційних послуг. Названий контрагент на момент видачі податкових накладних являвся зареєстрованим платником податку на додану вартість, його установчі документи в установленому порядку недійсними не визнані. Податковий кредит позивача підтверджено податковими накладними, виписаними на підтвердження сплати ПДВ у складі наданих транспортно-експедиційних послуг, всі операції ППФ "Укрпромсервіс" відобразило в податковому обліку. Акт перевірки ППФ "Укрпромсервіс", на який покликається відповідач, не стосується перевіреного періоду господарської діяльності позивача. Відтак, вважає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ППФ "Укрпромсервіс" та донарахування податку на додану вартість є безпідставним.

З таких же підстав заперечує правомірність зменшення податковим органом валових витрат, пов'язаних з придбанням товаро-матеріальних цінностей, робіт та послуг у ППФ "Укрпромсервіс". Крім цього, зазначає, що при поставці позивачем товарів у торгівельній мережі виникає необхідність придбавати послуги маркетингу, мерчандайзингу, передпродажної підготовки. Деякі великі супермаркети самостійно, за окрему плату, надають такі послуги по обороту товарів в магазинах, але в інших випадках позивач звертається до інших суб'єктів підприємницької діяльності за придбанням таких послуг. Відтак, вказує, що витрати на вказані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Це ж стосується й юридичних послуг, оскільки співпраця з великою кількістю контрагентів потребує складання проектів договорів, претензій, інших документів в галузі права, ведення претензійно-позовної роботи, для чого залучаються відповідні фахівці. Господарські відносини позивача з суб'єктами господарювання, які надавали вищеназвані послуги, належним чином оформлені документально. Вважає безпідставним посилання в акті перевірки на порушення позивачем статей 13, 14 Декрету Кабінетів України "Про прибутковий податок з доходів громадян", підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 та пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", так як дані статті визначають розмір та порядок сплати прибуткового податку і жодним чином не надають органам державної податкової служби права здійснювати донарахування податків на тій підставі, що контрагенти платника не надають відповідних документів для органів державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить задовольнити в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 25.06.2010 року № 0002011742/0 та № 0002021742/0 визнати протиправними та скасувати.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.71-73 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають наведеному в запереченнях. Зокрема, пояснив, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивач включив до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках з ППФ "Укрпромсервіс" в сумі 523715 грн. в 2009 році. Під час проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів, надання послуг від ППФ "Укрпромсервіс" до СПД-ФО ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю (не даними до перевірки) довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та надання послуг.

Відповідно до акта планової перевірки ППФ "Укрпромсервіс" № 989/23/23651734 від 28.05.2009 року, проведеної Славутською ОДПІ, договорів для перевірки не надано, товаро-транспортні накладні на відвантаження ТМЦ відсутні. Під час проведення перевірки ППФ "Укрпромсервіс" з'ясовано, що всі операції із придбання та реалізації ППФ "Укрпромсервіс" мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підриємницької діяльності.

СПД-ФО ОСОБА_3В проводились розрахунки в готівковій та безготівкових формах без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим його дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Перевіркою встановлено завищення СПД ОСОБА_3В валових витрат по взаєморозрахунках з ППФ "Укрпромсервіс" на суму 523715 грн.

Також перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_3 включив до складу валових витрат витрати на оплату послуг маркетингу, мерчендайзингу, перепродажної підготовки та юридичних послуг від ПП "Амік Група", ТОВ "Вопак Трейд", ТОВ ТД "Аванта" на загальну суму 42471,43 грн., в т.ч. за 2009 рік 25022,49 грн. та за І квартал 2010 року 17448,94 грн.

В ході перевірки не було встановлено, яким чином отримані послуги були використані СПД-ФО ОСОБА_3 в його господарській діяльності. З наданих до перевірки документів не вбачається, в якому обсязі були надані такі послуги, у чому вони полягали. Також, при перевірці встановлено відсутність обгрунтування щодо економічної доцільності витрат на вищевказані послуги, а саме доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 84927,96 грн.

