Постанова № 17705198, 01.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/5985/2011

01.08.11

10 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси ОСОБА_2 за довіреністю № 9931/10-017 від 28.03.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси № 0001351702 від 06.05.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 6120 грн. 50 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість»нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. Висновок же податкової інспекції про нікчемність укладених між позивачем та приватним підприємством «Мілко Лайф»угод зроблений без перевірки реального виконання договору зі сторони фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фактичного отримання ним товару за видатковими накладними.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що, по-перше, за результатами аналізу документів облікової справи приватного підприємства «Мілко Лайф», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого майна, яке необхідного для ведення фінансово-господарської діяльності, а також відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, по-друге, згідно довідки, зареєстрованої в органах статистики, приватне підприємство «Мілко Лайф»мало право здійснювати такі види діяльності, як, зокрема, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту тощо, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод, і, по-третє, з пояснень засновника та директора приватного підприємства «Мілко Лайф»фінансово-господарська діяльність підприємства, зазначена в деклараціях, проводилась від імені підставної особи.

Заслухавши пояснення і доводи позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання згідно спірного повідомлення-рішення № 0001351702 від 06.05.2011р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 у звязку з ліквідацією №654/17-2107/НОМЕР_2 від 22.04.2011р., про порушення позивачем п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість на суму 4890 грн.

Відповідного висновку відповідач дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді позивачем сформовано податковий кредит за рахунок постачальника приватного підприємства «Мілко Лайф», у тому числі у травні 2008 року в розмірі 4010 грн. та у жовтні 2008 року в розмірі 880 грн. Разом з тим, актом перевірки приватного підприємства «Мілко Лайф»від 28.02.2011р. встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2008р. по 30.09.2010р. щодо продажу приватним підприємством «Мілко Лайф»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Окрім того, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подається), торгівельного обладнання, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. Таким чином, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від приватного підприємства «Мілко Лайф»на загальну суму 4890 грн.

Спеціальним законом, який до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) тощо.

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 265 від 29.05.2008р. та № 1227 від 17.10.2008р. виписані позивачу приватним підприємством «Мілко Лайф»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100118797 від 29.05.2008р.), складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, в тому числі податкової накладної, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Судом встановлено, що в травні та жовтні 2008 року позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «Мілко Лайф», ідентифікаційний код 33585682, обумовлені господарською діяльністю позивача виробництво машин та устаткування, виробництво КВП, оптова торгівля електропобутовими приладами та діяльність у сфері інжинірингу, про що свідчать рахунок-фактура № МЛ-0000281 від 29.05.2008р. на поставку «Бухтоприемника Б14.00.000», рахунок-фактура № МЛ-0001282 від 10.10.2008р. на поставку «Счетчика СО-66»та «Счетчика СТ-002», видаткова накладна № МЛ-000204 від 29.05.2008р., видаткова накладна № МЛ-0001227 від 17.10.2008р., виписки по особовому рахунку позивача за 25.06.2008р. на суму 15000грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008р., за 26.06.2008р. на суму 8760грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008р., за 27.06.2008р. на суму 300грн. згідно видаткової накладної № 204 від 29.05.2008р., за 21.11.2008р. на суму 5280 грн. згідно рахунку від 15.10.2008р. Згідно наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 патенту на промисловий зразок № 17185 «Установка універсальна для перемотування електричних проводів і кабелів УПС 2-14-900»та опису до даного патенту придбаний останнім товар використовувався як складова відповідної установки.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Посилання представника відповідача на здійснення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Мілко Лайф»від імені підставної особи не спростовує в той же час реальність передачі товару позивачу та використання останнім даного товару в межах своєї господарської діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси № 0001351702 від 06 травня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2011 року.