Рішення № 17708582, 29.07.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №2-8014/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Браги А.В.,

при секретарі Дементьєвої О.М.,

за участю: представника позивача Кравцова О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом. В подальшому представником позивача були уточнені позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві та в судовому засіданні послався на наступне. 18 листопада 2005 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір про надання кредитної лінії №181105/1-USD, а також додаткові угоди до нього, за умовами яких позивач зобовязався надати вказаному відповідачу кредит в розмірі 350000, 00 доларів США, а ОСОБА_5 повернути вказаний кредит до 28 листопада 2008 року зі сплатою 15% річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 його договірних зобовязань між вказаними сторонами 09 червня 2006 року було укладено договір іпотеки №181105/1-USD-ІП. Предметом даного договору було належне на той час ОСОБА_5 на праві власності нерухоме майно нежиле приміщення в АДРЕСА_1, прим. 36 в житловому будинку літ.А-12 на І-му поверсі частина приміщення № 36 поз. 3-7 загальною площею 144,2 м2.

Посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_5 після укладення договору іпотеки було проведено перепланування в результаті чого було збільшено площу, нумерацію приміщень та складових позицій обтяженого іпотекою вищевказаного нерухомого майно, яке в подальшому перейшло у власність до відповідача ОСОБА_6, а від неї до відповідача ОСОБА_7 без згоди позивача, який, як зазначає представник позивача, відповідно до законодавства зберігає права іпотекодержателя цього майна, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд встановити факт, що нерухоме майно в АДРЕСА_1 прим. 40 в житловому будинку літ.А-12 на І-му поверсі приміщення № 40 поз.1-9, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирками а7 а8, є предметом іпотеки за договором іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

Зазначаючи, що відповідачем ОСОБА_5 наразі не виконано своїх договірних зобовязань із повернення суми кредиту за договором №181105/1-USD від 18 листопада 2005 року, позивач просив суд звернути стягнення на вказаний вище предмет іпотеки в м.АДРЕСА_1 прим. 40 в житловому будинку літ. А-12 на І-му поверсі приміщення № 40 поз.1-9, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирками а7 а8.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі за обставин викладеному в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, зазначивши, що законодавством не передбачений таких спосіб захисту як встановлення факту перебування у іпотеці певного майна. Також представником відповідача було зазначено про передчасність посилання позивача на норми ст. 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки позивачем не було надано жодних доказів неможливості виділення в натурі майна, приєднаного до майна, що обтяжене іпотекою. Також представник відповідача в обґрунтування своєї правової позиції послався і на те, що є передчасними твердження позивача про тотожність приміщення, що перебуває в іпотеці за договором, та спірного приміщення, оскільки площа такого приміщення значно збільшилась, зявились нові приміщення в його складі. Окрім того, представником відповідача зазначено і про неможливість подвійного стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом стягнення суми заборгованості в повному обсязі та шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача ОСОБА_6 також проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи про відсутність законних підстав для прийняття судом рішення на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши наявні у справі докази, вирішивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок всіх доказів у їх сукупності і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному зясуванню всіх обставин справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 18 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір про надання кредитної лінії №181105/1-USD, а в подальшому ряд додаткових угод.

За містом даного договору та угод позивач зобовязався надати вказаному відповідачу кредитні кошти в розмірі 350000 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобовязався повернути вказані кошти до 28 листопада 2008 року, сплатити відсотки за користування кредитом, а також інші обовязкові платежі.

Договірні зобовязання позичальником, на відміну від кредитором, виконані належним чином не були, що зумовило звернення позивача до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із відповідним позовом, який рішенням зазначеного суду від 03 серпня 2010 року було задоволено частково.

Даним рішенням постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро»за договором про надання кредитної лінії №181105/1-USD від 18 листопада 2005 року заборгованість в розмірі 3952392,09 гривень.

Викладені обставини визнані сторонами та встановлені рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року, яке набрало законної сили та копія якого є в матеріалах справи.

Отже викладені вище факти є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ЦПК України.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_5 своїх договірних зобовязань за договором про надання кредитної лінії №181105/1-USD від 18 листопада 2005 року між ним та позивачем 09 червня 2006 року укладено договір іпотеки №181105/1-USD-ІП, а також додаткова угода до нього.

За умовами договору іпотеки, додаткової угоди ОСОБА_5, як власником та іпотекодавцем, передано в іпотеку позивачу, як іпотекодержателю, нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, прим. 36 в житловому будинку літ. А-12 на І-му поверсі частина приміщення № 36 поз.3-7 загальною площею 144,2 м2.

За змістом даного договору іпотекодавець зобовязався не відчужувати предмет іпотеки третім особам, а також не здійснювати перепланування та реконструкцію предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Окрім того, договором іпотеки встановлено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація можуть здійснюватися і на підставі рішення суду. Викладені обставини підтверджуються копією договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року разом із додатковою угодою до нього.