Крім того, з наведених вище підстав, перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" СПД-ФО ОСОБА_3 завищено податковий кредит на загальну суму 121 399 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ППФ "Укрпромсервіс" на придбання товарів, робіт, послуг в сумі 627526 грн., в т.ч. ПДВ 104587 грн., та ПДВ в сумі 16 812 грн. по податкових накладних по послугах маркетингу, мерчендайзингу, передпродажної підготовки та юридичних послугах, що не використовувалися в господарській діяльності підприємця.

Спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість, вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне на підставі направлення від 21.05.2010 року № 522/1107/17-100, в період з 21.05.2010 року по 11.06.2010 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт від 11.06.2010 року № 104/3011523250/17-100 (а.с.10-41 т.1).

Відповідно до розділу "Висновок" акту перевірки, в ході перевірки встановлено порушення:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями). Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) та п."б" ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік становить 82310,62 грн., за 1 квартал 2010 року - 2617,34 грн.;

пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями. Донараховано податок на додану вартість 121 399 грн., а саме: за 2009 рік: січень - 17009 грн., лютий - 5767 грн., березень - 8462 грн., квітень - 6492 грн., травень - 6577 грн., червень - 13046 грн., липень - 12626 грн., серпень - 21861 грн., вересень - 9873 грн., жовтень - 7850 грн., листопад - 6400 грн., грудень - 4017 грн.; за 2010 рік: січень - 37 грн., лютий - 230 грн., березень 1153 грн.

На підставі акту перевірки від 11.06.2010 року № 104/3011523250/17-100 Державною податковою інспекцією у м. Рівне 25.06.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0002021742/0, яким СПД ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" усього 84927,96 грн., у тому числі основний платіж 84927,96 грн. (а.с.56 т.1);

№ 0002011742/0, яким СПД ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 182098,5 грн., у тому числі 121399 грн. основний платіж, 60699,5 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.55 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої Державною податковою адміністрацією України скарга платника податків залишена без задоволення, суми податкових зобов'язань - без зміни (а.с.57-62 т.1).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки обставини, пов'язані з дійсним отриманням позивачем в перевіреному періоді товарів (робіт, послуг), та встановлення їх зв'язку з господарською діяльністю підприємця.

Судом встановлено, що в перевіреному періоді СПД-ФО ОСОБА_3 до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по операціях з контрагентом ППФ "Укрпромсервіс".

Як встановлено з досліджених судом податкових накладних, ППФ "Укрпромсервіс" надавав для підприємця ОСОБА_3 транспортно-експедиторські послуги, послуги з ремонту автомобіля, супровід 1С бухгалтерії, здійснював продаж товару (а.с. 66-102,108-110 т.3). Всього в 2009 році вартість наданих позивачу контрагентом ППФ "Укрпромсервіс" послуг (проданих товарів) становить 627526 грн., включених ПП ОСОБА_3 до валових витрат, податкові накладні ППФ "Укрпромсервіс" відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, податок на додану вартість в загальній сумі 104587,67 грн. віднесено до податкового кредиту. Оплата товарів (робіт, послуг) на повну суму проведена готівкою, що стверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.1-23, 30-31 т.3).

Обгрунтовуючи правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Укрпромсервіс", позивач покликається на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткову накладну (а.с.24 т.3), якими згідно пояснень представника позивача підтверджується фактичне надання таких послуг (а.с.1-23 т.3). У всіх виданих ПП "Укрпромсервіс" податкових накладних в розділі "Умова поставки" (форма цивільно-правового договору) вміщено записи виключно стосовно номера та дати акту виконаних робіт.

Дослідженням вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) судом встановлено, що Виконавець ПП "Укрпромсервіс" в особі директора Кінзерського В.І. надав Замовнику ПП ОСОБА_3 транспортно-експедиторські послуги; в актах вказано маршрути перевезень та вартість послуг з урахуванням ПДВ. Будь-які відомості про те, в чому полягали надані позивачу транспортно-експедиторські послуги, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні.

