Ухвала суду № 17707597, 26.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/253-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" липня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії cуддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

при секретарі судового засідання: Шолковій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.06р. у справі №25/253-А за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»в особі Структурного підрозділу «Служба матеріально технічного постачання»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»в особі Структурного підрозділу «Служба матеріально технічного постачання»звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0001952303/0 від 22.12.2005р., № 0001952303/1 від 28.02.2006р., № 0001952303/2 від 15.05.2006р., згідно з якими визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 125920,50 грн., у тому числі: 83947 грн. основного платежу та 41973,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.09.06р. адміністративний позов задоволено частково, визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001952303/0 від 22.12.2005р., № 0001952303/1 від 28.02.2006р., № 0001952303/2 від 15.05.2006р. в частині донарахування ПДВ в сумі 83947 грн. основного платежу та 35 193 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на суму 119140 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.11р. задоволено заяву ДПІ у Соломянському районі м. Києва про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду м. Києва від 14.09.06р. у справі №25/253-А.

Як вбачається із апеляційної скарги, свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом не враховані порушення платником вимог п.п.3.1.1.п.3.1.ст.3, п.6.1 ст.6, п.10.4. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвели до заниження податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 83947 грн. основного платежу, відтак висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову повністю.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на її обґрунтованість та правомірність.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Структурного підрозділу «Служба матеріально технічного постачання» Комунального підприємства «Київський метрополітен»за період з 01.10.2003 р. по 01.07.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2005р. № 219/23-0311/05415384.

На підставі вказаного акту та у звязку з виявленими порушеннями п.п.3.1.1.п.3.1.ст.3, п.6.1 ст.6, п.10.4. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», СП «Служба матеріально технічного постачання» КП «Київський метрополітен»визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 125920,50 грн., у тому числі: 83947 грн. основного платежу та 41973,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для висновку про заниження вказаної суми податкового зобовязання з ПДВ слугувало те, що підприємство, в порушення вказаних норм Закону, а також п.3.4. розділу 3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, при визначенні податкового зобовязання з ПДВ включало лише 10% від загальної суми продажу металобрухту. Як свідчать обставини справи, Структурний підрозділ «Служба матеріально технічного постачання»(надалі - Структурний підрозділ) нараховував податкові зобовязання з ПДВ від реалізації металобрухту тільки у тій частині, яка залишалась у його розпорядженні відповідно до порядку розподілу коштів від реалізації металобрухту, визначеному локальними актами КП «Київський метрополітен»(5%; 50% та 10% у відповідних періодах).

При цьому, Структурний підрозділ, як платник ПДВ, виписував податкові накладні на адресу покупців металобрухту ЗАТ «Київвтормет», ПЗ ЗАТ «Вторкольормет», ТОВ «КДТ «АЗОКМ»на суму продажу з урахуванням 20% ПДВ. У книзі обліку продажу товарів податкові зобовязання відображались СП таким чином: у графі 16 відображався дохід Структурного підрозділу; графа 17 сума ПДВ з отриманого ним доходу; у графі 18 дохід структурних підрозділів КП «Київський метрополітен»за зданий металобрухт; у графі 19 сума ПДВ структурних підрозділів. Тобто, при визначенні податкового зобовязання до декларації з ПДВ враховувалась лише дані графи 17 (сума ПДВ від суми, що залишається на балансі підприємства); сума графи 19 книги обліку продажу до складу податкового зобовязання в податкових деклараціях не включалась.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір погодився з висновком податкового органу про порушення, що призвели до заниження податкового зобовязання з ПДВ в сумі 83947 грн. основного платежу за перевіряємий період. Разом з тим, суд першої інстанції визнав протиправним рішення про донарахування вказаної суми податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35 193 грн. з тих мотивів, що податковим органом при перевірці не враховано, що Структурним підрозділом були допущені також і порушення у відображенні податкового кредиту, що полягали у заниженні податкового кредиту за період з 01.10.03р. по 01.07.05р., та як наслідок завищенні податкового зобовязання з ПДВ у відповідному звітному періоді.

При цьому, суд першої інстанції дослідив податкові накладні, які були обєктом перевірки податкового органу за вказаний період та зробив висновок, що сума ПДВ у розмірі 49 279,83 грн. підтверджена документально, не дивлячись на незначні недоліки у оформлені таких податкових накладних, отже сума заниженого податкового зобовязання у розмірі 83947 грн. має бути відкоригована на суму заниженого податкового кредиту у розмірі 49 279,83 грн. окремо по кожному податковому періоду.