Обтяження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці за вказаним договором іпотеки було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі іпотек 07 листопада 2008 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна 21 серпня 2006 року, про що свідчать копії відповідних витягів, наявних в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що відповідачем ОСОБА_5, як власником, здійснено будівництво антресольного поверху та ґанків в належному відповідачу приміщенні по АДРЕСА_1, яке фактично знаходиться в іпотеці на підставі договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

За результатами такого будівництва та подальшої його інвентаризації змінений, як номер нежитлового приміщення в цілому на № 40 в житловому будинку літ.А-12 на І поверсі, так і номери його внутрішніх приміщень поз.1-9. При цьому збільшилась загальна площа приміщення з 144,2 м2 до 232,6 м2, додані ґанки з козирками а7 а8.

30 жовтня 2008 року рішенням постійно діючого третейського суду «Левлекс»за ОСОБА_5 було визнане право власності на приміщення № 40 на І-му поверсі в житловому будинку літ.А-12, поз.1-9, загальною площею 232,6 м2, в тому числі на антресольний поверх поз.4-9, ганки а7 а8, по АДРЕСА_1

Викладене підтверджується копією вказаного рішення третейського суду, копіями плану нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 до та після перебудови, копією відповіді в.о. начальника сектору інформації КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради від 16 лютого 2011 року № 1800.

Разом з тим, відповідачами у справі не надано доказів наявності згоди позивача на таке будівництво, не надано і доказів, які б свідчили про реєстрацію як окремих обєктів нерухомості добудованих та перебудованих приміщень, зокрема антресольного поверху, доказів про можливість виділу таких приміщень в натурі зі складу приміщення, що перебуває в іпотеці за відповідним договором №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

03 грудня 2010 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, яка набрала законної сили 08 грудня 2010 року, визнано укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мирову угоду.

За змістом даної ухвали суду ОСОБА_5, з метою погашення боргу було передане ОСОБА_6 належне йому на праві власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 прим.40, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирком а7 а8.

Зазначені фактичні обставини підтверджуються копією мирової угоди від 29 листопада 2010 року, копією ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-4248/2010.

В подальшому, як зясовано судом, спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі - продажу від 12 січня 2011 року було продане ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_7, що підтверджується копією нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 січня 2011 року №100.

Також, як свідчить копія договору купівлі-продажу від №2302 від 07 червня 2005 року, згідно якої ОСОБА_5 було придбане нежитлове приміщення до передання його в іпотеку позивачу, копія мирової угоди від 29 листопада 2010 року та копія ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року про визнання такої мирової угоди, згідно яких спірне нежитлове приміщення передано ОСОБА_5, з метою погашення боргу ОСОБА_6, а також як свідчить копія договору купівлі-продажу від 12 січня 2011 року №100, за яким спірне нерухоме майно придбано ОСОБА_7 у ОСОБА_6, нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, прим. 36 в житловому будинку літ. А-12 на І-му поверсі частина приміщення № 36 поз.3-7 загальною площею 144,2 м2 та нерухоме майно в м. АДРЕСА_1 прим. 40 в житловому будинку літ.А-12 на І-му поверсі приміщення № 40 поз. 1-9, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирками а7 а8 незалежно від площі, номеру приміщення та його власника мають один і той же реєстраційний будівельний номер №10973942.

Таким чином вищевикладене дозволяє зробити суду висновок про те, що майно в м.АДРЕСА_1 прим.40 в житловому будинку літ.А-12 на І-му поверсі приміщення № 40 поз.1-9, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирками а7 а8, є предметом іпотеки за договором іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», положеннями Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 28 січня 2003 року №7/5.

Так, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ст. ст. 546, 547, 573 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до ст. 575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст. ст. 1, 7 Закону України «Про іпотеку»іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст. 3 Закону України «Про іпотеку», ст. 574 в контексті ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст. ст. 577, 585 ЦК України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом в порядку.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку»іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Положеннями ст. 586 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Нормою ст. 23 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положеннями ст. 593 ЦК України визначено підстави припинення права застави, різновидом якої, як зазначалось, є іпотека.

Зазначені підстави конкретизовані положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку», яким визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст. ст. 589, 590 ЦК України.

Одним із способів реалізації предмета іпотеки, відповідно до норм ст. 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 591 ЦК України, є проведення прилюдних торгів.

При цьому, як зазначено в ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність,при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Такий порядок визначення оцінки майна боржника не суперечить нормам ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставою для такого рішення суду є встановлений в судовому засіданні факт укладення між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року із додержанням вимог чинного законодавства щодо форми та змісту такого договору, а також факт невиконання вказаним відповідачем на час винесення даного рішення своїх зобовязань із погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №181105/1-USD від 18 листопада 2005 року.

Викладене таким чином підтверджує право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_5, як боржника, зокрема переважно перед ОСОБА_6, право якої на передане в іпотеку спірне майно до його продажу ОСОБА_7 ґрунтувалось на затвердженій ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року мировій годі.

При цьому предметом такої іпотеки, як встановлено в судовому засіданні і зазначалось вище, є належне на праві власності ОСОБА_7 спірне нерухоме майно в м.АДРЕСА_1 прим. 40 в житловому будинку літ. А-12 на І-му поверсі приміщення № 40 поз.1-9, загальною площею 232,6 м2, ґанки з козирками а7 а8.