При вирішенні даного адміністративного спору в частині оцінки взаємовідносин СПД ОСОБА_3 та ППФ "Укрпромсервіс" суд виходить з того, що правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні врегульовані Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-IV із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1955-IV, транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо повязана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Види транспортно-експедиторських послуг зазначені в статті 8 цього Закону. Зокрема, експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, організовують перевезення вантажів різними видами транспорту, залучають транспортні засоби для своєчасного відправлення вантажів, здійснюють роботи, повязані з прийманням, накопиченням, зберіганням, перевезенням вантажів, ведуть облік надходження та відправлення вантажів, організовують охорону вантажів під час їх перевезення, здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю, здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності, забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів, забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат, надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1955-IV, договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, відомості про сторони договору: для юридичних осіб найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ, для фізичних осіб прізвище, імя, по-батькові, місце проживання із зазначенням адреси, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права та обовязки сторін; відповідальність; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; термін виконання договору.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобовязань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обовязкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

З матеріалів справи вбачається, що договір транспортного експедирування з контрагентом ППФ "Укрпромсервіс" не було предявлено позивачем ні в ході перевірки податковому органу, ні в ході судового розгляду справи. Не міститься покликання на номер та дату такого договору і в податкових накладних та актах виконаних робіт. Види наданих позивачу контрагентом ППФ "Укрпромсервіс" транспортно-експедиторських послуг в досліджених судом документах не вказані.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про невідповідність взаємовідносин позивача з ППФ "Укрпромсервіс" в частині надання транспортно-експедиторських послуг вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортно-експедиторські послуги ППФ "Укрпромсервіс" фактично надавалися шляхом підшуковування перевізників для СПД ОСОБА_3

Судом досліджено надані позивачем до справи товарно-транспортні накладні за 2009 рік, як пояснив представник позивача, - оригінали документів, примірники позивача (а.с. 108-250 т.1, 1-250 т.2). У всіх товарно-транспортних накладних в розділі "автопідприємство" вчинено запис: ППФ "Укрпромсервіс", ФОП ОСОБА_5, водій ОСОБА_5; замовник та вантажовідправник ПП ОСОБА_3

Всупереч вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568), із змінами та доповненнями, розділи 1-10 всіх без винятку ТТН не заповнені, відомості щодо видаткових накладних на вантаж, вартість товару не вказані. В розділі "прийняв водій-експедитор" вибірково вказано ОСОБА_5 Будь-які підписи осіб учасників перевезення, у тому числі й представника ППФ "Укрпромсервіс", відсутні. В розділі "транспортні послуги" виконано відтиск печатки приватного підприємця ОСОБА_5. Відтиски печатки ППФ "Укрпромсервіс" на документах відсутні.

Неналежне оформлення вказаних товарно-транспортних накладних, відсутність їх обовязкових реквізитів дає підстави суду для їх критичної оцінки як неналежних доказів. Суд приходить до висновку, що надані позивачем до справи товарно-транспортні накладні жодним чином не підтверджують фактичної участі ППФ "Укрпромсервіс" в господарських операціях щодо надання підприємцю ОСОБА_3 послуг, повязаних з організацією чи здійсненням транспортних перевезень.

Також представником позивача надано до справи копію ліцензії серія НОМЕР_2, виданої Міністерством транспорту та звязку України ОСОБА_5, АДРЕСА_2, на вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (а.с.107 т.3).