Окрім того, судом встановлено та відображено перевіркою, що в порушення абз.5.3.3 п.5.3. ст.5 та абз.4 п.п.5.3.9.п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Структурним підрозділом не був проведений розподіл податкового кредиту щодо продажу товарів, що оподатковуються податком на додану вартість та звільненні від оподаткування, в результаті чого до валових витрат безпідставно віднесені суми ПДВ в розмірі 42154 грн., які повинні були бути включеними до складу податкового кредиту у відповідних податкових звітних періодів.

З покликанням на те, що загальна сума чистих податкових зобовязань у періоді з 01.10.03р. по 01.07.05р. менша за відємне значення ПДВ у цьому періоді на суму 7 488 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення про донарахування ПДВ в сумі 83947 грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 35 193 грн. Щодо решти суми застосованих згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 780 грн., суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що сума занижених чистих податкових зобовязань мала місце у певних податкових періодах та склала 13561 грн., а відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму заниження відповідає вимогам п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-Ш від 21.12.2001 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закону № 168/97-ВР), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.4.1. ст.4 цього ж Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

За наведених правових норм, базою оподаткування ПДВ повинна бути вартість зданого металобрухту спеціалізованим організаціям.

Відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкового зобовязання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так, відповідно до п. 3.4. п.3.4. розділу 3 зазначеного Наказу ДПА, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог наведених норм податкового законодавства при визначенні податкового зобовязання від реалізації металобрухту тільки у тій частині, яка залишалась у його розпорядженні, що призвело до заниження ПДВ в загальній сумі 83947 грн. основного платежу за перевіряємий період, а саме: в жовтні 2003 р. в сумі 1 866, 00 грн.; в листопаді 2003 р. в сумі 2 397, 00 грн.; в грудні 2003 р. в сумі 2109, 00 грн.; в січні 2004 р. в сумі 1 351, 00 грн.; у лютому 2004 року в сумі 3 106, 00 грн.; в березні 2004 р. в сумі 9 291, 00 грн.; у квітні 2004 року в сумі 2 088, 00 грн.; у травні 2004 року в сумі 1 645, 00 грн.; в червні 2004 р. в сумі 4 081, 00 грн.; в липні 2004 р. в сумі 4 011, 00 грн.; в серпні 2004 р. в сумі 5 570, 00 грн.; у вересні 2004 р. в сумі 1794, 00 грн.; в жовтні 2004 р. в сумі 4 492, 00 грн,; в листопаді 2004 р. в сумі 12 156,00 грн.; в грудні 2004 р. в сумі 13 716, 00 грн.; в січні 2005 р. в сумі 2 699, 00 грн.; в лютому 2005 р. в сумі 2 310, 00 грн.; в березні 2005 р. в сумі 5 199, 00 грн.; у квітні 2005 р. в сумі 3 478, 00 грн.; в травні 2005 р. в сумі 357,00 грн.; в червні 2005 р. в сумі 230,00 грн.

Відтак, визначаючи вказану суму заниження згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган неправомірно та безпідставно не врахував встановлені перевіркою факти заниження податкового кредиту у перевіряємому періоді, наслідком якого було завищення ПДВ у відповідних звітних періодах, що у кінцевому результаті фактично не призвело до заниження ПДВ, а відтак донарахування ПДВ в сумі 83947 грн. основного платежу неправомірне .

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип обгрунтованості рішення, який вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувувати як обставини, на урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, які мають значення у конкретній ситуації.

За змістом чинного законодавства, що визначає функції податкових органів, здійснення контролю податковими органами за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обовґязкових платежів) має охоплюватись достовірністю та повнотою такого нарахування і сплати ( ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні; п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2, п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Так, за змістом п.п. 3.2.1 3.2.2, 3.2.3 п. 3.2 Наказу ДПА України «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення»від 11.09.08р. №584, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період мають встановлюватися як факти його заниження, так і завищення, якщо таке має місце. При перевірці повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) сплаті до бюджету податковим органом мають враховуватись як суми заниження так і завищення помісячно (поквартально) в результаті допущених порушень податкового законодавства з розбивкою загальної суми заниження (завищення) помісячно (поквартально).

