Постанова № 17705067, 02.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 р. Справа № 2-а- 6111/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участі сторін:

представника позивача - Білоус В.В.,

представника відповідача - Воловельської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авелон-Д" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авелон-Д", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авелон-Д", за наслідками якої було складено Акт №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо викладення в Акті документальної перевірки ТОВ "Авелон-Д" №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року висновків про: а) неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Авелон-Д" та про неможливість ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді; б) порушення вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "Авелон-Д" з постачальниками та покупцями; в) встановлення відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України; г) недійсність податкових зобов'язань на суму 1705431,47 грн.; д) недійсність податкового кредиту на суму 1556369,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авелон-Д", а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються будь-якими доказами та даними господарської діяльності позивача.

Відповідачем були надані письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ТОВ "Авелон-Д" та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом, висновки викладені в акті перевірки були зроблені на підставі норм діючого законодавства та є правомірними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повістю, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмові заперечення, та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Авелон-Д" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.08.2010 року, та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова з 19.08.2010 року за №21482.

24 березня 2011 року ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Авелон-Д" з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. На підставі проведеної перевірки було складено акт №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року.

Згідно висновків, які викладені у акті, перевіркою встановлено: а) неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Авелон-Д" та про неможливість ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді; б) порушення вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ "Авелон-Д" з постачальниками та покупцями; в) встановлення відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України; г) недійсність податкових зобов'язань на суму 1705431,47 грн.; д) недійсність податкового кредиту на суму 1556369,90 грн.

Перевіривши дії відповідача, як субєкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

У відповідності до ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені ст.79 ПК України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року, в переліку документів, що були використані під час перевірки не зазначено жодного первинного документу.

Крім того, у вступній частині акту перевірки №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року йдеться посилання на ст.79 ПК України та на Наказ ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова №525 від 23.03.2011 року, як на підстави проведення перевірки.

Відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно вимог частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова не надало достатніх беззаперечних доказів щодо направлення на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням, або вручення під розписку Наказу №525 від 23.03.2011 року, на який йдеться посилання в акті перевірки та отримання цього наказу позивачем, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ст.79 ПК України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Авелон-Д".

Також судом встановлено, що в мотивувальній частині акту перевірки зазначено про те, що постачальник позивача - ТОВ "Компанія "Бриз Україна" здійснює посередницьку функцію без реального здійснення діяльності, відповідно до податкової звітності податкові зобовязання на рівні податкового кредиту за всіма операціями, економічна вигода від діяльності, що здійснюється відсутня, а тому правомірний є висновок про неможливість фактичного здійснення платником господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Водночас із зазначеного акту не вбачається за який період податкові зобовязання дорівнювали податковому кредиту, якими деклараціями це підтверджується, не приведено жодних розрахунків обґрунтованості чи необґрунтованості здійснення господарської діяльності, або будь-яких інших доказав на підтвердження наведеного висновку.

Як вбачається із тексту акту, наведені у ньому висновки зроблені лише на підставі податкової звітності, при цьому документи бухгалтерського та податкового обліку при проведенні перевірки не досліджувалися.

Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобовязані дотримуватися вимог цього Порядку.

Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача щодо неможливості фактичного здійснення платником господарських операцій, а також відсутності обєкту оподаткування, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" без вивчення первинних документів та проведення відповідних перевірок контрагентів позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо викладення у спірному акті перевірки позивача висновків про неможливість реального здійснення ним фінансово - господарських операцій та ведення ним господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді; встановлення відсутності обєктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" про визнання недійсними податкових зобов'язань на суму 1705431,47 грн., про визнання недійсним податкового кредиту на суму 1556369,90 грн. - є неправомірними.

Крім того, суд зазначає, що не можна погодитись із законністю висновків відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст.20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених субєктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що перевірка ТОВ "Авелон-Д", здійснена фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова 24.03.2011 року, буда проведена не на підставі та не в межах повноважень передбачених законом.

Таким чином, суд, задовольняє позов в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авелон-Д", за наслідками якої було складено Акт №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Дії щодо складання акту перевірки є останньою стадією проведення перевірки - її документальним оформленням. Дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Авелон-Д", за наслідками якої було складено Акт №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року визнані протиправними, тому вимоги щодо визнання протиправними, окремих дій, вчинених в ході перевірки буде фактично повтореним визнанням відповідної дії протиправною.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авелон-Д" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авелон-Д" (код 37191907), за наслідками якої було складено Акт №1300/232/37191907 від 24.03.2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити. <Сума задоволення ><Текст >

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 09 серпня 2011 року.

Суддя Котеньов О.Г.