Фактично впродовж 2009 року транспортні перевезення вантажів позивача здійснювалися згідно наданих суду документів однією й тією ж особою - підприємцем ОСОБА_5, що не заперечується представником позивача. Відтак суд зауважує про відсутність економічної доцільності в придбанні позивачем у ППФ "Укрпромсервіс" транспортно-експедиційних послуг у вигляді підшуковування протягом тривалого часу одного й того ж перевізника, з яким позивач самостійно підтримував господарські взаємовідносини, тим більше, що місцезнаходження позивача (замовник та вантажовідправник) та підприємця ОСОБА_5 (перевізник) зареєстровані у місті Рівне, в той час як зареєстроване місцезнаходження ППФ "Укрпромсервіс" - м. Нетішин, Хмельницької області.

Оцінюючи вказані вище документи в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність обєктивних даних щодо фактичного надання позивачу транспортно-експедиційних послуг зі сторони ППФ "Укрпромсервіс", відсутність користі позивача від придбаних послуг, а відтак суд констатує відсутність взаємозвязку витрат позивача на придбання таких послуг з його господарською діяльністю.

Крім транспортно-експедиторських послуг, позивачем для ППФ "Укрпромсервіс" оплачено за маркетингові послуги згідно прибуткових касових ордерів 34600,00 грн. (а.с.22 т.3), в тому числі ПДВ 5766,67 грн., яке віднесене до податкового кредиту згідно податкової накладної № 27/02-м від 28.02.2009 року. З дослідженого акту прийняття наданих послуг (а.с.21 т.3) вбачається, що в лютому 2009 року ППФ "Укрпромсервіс" надано для ПП ОСОБА_3 маркетингові послуги загальною вартістю 34600 грн. відповідно до договору. Договір в ході перевірки податковому органу та до матеріалів справи позивачем не надано. Опис наданих послуг носить загальний характер, не містить конкретизації таких послуг, що унеможливлює встановлення їх звязку з господарською діяльністю позивача.

Також, позивачем оплачено контрагенту ППФ "Укрпромсервіс" згідно податкової накладної № 1-22 від 22.06.2009 року за послуги з ремонту автомобіля 12982 грн. (а.с.23 т.3); згідно податкової накладної № 1/17 від 17.08.2009 року за товар (флаєри, цінники) 70100 грн. (а.с.24-31 т.3); оплачено послуги (супровід 1С бухгалтерії) на загальну суму 21120 грн.

Матеріалами справи стверджено, що Приватне підприємство фірма "Укрпромсервіс" зареєстроване за місцезнаходженням м. Нетішин Хмельницької області, вул. Набережна,21 кв.25. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 16.06.2009 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.76-77 т.1). За даними Нетішинського відділення Славутської ОДПІ Хмельницької області, згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, інформація про наявність на підприємстві основних засобів в розрізі груп основних фондів у вартісному виразі за 2009 рік відсутня (а.с.99-100 т.1).

Згідно акту № 989/23/23651734 від 28.05.2009 року Славутської ОДПІ Хмельницької області "Про результати планової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства фірми "Укрпромсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року" (а.с.135-156 т.3), направлення на перевірку вручене під розписку директору Кіндзерському В.І.; перевірка проведена в приміщенні податкового органу у звязку з відповідним листом за підписом директора та відсутністю підприємства за юридичною адресою м. Нетішин, вул. Набережна,21 кв.25. За даними реєстраційних органів, підприємство не є власником нерухомого майна та транспортних засобів. Згідно документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність у ППФ "Укрпромсервіс". Фактичне місцезнаходження підприємства невідоме, фактичне місце здійснення діяльності встановити неможливо. Посадова особа та документи бухгалтерського та податкового обліку за юридичною адресою відсутні. Перевіркою встановлено ненадання в повному обсязі первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, бухгалтерського та податкового обліку за 2008 рік, відсутність бухгалтерських реєстрів, головної книги, касової книги, авансових звітів, оборотно-сальдових відомостей, реєстрів податкового обліку, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі банківських виписок по рахунках, відкритих платником в установах банків, встановлено укладання цивільно-правових договорів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини ППФ "Укрпромсервіс" та спрямування фінансово-грошових потоків з рядом контрагентів, зокрема з СПД-ФО ОСОБА_3 (а.с.138-139 т.3). До перевірки надано податкові накладні та акти виконаних робіт за 2008 рік, номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) згідно яких: флаєри (на суму 21600,00 грн. з ПДВ), буклети (на суму 38640,00 грн. з ПДВ), ремонтні роботи та транспортні послуги, загальною вартістю 778380,9 грн. Протягом 2008 року згідно прибуткових касових ордерів в касу ППФ "Укрпромсервіс" від СПД ОСОБА_3 надійшли готівкові кошти в загальній сумі 337328,16 грн.