Проте, як свідчать обставини справи, податковий орган, встановивши у акті перевірки порушення норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість» стосовно розподілення суми податкового кредиту відповідно до обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, відобразив лише факт завищення суми валових витрат на суму податку на додану вартість по неоподатковуваним операціям, а заниження сум податкового кредиту було Відповідачем проігноровано, хоча в тексті акту відповідач встановив цей факт (стор.19 акту перевірки)

Як встановлено податковим органом при перевірці, у перевіреному періоді підприємство відвантажувало матеріали Службам комунального підприємства «Київський метрополітен», обсяг продажу яких включено підприємством в рядок 4 податкової декларації з ПДВ як «операції, які звільнені від оподаткування (статті 5,11 Закону)». Податкові зобов'язання з ПДВ з обсягу продажу даних матеріалів підприємством не були нараховані, оскільки вищевказані матеріали використовувалися для ремонту вагонів, обладнання метрополітену, тобто, їх використання пов'язано з наданням послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом. Дані послуги звільнені від оподаткування податком а додану вартість згідно п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону № 168/97-ВР.

СП «Служба МТП» користується пільгою з ПДВ відповідно до п.п. 5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої від оподаткування ПДВ звільнялися операції з надання послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом у межах району, тарифи на які регулюються у встановленому законом порядку, за винятком операцій з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

До 31.03.05р. діяла норма п.п.7.4.2 п.7.4 ст.4 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

З урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України від 25.03.05р. №2505-IV, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.4 Закону № 168/97-ВР викладено в наступній редакції: якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

В перевіреному періоді СП «Служба МТП»не вівся окремий податковий облік операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню та які звільнені від оподаткування згідно пп.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону № 168/97-ВР.

СП «Служба МТП»визначав та включав суми ПДВ до податкового кредиту лише у тому випадку, коли придбані матеріали реалізував за межі КП «Київський метрополітен», виходячи з норм п.п.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, відповідно якого у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до абзацу 3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, відповідач при перевірці встановив, що СП «Служба МТП», в порушення абзацу 3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не був проведений розподіл податкового кредиту щодо продажу товарів, що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, в результаті чого до валових витрат віднесені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 42 154, 00 грн., які повинні бути включені до податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів. Так, на стор.19 акту перевірки відображені суми ПДВ, які повинні бути віднесені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Однак, такі суми заниження податкового кредиту не враховані ДПІ за результатами перевірки при визначенні податкового зобовязання з ПДВ.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом під час апеляційного перегляду, податковим органом при визначенні донарахованої суми ПДВ не враховано заниження податкового кредиту на загальну суму 49 279,83 грн. за період з жовтня 2003року по червень 2005 року в розрізі податкових періодів, наведених у додатках до акту перевірки. Між тим, право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг) передбачене п.п.7.5.1.п.7.5. ст.7 Закону № 168/97-ВР за першою подією, в даному випадку, датою отримання податкових накладних, оскільки здача-приймання металобрухту від структурних підрозділів завжди передував сплаті коштів за цей металобрухт. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту відповідно до п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла до 31.03.2005року) виникало в період з 01.10.2003р. по 01.04.2005р. за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу). Враховуючи, що збирання, зберігання, реалізація металобрухту основний вид діяльності Структурного підрозділу "Служба матеріально-технічного постачання", то і витрати, понесені службою у зв'язку з організацією та здійсненням основної діяльності відносились ним до складу валових витрат підрозділу у вказаному періоду, чого не заперечував представник апелянта в судовому засіданні.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи було витребувано у податкового органу додатки до акту перевірки, проаналізовані судом першої інстанції (проте не долучені до матеріалів справи) при розгляді питання щодо правомірності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, досліджених в ході перевірки податковим органом. Такі додатки не надані апеляційному суду з покликанням на їх знищення відповідно до акту від 18.03.2011р. №5 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», затвердженого начальником ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

За таких обставин, колегія суддів виходить з правил ст. 72 КАС України, відповідно до яких тягар доведення правомірності рішення покладається саме на субєкта владних повноважень, у разі коли він заперечує адміністративний позов.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при перевірці повноти нарахування податку на додану вартість та визначенні суми податку, що підлягала сплаті до бюджету, податковим органом безпідставно та неправомірно не враховані суми заниження податкового кредиту за відповідні періоди, що призвело до прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення до сплати ПДВ в сумі 83947 грн. основного платежу та 35 193 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на суму 119140 грн.

Щодо решти суми застосованих згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 780 грн., суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, оскільки сума занижених чистих податкових зобовязань мала місце у певних податкових періодах (семи) та склала 13561 грн. (розрахунок долучений до матеріалів справи), а відтак застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму заниження відповідає вимогам п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-Ш від 21.12.2001 р.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.06р. у справі №25/253-А - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 14.09.06р. у справі №25/253-А - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Ухвала складена в повному обсязі: 02.08.2011р.