Постанова № 1771776, 10.06.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2008 № 16/406

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Розваляєвої Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007

у справі № 16/406 (Ярмак О.М.)

за позовом ВАТ "Забір"я"

до 1. Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області

2. Відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району

про зобов"язання укласти договір оренди

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача-1 Дорогань Ю.В. – дов. № 07-34-6 від 08.01.2008

від відповідача-2 не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Забір’я” (надалі – позивач) в листопаді 2007 звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у відповідності до якої просило зобов’язати Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області (надалі – відповідач-1, апелянт) після закінчення договору на право оренди землі від 11.04.2003 року укласти з ВАТ „Забір’я” новий договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 49 років.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, до прийняття рішення по суті, в судовому засіданні 11.12.2007 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог № 268 від 10.12.2007 (а.с.39), у відповідності до якої ВАТ „Загір’я” просить:

1) визнати договір на право оренди землі від 11.04.2003, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацію Київської області та ВАТ „Забір’я”, поновленим на той же строк на тих самих умовах;

2) зобов’язати відділ земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію вищевказаного договору оренди.

У зв’язку з уточненням та доповненням позовних вимог позивачем також було подано клопотання № 270 від 11.12.2007 (а.с.38а) про залучення участі у справі в якості відповідача відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району (м. Київ, вул.Феодори Пушиної, 27).

У судовому засіданні 18.12.2007 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 279 від 18.12.2007 (а.с.47), у відповідності до якої ВАТ „Забір’я” просить зобов’язати відділ державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003, укладеного між Києво–Святошинською РДА та ВАТ „Забір’я”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі № 16/406 позов задоволено; зобов’язано Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області здійснити державну реєстрацію договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Відкритим акціонерним товариством „Забір’я” у відділі державного земельного кадастру Києво-Святошинського району Київської області.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів здійснення реєстрації в установленому порядку укладеного сторонами договору на право оренди землі від 11.04.2003 року.

Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 07-21-140 від 12.01.2008, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007р. у справі № 16/406 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: про судове засідання 18.12.2007 апелянт не був належним чином повідомлений; також відповідач не був повідомлений про те, що 18.12.2007 позивачем по справі була подана заява про уточнення позовних вимог; при прийнятті оскаржуваного рішення суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та оскаржуваним рішенням зобов’язав відповідача-1, який є органом державної виконавчої влади, виконати дії, які не покладені на нього чинним законодавством, що суперечить ст.19 Конституції України та ст.7 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м.Києва № 16/406 від 11.02.2008 апеляційна скарга Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області була прийнята дол. провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м.Києва № 16/406 від 11.03.2008 до участі у справі в якості відповідача-2 був залучений відділ державного земельного кадастру Києво-Святошинського району.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 10.06.2008 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача своїм правом на участь у засіданні апеляційної інстанції 10.06.2008 не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач письмових заперечень проти апеляційної скарги не подав, але представник позивача в своїх усних поясненнях, наданих в судових засіданнях 26.02.2008 та 01.04.2008, проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін, як законне та обгрунтоване.

Відповідач-2 листом № 117 від 10.06.2008 повідомив суд, що він проти позову заперечує та просить справу розглядати без участі його представника. Крім того, відповідач-2 направив суду письмові пояснення за вих. №184 від 09.04.2008, в яких стверджує, що Києво-Святошинський районний відділ не є належним відповідачем по справі, оскільки він є структурним підрозділом Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” та виконує технічну роботу, пов’язану з реєстрацією та видачею державних актів на право власності на земельні ділянки безпосередньо власнику земельної ділянки.

Відповідачем-1 було подано письмове клопотання № 07-21-2279 від 27.05.2008 про залучення до участі у справі іншого відповідача - Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач-2 (відділ державного земельного кадастру Києво-Святошинського району) є структурним підрозділом Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Вказане клопотання судовою колегією відхилено, оскільки відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Київська регіональна філія Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах є юридичною особою та може бути стороною у справі в господарському процесі. Крім того, позовні вимоги позивачем заявлені саме до відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району, а тому останній за клопотанням позивача і був залучений до справи у якості відповідача-2.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ „Забір‘я”, місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням зобов’язав Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області здійснити державну реєстрацію договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ВАТ „Забір’я” у відділі державного земельного кадастру Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому в описовій частині рішення від 18.12.2007 по справі № 16/406 судом зазначено: „В судовому засіданні 18.12.07 представник позивача уточнив свої позовні вимоги – просив зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію договору на право оренди землі від 11 квітня 2003р., укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ВАТ „Забір’я”.

Однак, матеріалами справи вказана обставина не підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, з врахуванням прийнятих судом першої інстанції заяв позивача про уточнення позовних вимог від 10.12.2007 (а.с.39) та від 18.12.2007 (а.с.47), позивачем заявлено позовні вимоги про:

1) визнання договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацію Київської області та ВАТ „Забір’я”, поновленим на той же строк на тих самих умовах;

2) зобов’язання відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003, укладеного між Києво–Святошинською РДА та ВАТ „Забір’я”.

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням положень ст.83 ГПК України, оскільки місцевий суд, приймаючи рішення, вийшов за межі позовних вимог без будь-якого клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи також підтверджуються й інші доводи апелянта про те, що при прийнятті оскаржувануго рішення місцевим судом допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 18.12.2007 позивачем була подана, а місцевим судом - прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог № 279 від 18.12.2007.

Оскільки представник відповідача в судовому засіданні 14.12.2007 участі не брав, то, відповідно, про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.12.2007 відповідач повідомлений не був.

Будь-яких доказів того, що копія заяви про уточнення позовних вимог від 18.12.2007 була направлена позивачем на адресу відповідача, матеріали справи не містять.