За друге півріччя 2008 року на розрахунковий рахунок ППФ "Укрпромсервіс" в філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Рівне від різних СПД надійшли грошові кошти в загальній сумі 1169268,86 грн.; кошти в загальній сумі 1013485,00 грн. в подальшому зняті готівкою директором Кіндзерським В.І. з призначенням платежу: закупівля будматеріалів, закупівля екскаватора, закупівля с/г продукції, на господарські витрати (а.с.145 т.3).

Документи, які підтверджують суми понесених витрат (квитанції до прибуткового касового ордера, касові чеки, акти закупівлі, товарні чеки, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей тощо) директором ППФ "Укрпромсервіс" Кіндзерським В.І. до перевірки не надано, готівкові кошти в касу підприємства не повернуто (а.с.154 т.3).

За штатом ППФ "Укрпромсервіс" станом на 31.12.2008 року рахувалась одна особа. За перевірений період заробітна плата працівникам підприємства не нараховувалась та не виплачувалась.

Податковим органом за перевірений період 2007-2008 років у ППФ "Укрпромсервіс" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, що економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про не підтвердження перевіркою товарного характеру вчинених правочинів.

Згідно акту Нетішинського відділення Славутської ОДПІ від 24.06.2010 року № 1/23/23651734, провести перевірку ППФ "Укрпромсервіс" з питань підтвердження отриманих від платника податків СПД ОСОБА_3 відомостей за період з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року, неможливо у звязку з відсутністю ППФ "Укрпромсервіс" за місцезнаходженням (а.с.157-159 т.3).

Враховуючи проаналізовані вище фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про правомірність висновків Державної податкової інспекції у м. Рівне щодо непідтвердження товарності господарських операцій позивача з ППФ "Укрпромсервіс", у якого були відсутні економічні можливості на виконання робіт (поставку товарів) як в перевіреному періоді, так і в періоді, що йому передував. Підтримання взаємовідносин між СПД ОСОБА_3 та ППФ "Укрпромсервіс" впродовж тривалого часу, на думку суду, свідчить про обізнаність позивача щодо фактичної неможливості виконання таким постачальником договірних зобов'язань.

На долучених представником позивача до справи зразках друкованої (поліграфічної) продукції) - цінниках та флаєрах відсутня будь-яка інформація щодо особи - виробника такої продукції, місця виготовлення, тиражу друку, замовника тощо, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для зв'язку зазначених зразків як з господарською діяльністю позивача СПД ОСОБА_3, так і його контрагента ППФ "Укрпромсервіс" (а.с.25-29 т.3).

З врахуванням фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що СПД ОСОБА_3В проводились розрахунки в готівковій та безготівкових формах без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим його дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, позивачем порушено статтю 228 Цивільного Кодексу України, а саме укладено правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податків доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податків, при тому, що СПД ОСОБА_3 отримав від ППФ "Укрпромсервіс" податкову вигоду шляхом формування "штучних" валових витрат та податкового кредиту.

Згідно із ч.1 ст.216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним висновок податкового органу про те, що угоди між СПД ОСОБА_3 та ППФ "Укрпромсервіс" були укладені без мети реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Крім цього, судом встановлено, що в 2009 році 1 кварталі 2010 року позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по придбаних послугах маркетингу, мерчандайзингу, юридичних послугах від контрагентів ПП "Амік Група", ТОВ "Вопак Трейд", ТОВ ТД "Аванта".

