Постанова № 17704299, 25.07.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 736/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року м.Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача                              - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача                              - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях»з адміністративним позовом до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року, визнання незаконними дій службових осіб Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо оформлення актом від 29.12.2009 року результатів позапланової виїзної перевірки.

Одеським окружним адміністративним судом 25 березня 2011 року з зазначеним адміністративним позовом об’єднано адміністративний позов Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000022301/0 від 18.01.2010 року, №0000022301/1 від 16.02.2010 року, №0000022301/2 від 06.05.2010 року, №0000022301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування суми податку на прибуток в розмірі 1585417 грн. та застосування штрафних санкцій (фінансових) санкцій в розмірі 1585417 грн., на загальну суму 3170834 грн., №0000042301/0 від 18.01.2010 року, №0000042301/1 від 16.02.2010 року, №0000042301/2 від 06.05.2010 року, №0000042301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 1116667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 558333 грн., на загальну суму 1675000 грн., №0000032301/0 від 18.01.2010 року, №0000032301/1 від 16.02.2010 року, №0000032301/2 від 06.05.2010 року, №0000032301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування частини прибутку, що вилучається до бюджету, на суму 951250 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав, оскільки відповідачем порушено порядок проведення перевірки та складання акту перевірки, а Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»правомірно включено до валових витрат вартість послуг з фрахту с/з «Арабатський», а тому податкові повідомлення-рішення винесені не правомірно.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а за результатами перевірки відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення - рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях»зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 16.08.2000 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №271862 (том 2, аркуш справи 20). Основними видами діяльності підприємства є будівництво водних споруд та функціонування інфраструктури водного транспорту (том 2 аркуші справи 21-22).

Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт №3598/2301/31091889 від 29.12.2009 року (том 1, аркуші справи 18-37).

Зазначена перевірка проведена на підставі направлення №1048 від 02.12.2009 року (том 1, аркуш справи 10), наказу Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції №1198 від 01.12.2009 року (том 1, аркуш справи 11).

Підставою для складання цих документів є постанова слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 17.08.2009 року про призначення зустрічної перевірки фінансово-господарських відносин ДП «Устьдунайводшлях»з ДП «Укртехфлот»за період з 1.10.2006 року по 30.09.2009 року, в тому числі, з питань пов’язаних з орендою с/з «Арабатський»по кримінальній справі №201200900033 (том 1, аркуші справи 49-50).

В своєму позові позивач просить визнати неправомірними дії Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Устьдунайводшлях»з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року, оскільки первинні документи щодо господарських відносин з ДП «Укртехфлот» та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів» за період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року були вилучені протоколом від 26.08.2009 року (том 1, аркуші справи 12-13), а постанова про порушення кримінальної справи №201200900033 на час проведення перевірки була скасована судом (рішення набрало законної сили 12.10.2009 року), а тому відсутні підстави для її проведення (том 1 аркуші справи 51-58).

Право органів державної податкової служби проводити планові та позапланові виїзні перевірки передбачено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки).

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних підстав, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. При цьому, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, в тому числі, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадови осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Згідно із ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. При цьому, ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Крім того, ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Враховуючи зазначене, та оскільки позивачу вручено наказ та направлення на перевірку, що не заперечується позивачем в позові, наявна постанова слідчого про проведення перевірки, позивачем податкові органи допущені до проведення перевірки, про що свідчить факт складання акту та журнал відвідувань та перевірок посадовими особами контролюючих органів ДП «Устьдунайводшлях», в якому є про це відмітка (том 1, аркуші справи 15-17), та не скористались правом не допуску до перевірки податкові органи, суд вважає правомірними дії відповідача щодо проведення перевірки та наявності у відповідача підстав для її проведення.

Щодо наявності рішення суду про скасування постанови про порушення кримінальної справи слід зазначити, що постанова про проведення перевірки винесена до скасування постанови про порушення кримінальної справи, доказів, які б підтверджували повідомлення про це представників податкової інспекції у позивача не має, оскільки представник позивача в поясненнях зазначав про відсутність письмових повідомлень про цей факт Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції з наданням завірених копій рішень судів, а правом не допуску до перевірки податкові органи з цих підстав позивач також не скористався.

Щодо відсутності первинних документів, які були вилучені слідчим постановою, слід зазначити, згідно наданих заперечень відповідача, перевірка здійснена за завіреними копіями вилучених документів, які звірені з оригіналами.