Крім того, судом першої інстанції взагалі не було розглянуто клопотання ВАТ „Забір‘я” № 270 від 11.12.2007 про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району.

Оскаржуване рішення також не містить висновків суду по кожній із заявлених позивачем вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права – ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 83 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для скасування такого рішення відповідно до п .4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Розглядаючи по суті позовні вимоги ВАТ „Забір‘я” про визнання договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацію Київської області та ВАТ „Забір’я”, поновленим на той же строк на тих самих умовах, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Києво–Святошинською районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством „Забір’я” укладено договір на право оренди землі від 11.04.2003.

Згідно з умовами названого договору Києво-Святошинська районна державна адміністрація, відповідно до розпорядження райдержадміністрації „Про надання земель запасу та резервного фонду на умовах оренди” від 08.04.2003 за № 123, надає, а ВАТ „Забір’я” приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 4,0 га (рілля) за рахунок земель резервного фонду Забірської сільської ради, що розташована в межах Забірської сільської ради, згідно з планом тимчасового землекористування (п.1.1.договору).

Пунктом 1.2 договору від 11.04.2003 встановлено, що земельна ділянка надається на умовах оренди строком на п’ять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач в обґрунтування своїх вимог до відповідача-1 (про визнання договору на право оренди землі від 11.04.2003 поновленим на той же строк на тих самих умовах) посилається на те, що Києво-Святошинською районною державною адміністрацією порушуються права та законні інтереси ВАТ „Забір‘я” (а саме - його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії), оскільки спірну земельну ділянку планується надати в оренду третій особі – громадській організації „Садове товариство „Стави”.

Судова колегія не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

визнання права;

визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

примусове виконання обов'язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові засади оренди землі передбачено статтею 2 Закону України „Про оренду землі”, у відповідності до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Порядок поновлення договору оренди землі визначений, зокрема, статтею 33 Закону України „Про оренду землі”, якою передбачено, що:

- після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (ч.1 ст.33);

- у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (ч.2 ст.33);

- у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (ч.3 ст.33).

З аналізу наведених норм вбачається, що переважне право на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване орендарем, який належно виконував свої обов'язки за договором, лише після закінчення строку, на який було укладено цей договір, та за інших рівних умов. Відповідно, до закінчення строку дії договору оренди у орендаря відсутні правові підстави для реалізації переважного права на поновлення договору оренди та це переважне право орендаря взагалі не може бути порушене.

Таким чином, переважне право позивача на поновлення спірного договору оренди земельної ділянки може бути порушено лише після закінчення строку дії цього договору.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідно до укладеного ними договору на право оренди землі від 11.04.2003 (а саме - п. 1.2 договору) земельна ділянка надана позивачу на умовах оренди строком на п’ять років, тобто, до 11.04.2008р.

Факт користування позивачем орендованою землею як станом на час звернення з позовом до Господарського суду м.Києва (листопад 2007р.), так і станом на даний час сторонами не заперечується.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його право на поновлення договору оренди земельної ділянки якимось чином було порушено до закінчення строку дії договору оренди від 11.04.2003.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ВАТ „Забір’я” про визнання поновленим на той же строк на тих самих умовах договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацію Київської області та ВАТ „Забір’я”.

Розглядаючи позовні вимоги ВАТ „Забір‘я” про зобов’язання відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003, судова колегія дійшла висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог про зобов’язання відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003 позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Києво-Святошинського району, обов’язок реєстрації договорів оренди покладено на відділ державного земельного кадастру Києво-Святошинського району, який, у свою чергу, відмовився реєструвати поданий позивачем у 2003 році на реєстрацію договір оренди.

У відповідності до ст.ст.1, 21 ГПК України відповідачами в судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 № 135 „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.05.2003 за № 408/7729) установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, який є єдиною юридичною особою з консолідованим балансом (п.п.1, 7.1 наказу).

У відповідності до статуту державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, затвердженого названим наказом Держкомзему, Центр є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу гербову печатку зі своїм найменуванням та інші реквізити, установлені для підприємства (п.3.1 статуту).

У відповідності до пп.5.1.22 статуту Центр має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків, і затверджувати положення про них. Керівники філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів діють на підставі довіреностей.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Києво-Святошинський районний відділ Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” не є юридичною особою.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відділ державного земельного кадастру Києво-Святошинського району (до якого позивачем заявлені позовні вимоги та який за клопотанням позивача залучений у якості відповідача-2) є юридичною особою та може бути відповідачем у господарському процесі.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог ВАТ „Забір‘я” про зобов’язання відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003 підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, у відповідності до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007р. у справі № 16/406 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2.

У відповідності до ст. 49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись п.1 ст.80, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007р. у справі № 16/406 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007р. у справі № 16/406 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Забір’я” скасувати та прийняти нове рішення.

3. В частині позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Забір’я” про визнання договору на право оренди землі від 11.04.2003, укладеного між Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської та ВАТ „Забір‘я”, поновленим на той же строк на тих самих умовах – в позові відмовити.

4. В частині позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Забір’я” про зобов’язання відділу державного земельного кадастру Києво-Святошинського району здійснити державну реєстрацію договору оренди від 11.04.2003 – провадження у справі припинити.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Забір’я” (08145, с. Забір’я Києво-Святошинського району Київської області, р/р 26008053105024 в КРУ „Приват Банк”, МФО 321842, код 00476665) на користь Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 126, р/р 1002590030 в АКБ „Форум”, м.Київ, МФО 322948, код ЄДРПОУ 23570148) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи № 16/406 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Борисенко І.В.

Розваляєва Т.С.