Матеріалами справи стверджується, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ ТД "Аванта" виникли відповідно до договору поставки № 483-09А від 01.04.2009 року, згідно умов якого ПП ОСОБА_3 зобовязувався передавати у власність покупця ТОВ ТД "Аванта" товар згідно заявок (а.с.125-126 т.3).

01.10.2009 року між тими ж сторонами укладено договір про надання маркетингових послуг № 1541-09А, згідно умов якого виконавець ТОВ ТД "Аванта" зобовязується за завданням та напрямками, погодженими з замовником ПП ОСОБА_3, надавати останньому маркетингові послуги. Відповідно до п.1.2 договору, детальна інформація щодо послуг та їх вартості вказується в додатках до даного договору. Відповідно до п.2.1 договору, маркетингові дослідження здійснюються за наступними напрямками: загальна характеристика обігу товарів певної групи; консультування споживачів продукції з питань її якісних характеристик; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; представлення товарів на полицях магазинів; розрахунок цін, відомості про їх динаміку; надання інформації про можливість розміщення товару замовника в торгових мережах у місцях та у спосіб окремо погоджені сторонами; просування товару замовника на ринку шляхом їх оптимальної пропозиції споживачу, а також консультування споживачів продукції замовника з питань її якісних характеристик та інших особливостей; проведення маркетингових акцій щодо збільшення обсягів продажу товару замовника (а.с.127-128 т.3).

Відповідно до додатку № 1 від 01.10.2009 року до договору про надання послуг, сторони дійшли згоди, що оплата за надані послуги проводиться замовником щомісячно з розрахунку 5% від вартості поставленого в торгову точку згідно договору (номер та дата не зазначені) (а.с.129 т.3).

За результатами дослідження договору про надання маркетингових послуг та додатку № 1 від 01.10.2009 року суд зауважує, що всупереч п.1.2 договору детальна інформація щодо послуг в додатку до договору не вказана.

В досліджених судом податкових накладних, виданих ТОВ ТД "Аванта" (а.с. 89,105,113,115 т.3), актах прийому-передачі виконаних робіт та рахунках на їх оплату зазначено лише загальну вартість маркетингових послуг згідно договору № 1541-09А від 01.10.2009 року (а.с.172-183 т.3).

Будь-які обєктивні дані щодо деталізації змісту наданих маркетингових послуг ТОВ ТД "Аванта", їх обсягу, економічної доцільності, місця надання послуг, розрахунку вартості відсутні, що унеможливлює встановлення наявності позитивного впливу таких послуг на господарську діяльність позивача.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Вопак-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу № 28-07 від 01.02.2007 року (а.с.117-120,121,122 т.3) та договір про надання послуг № 761-08 від 01.05.2008 року (а.с.123-124 т.3). Відповідно до договору про надання послуг, замовник ПП ОСОБА_3 доручає, а виконавець ТОВ "Вопак-Трейд" зобовязується надавати замовнику інформаційно-маркетингові послуги, а також послуги по передпродажній підготовці товарів та мерчандайзингу, спрямовані на залучення потенційних покупців товару замовника, з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності замовника.

В досліджених судом податкових накладних, виданих ТОВ "Вопак Трейд" (а.с.75,85,101,103,106,112,114 т.3), та виданих ТОВ "Пакко Холдинг" (а.с.84,104,111 т.3) в номенклатурі поставок вказано "інформаційно-маркетингові послуги" та їх загальну вартість з урахуванням ПДВ.

Будь-які обєктивні докази, які розкривали б детальний зміст наданих послуг, їх обсяг, місце надання, розрахунок вартості, - ні в ході перевірки податковому органу, ні в ході судового розгляду справи позивачем не надано, що унеможливлює встановлення взаємозвязку таких послуг з господарською діяльністю позивача та економічну доцільність їх придбання.

Крім цього, в перевіреному періоді позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту вартість юридичних послуг ПП "Амік Група".

