Постанова № 17705571, 14.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2011 року                     № 2а-7590/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнння недійсним та скасування рішення від 13.05.2011 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет», звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002782302 від 13.05.2011 року.

В обґрунтування вимог Позивач посилається на Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97–ВР від 03.04.1997 року, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 від 28.12.1994 року, Закон України «Про систему оподаткування»та зазначає, що операція повернення статутного внеску одному з учасників товариства, у зв’язку із зменшенням статутного фонду, є операцією з повернення прямої інвестиції, а не поставкою та не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що відповідно до п. 1.4, п.п.3.1.1 Закону №168/97, частка у статутному фонді (корпоративні права) не є товаром з огляду Закону №168/97.

Відповідач –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позовні вимоги заперечував з огляду на те, що господарська операція, яка передбачає внесення коштів, майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права є прямою інвестицією (п.1.28 ст. 1 Закону№334/94). Відповідно до ст.ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Відповідно до п.п.8.4.11 п. 8.2. ст. 8 Закону №334/94 основні фонди, отримані як внесок до статутного фонду, вважаються придбаними в обмін на корпоративні права їх отримувачів. Актом приймання-передачі майна від 07.05.2010 року директор ТОВ «Дабл-Ю Нет»передав, а учасник товариства прийняв майно на суму 3344100грн. Відповідно до п.п.3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються на загальних підставах. Позивач не включав до складу податкових зобов’язань з ПДВ операції з передачі основних засобів (майна) із статутного фонду фізичній особі, чим порушив вимоги п. 1.4 ст 1, п. 4.1 ст 4 Закону 168/97.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки було встановлено порушення Позивачем п.1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 668820грн. та складено Акт №972/2302/30603588 від 28.04.2011 року. На підставі акта перевірки було виписано податкове повідомлення-рішення №0002792302 від 13.05.2011 року, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 668820грн, за штрафними санкціями 167205грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки Позивач надіслав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення до акта №178-05/2011 від 05.05.2011 року. За результатами розгляду заперечення до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення про залишення акту без змін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»№1576-ХІІ від 19.09.1991р. товариство є власником майна, зокрема переданого йому засновниками та учасниками товариства у власність.

Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону №168/97-ВР об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операцію з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізінгодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належить до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відмінними ознаками поставки товарів є перехід права власності на майно та договірний характер правовідносин.

Дана позиція суду, узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в рішенні від 11.05.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: акту оцінки майна від 04.10.2007 року, акту приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Дабл-Ю Нет»від 04.10.2007 року, ОСОБА_1 передав до статутного фонду ТОВ «Дабл-Ю Нет», згідно переліку, майно сумарною вартістю 3344100,00 грн.

Підпунктом 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 дано визначення поняттю «основні фонди», а саме, основні фонди –матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання ним у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається з матеріалів справи, Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Дабл-Ю Нет»№29 від 06.05.2010 року ухвалено зменшити статутний капітал за рахунок майна засновника ОСОБА_1, яке раніше вносилось і яке повертається йому за актом приймання-передачі. Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 07.05.2010 року ОСОБА_1 було повернуто майно на суму 3344100,00грн. Тобто, відбулась операції з повернення внесків учаснику товариства у тих же матеріальних формах, в яких було їх отримано.

Відповідно по п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94, не включаються до складу валового доходу: кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв)

Підпунктом 4.2.5. п. 4.2 ст. 4 Закону 334/94, встановлено, що не входять до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що при поверненні внесків учасникам, підприємство не отримує будь-яких доходів отже, і валових доходів не виникає.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР не є об’єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що операції з повернення внесків вибулим учасникам, у тих же матеріальних формах, в яких було їх отримано не підлягають обкладенню ПДВ і не зараховуються до складу валових доходів.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» задовольнити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 В.І. Келеберда