Про достовірність висновку суду щодо визначення предмета іпотеки свідчить, зокрема, наявність у спірного та зазначеного в договорі іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року майна єдиної адреси (АДРЕСА_1 І-поверх в житловому будинку літ.А-12), наявність ідентичного реєстраційного будівельного номеру об'єкта нерухомого майна в Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Такий реєстраційний номер відповідно до п.1.2 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 28 січня 2003 року №7/5, є унікальним для кожного обєкту нерухомого майна, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. Окрім того, судом встановлено, що перебудова та добудова предмета іпотеки не призвела до створення майна, окремого від предмета такої іпотеки, яке було в виділено в натурі та зареєстроване як окреме майно, а отже таке добудоване, перебудоване нерухоме майно є складаною частиною предмета іпотеки у відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», навіть, якщо така перебудова, добудова майна здійснена після укладенні договору іпотеки.

Також із наданих сторонами доказів, матеріалів справи судом не вбачається визначених ст. 593 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»підстав, які б свідчили про припинення іпотеки.

Суд не може погодитись з твердженнями представника відповідача ОСОБА_5 в частині неможливості задоволення позову через наявність направленого на примусове виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року.

Підставою для такої правової позиції суду є визнаний сторонами в судовому засіданні факт невиконання ОСОБА_5 зазначеного рішення суду, що таким чином свідчить про безпідставність тверджень представника відповідача про подвійність стягнення заборгованості з божника за одним і тим же зобовязанням.

Питання обрання способу задоволення позивачем своїх вимог підлягає вирішенню під час виконавчого провадження шляхом вибору позивачем одного з альтернативних способів, одним із яких є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не ґрунтуються на законі твердження представника відповідача ОСОБА_5, що спірне нерухоме майно є новою річчю, відємною від предмета іпотеки за договором №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

Така позиція представника відповідача спростовується встановленими в судовому засіданні та наведеними вище фактичними обставинами.

Окрім того, представником відповідача не надано жодних доказів, зокрема рішень суду, висновків експертиз щодо фактичного виділу в натурі або наявності можливості здійснити такий виділ перебудованого, добудованого нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 І-поверх в житловому будинку літ. А-12, зокрема ґанків з козирками а7 а8, антресольного поверху.

Відповідачем ОСОБА_5 та його представником не надано доказів і щодо реєстрації добудованого та перебудованого майна, як окремого від предмета іпотеки нерухомого майна.

Суд відноситься критично ї до посилань представника відповідача ОСОБА_5 про неможливість встановлення факту про те, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки, оскільки, що такий спосіб захисту, на його думку, не передбачений ст. 16 ЦК України.

В обґрунтування спростування хибності таких тверджень суд посилається на ст. 234, 256 ЦПК України, у відповідності до яких встановлення фактів, що мають юридичне значення здійснюється судом в порядку окремого провадження, а у випадку наявності спору,в порядку позовного.

Викладене стверджує про можливість встановлення спірного юридичного факту, зокрема належності спірного нерухомого майна до предмета іпотеки, в порядку позовного провадження.

Окрім того, доводи представника позивача ОСОБА_5 про фактичну відсутність порушень прав позивача з боку відповідача ОСОБА_5 спростовуються фактом перепланування, реконструкції та відчуження предмета іпотеки без наявності згоди на це позивача, що є порушенням умов укладеного між позивачем та ОСОБА_5 договору іпотеки №181105/1-USD-ІП від 09 червня 2006 року.

Відсутність такої згоди стверджувалась позивачем, а її наявність не доведена належним чином відповідачами, їх представниками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, понесені ним при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 7, 9, 17, 23, 33, 39, 43 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 898-IV, ст. 11, 13, 16, ч. 2 ст. 586, ст. ст. 589 - 591, ст. 593, 1049, 1054 ЦК України, ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 57, 60 - 61, 88, 114, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов, задовольнити.

Встановити факт того, що нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 40 в житловому будинку літ. А-12 на I-му поверсі приміщення № 40 позиція 1-9, загальною площею 232, 6 кв. м., ганки з козирками а 7, а 8, зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10973942 та належить на праві власності ОСОБА_7, - є предметом іпотеки за Договором іпотеки №181105/1- USD-IП від 09 червня 2006 року.

З метою погашення заборгованості ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місце проживання: 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 14, к.75) перед публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ № 14352406, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) за Договором про надання кредитної лінії №181105/1-USD від 18 листопада 2005 року в сумі 3950392, 09 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 181105/1-USD-IП від 09 червня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим № 1595, а саме: нерухоме майно, що яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, прим. 40 в житловому будинку літ А-12 на I- поверсі приміщення № 40, позиція 1-9, загальною площею 232, 6 кв.м., ганки з козирками а 7, а 8, що належить на праві власності ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_2, адреса зареєстрованого місце проживання: АДРЕСА_2) на підставі Договору купівлі продажу від 12 січня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого за № 100, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні, відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Солідарно стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»1700, 00 гривень судового збору та 120, 00 гривень збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя :А.В. Брага