Судом встановлено, що 31.05.2009 року між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено договір на правове забезпечення господарської діяльності № 28-05 в період з 31.05.2009 року по 31.12.2009 року (а.с.168-169 т.3).

ПП "Амік Група" видано позивачу податкові накладні: № 28/09 від 28.09.2009 року на загальну суму 8100,00 грн., ПДВ 1350,00 грн. (а.с.82 т.3) та № 31/01 від 31.12.2009 року на загальну суму 24100,00 грн., ПДВ 4016,67 грн. (а.с.116 т.3), номенклатура поставки юридичні послуги, умова продажу договір від 30.10.2008 року.

Обгрунтовуючи правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, представник позивача в ході судового розгляду справи предявив акти здачі-виконання робіт (надання послуг): № 3 від 31.09.2010 року за період з 31.05.2009 року по 31.09.2009 року (а.с.170 т.3) та № 5 від 31.12.2010 року за період з 31.09.2009 року по 31.12.2009 року (а.с.171 т.3). В обох актах, дати яких свідчать про складання документів через рік після надання послуг, зазначено про надання виконавцем позивачу юридичних послуг: консультації в галузі податкового, трудового та цивільного законодавства, правова експертиза правочинів, складання протоколів розбіжностей до проектів договорів, надсилання претензій боржникам замовника, згідно договору на правове забезпечення від 31.05.2009 року № 28-05 (тобто іншого договору, ніж зазначеного на відповідних податкових накладних).

Будь-які обєктивні відомості щодо фактичного надання юридичних послуг, деталізації їх змісту, обсягу, складності, тривалості, конкретних правових документів, розрахунку вартості, - в справі відсутні. Представник позивача в судовому засіданні ствердив про проведення значного обсягу робіт щодо стягнення заборгованості з боржників позивача, в тому числі в судовому порядку. Однак, на підтвердження вказаних обставин до справи надано лише дві позовні заяви з відміткою господарського суду про їх одержання (а.с.130-131, 132-134 т.3). Будь-які відомості про надіслання боржникам претензій в порядку досудового врегулювання спору відсутні; довіреність на представництво інтересів позивача в ході судового розгляду справи працівниками ПП "Амік Група" до таких позовів не надана; про включення юридичної допомоги до складу судових витрат не вказано; докази відкриття господарським судом провадження у справі та результати судового розгляду відсутні. Інші докази на підтвердження фактичного надання юридичних послуг позивачу контрагентом ПП "Амік Група" позивачем не надано ні в ході перевірки податковому органу, ні в ході судового розгляду справи.

З врахуванням фактичним обставин справи, суд приходить до переконання про відсутність звязку витрат на юридичні послуги з господарською діяльністю позивача.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що у відповідності зі статтею 42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинний на час виникнення спірних правовідносин), яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним закон з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно з підпунктом 1.2. пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2 зазначеного Положення визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З врахуванням фактичних обставин справи та вказаних вище норм закону, суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (товарів, робіт) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товарів, робіт). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Суд не приймає покликання позивача на відповідність оформлення податкових накладних вимогам закону. Належним чином оформлена податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту, однак відсутність доказів реальності господарської операції в силу відсутності у постачальника можливостей на виготовлення (постачання) товарів (робіт, послуг), а також відсутність взаємозв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю позивача, відсутність економічної вигоди від понесених позивачем витрат виключає правомірність формування податкового кредиту на підставі такої податкової накладної, оскільки остання не відображає дійсного змісту господарської операції.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с.75 т.1).

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом, добросовісно, розсудливо, з урахуванням усіх обставин справи, що мали значення для прийняття рішень. Доводи позивача правомірності спірних податкових повідомлень-рішень не спростовують, підстав для їх скасування суд не вбачає.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002011742/0 від 25 червня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 182 098,5 грн., у тому числі 121 399,00 грн. основний платіж, 60 699,5 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0002021742/0 від 25 червня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності" усього 84 927,96 грн., - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.