Постанова № 17705098, 04.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 серпня 2011 р. №2а-3438/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - Щасливої Т.П.,

представника відповідача - Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова №0003242311 від 15.12.2010 року, яким застосовано до ТОВ "Фора-Схід" санкції в сумі 1923,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, на підставі неперевірених та необґрунтованих даних, висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав, зазначив, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено обґрунтовано та на підставі вимог чинного законодавства, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення №12431 від 15.11.2010р., термін дії до 30.11.2010 року, фахівцями ДПА у Харківській області була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою: м.Харків, пр.Перемоги, 52-Д, що належить ТОВ "Фора-Схід", з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій. За результатами перевірки, 16.11.2010р. складено акт (дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 25.11.2010р., реєстраційний №10257/20/40/23/33673595).

Перевіркою встановлено порушення ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, на загальну суму 961,90 грн. (згідно з додатком №3 до акту). В висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі від 15.12.2010р. №0003242311 до ТОВ "Фора-Схід" було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1923,80 грн. (961,90 грн. * 2) за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями).

Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

При цьому, відповідно до статті 21 Закону України №265/95-ВР, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 996-XIV).

Статтею 2 Закону N996-XIV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

При цьому суд враховує, що діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів у бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Відповідно до ст. 1, 4, п. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Відповідно до п.5 наказу ТОВ "Фора-Схід" №1-Б від 08.01.2008р. "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства" передбачено зберігання первинних документів бухгалтерського обліку у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства за адресами: м. Харків, пр. Гагаріна, 20 (бухгалтерія) та м.Харків, вул.Миру, 74 (складські приміщення), після первинної бухгалтерської обробки місцях приймання товару від постачальника (магазини). Також положеннями зазначеного наказу передбачено, що необхідно негайно передавати первинні документи бухгалтерського обліку після їх отримання та первинної обробки до бухгалтерії підприємства.

Суд зазначає, що відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3, статті 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В ході проведення перевірки, перевіряючими складено відомість (додаток №3 до акту перевірки від 16.11.2010р.), в якій було зазначено про наявність фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлених під час перевірки на загальну суму 3792,41 грн. В результаті проведеної перевірки встановлено надлишок товарно-матеріальних цінностей на суму 423,56 грн., а також недостачу на суму 538,34 грн. Внаслідок вищевикладеного, перевіряючими зазначено про ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 961,90 грн. відомості вказано про відсутність прибуткових накладних на перелічені товари, внаслідок чого зроблено висновок про порушення встановлено обліку товарних запасів, на суму 5093,55 грн.

Суд не погоджується із правомірністю зазначених висновків акту перевірки виходячи із наступного.

Під час розгляду справи позивачем надані до суду видаткові накладні від постачальників, які підтверджують факт надходження товарів до господарської одиниці ТОВ "Фора-Схід" та є належними первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві.

Разом з цим, при дослідженні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) суд дійшов висновку, що вона складена без зазначення усіх даних відповідно до встановленої форми.

Відповідно до Розділу 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008р. №534, визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) під час перевірки відображаються у відомості за формою, наведеною у додатку 3 до рекомендацій.

Як вбачається з відомості (додаток №3 до акту перевірки від 16.11.2010р.), всупереч абз.12 розділу 5 Методичних рекомендацій у графах 12 - 14 вказаної відомості не зазначено дати, назви та номера документів, на підставі яких встановлено вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей).

Згідно з абз.12 розділу 5 Методичних рекомендацій, вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей) визначається на підставі первинних документів на вибуття цінностей (видаткових накладних, контрольних стрічок, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій, актів списання тощо. Дані щодо вибуття запасів (товарно-матеріальних цінностей), а також надходження запасів (товарно-матеріальних цінностей) за визначений період, можуть розшифровуватися додатковими аналітичними таблицями із зазначенням форм проведених суб'єктом господарювання розрахунків, а саме: готівкових, безготівкових, кредиту, отримання без оплати, повернення постачальнику, списання зіпсованих цінностей тощо (показники можуть визначатися на підставі інших узагальнюючих інформацію документів, реєстрів чи відомостей про реалізацію).

Всупереч цьому, відповідач не надав суду будь-яких додаткових таблиць, у яких згруповані записи про досліджені під час перевірки документи первинного обліку, або інших узагальнюючих інформацію документів.

Суд зазначає, що інформація наведена перевіряючими в пунтах 20 22 Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), не підтверджується належними та допустимими доказами, які б відповідали вимогам статті 70 КАС України.

Згідно положень абз.16 розділу 5 Методичних рекомендацій, фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки, зазначаються у графах 20 - 22. Дата, на яку встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою перевірки. У графі 20 вказуються фактичні залишки на дату перевірки у натуральному виразі. У графі 21 визначається ціна за одиницю окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), встановлена суб'єктом господарювання (господарським об'єктом) на дату початку перевірки. У графі 22 вказується загальна сума виявлених фактичних залишків (визначається як добуток кількості та ціни за одиницю виміру, або у разі відсутності фактичних залишків розраховується сума виходячи з розрахунку залишків на початок перевірки, надходження, вибуття та залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку, тобто розрахунковим методом).

Суд враховує, що відповідно до ст.10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобовязані проводити інвентаризацію активів і зобовязань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08. 1994р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.94 за №202/412 (надалі - Інструкція) основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.11.1 Інструкції для проведення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п.11.4 та 11.7 вказаної Інструкції, безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складає інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.

Згідно з п.15 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби, з метою встановлення фактичної кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

Виходячи із вимог вказаних нормативно-правових актів посадові особи органу податкової служби не мають повноважень на самостійне проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків.

Під час проведення перевірки фахівці ДПА у Харківській області не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим наведена у пунктах 20 - 22 Відомості інформація про наявність фактичних запасів (товарно-матеріальних цінностей) не є документально підтвердженою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 16.11.2010р., не може розцінюватися як належний доказ на підтвердження вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, що покладена в основу розрахунку розміру фінансових санкцій, застосованих до позивача за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскаржуваним рішенням.

Як вбачається із акту №266/2310 від 25.11.2010р., після ознайомлення із актом на бл.№025399 керуючий магазину ТОВ "Фора-Схід" ОСОБА_3 відмовився від підписання матеріалів перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, в акті перевірки, оскаржуваному рішенні, у судовому засіданні відповідачем документально та нормативно не доведений факт ведення з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 961,90 грн., за що передбачена відповідальність, визначена ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Тому суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов про скасування рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова №0003242311 від 15.12.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача та третьої особи суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Схід" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова №0003242311 від 15.12.2010 року про застосування до ТОВ "Фора-Схід" штрафних (фінансових) санкції в сумі 1923,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Фора-Схід" (код ЄДРПОУ 33673595, юридична адреса: м.Харків, вул. Миру, 74) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). <Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11.08.2011 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.