Таким чином, відповідач не заперечує, що оригіналів документів не було у Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях», однак позивачем не заперечується достовірність тих даних які викладені в акті перевірки та не зазначається про посилання представників податкової інспекції на недостовірні документи, проте позивач не згоден із виявленими порушеннями, тобто правовим обгрунтуванням висновків, а не документальним їх підтвердженням. Цей факт не може вплинути на виявлені під час перевірки порушення.

Позивач в своєму позові посилається на складання акту двічі (24.12.2009 року та 29.12.2009 року) та можливу його реєстрацію двічі, про що свідчить акт від 24.12.2009 року, складений ДП «Устьдунайводшлях»(том 1, аркуш справи 14) та запис в журналі відвідувань та перевірок посадовими особами контролюючих органів ДП «Устьдунайводшлях»(том 1, аркуш справи 17), порушення терміну складання акту перевірки без продовження строків проведення перевірки, порушенно порядок його реєстрації та складання акту про відмову від підписання акту перевірки, оформлення акту без номерного бланку.

Враховуючи зазначені вимоги суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.1.8, п.4.2, п.4.5 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 10.08.2005 року наказом Державної податкової адміністрації України № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (який діяв на час складання акту перевірки) акт перевірки повинен бути складений на паперовому носії і в електронному вигляді державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок в 2-х примірниках, який підписується протягом 5 днів (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплати-протягом 10-ти робочих днів), титульний аркуш друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок, акт перевірки в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів.

Крім того, згідно із п.4.7, п.4.8 зазначеного Порядку акт перевірки, у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови, який підписується не менш як трьома службовими особами із зазначенням про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків, та в день його складання реєструється у єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби. Не пізніше наступного дня акт перевірки реєструється в єдиному журналі реєстрації актів та в той же день один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. При відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення.

Позивачем не заперечується, що перевірка проведена без порушення терміну її проведення тобто з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що акт проведення позапланової виїзної перевірки Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року №3598/2301/31091889 від 29.12.2009 року складений на номерному бланку Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції №000533 (том 1, аркуш справи 79) та зареєстрований в журналі реєстрації актів під №3598 (том 1, аркуші справи 105-106). Реєстрація акту 24.12.2009 року згідно журналу відсутня.

Оскільки позивач відмовився від підписання акту перевірки, про що зроблений запис на останній сторінці акту (том 1, аркуш справи 37) 29.12.2009 року головними державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 складено акт відмови від підписання та отримання акту перевірки позивачем №0073/2301/31091889 (том 1, аркуш справи 80), який зареєстрований в журналі реєстрації актів відмови від підпису №01-46 (аркуші справи 103-104).

Враховуючи відмову позивача від підписання та отримання акту перевірки, він був направлений Державному підприємству водних шляхів «Устьдунайводшлях»поштою та отриманий позивачем 04.01.2010 року, про що він не заперечує (том 1, аркуші справи 38-39).

Таким чином, фактично відповідач виконав вимоги «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 10.08.2005 року наказом Державної податкової адміністрації України № 327, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій службових осіб Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо оформлення акту результатів позапланової виїзної перевірки від 29.12.2009 року.

Позивач скористався своїм правом на надання заперечень до акту перевірки, проте вони відповідачем не враховані, про що 15.01.2010 року складена відповідь, яка отримана позивачем 18.01.2010 року (том 1, аркуші справи 40-48), а тому правомірність проведення перевірки та складання акту перевірки 28 січня 2010 року оскаржена до суду.

Відповідно до акту позапланової виїзної перевірки Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, позивачем порушено вимоги п. 5.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (занижено податок на прибуток в сумі 1585417 грн.), п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (занижено податок на додану вартість в сумі 1116667 грн.), ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№107-УІ від 28.12.2007 року, в результаті чого не перераховано до бюджету частина чистого прибутку в сумі 951250 грн.

За результатами перевірки та рогляду заперечень до акту перевірки, 18 січня 2010 року Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення рішення форми «Р»№0000022301/0, №0000032301/0, №0000042301/0 (том 2, аркуші справи 32-40).

За результатами розгляду скарги позивача до відповідача про скасування зазначених податкових повідомлень рішень та враховуючи відмову в задоволенні скарги Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією 16 лютого 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/1, №0000032301/1, №0000042301/1 (аркуші справи 41-59). Доводи повторної скарги позивача до Державної податкової адміністрації в Одеській області також не враховані, а тому 6 травня 2010 року Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/2, №0000032301/2, №0000042301/2 (том 2, аркуші справи 60-79).

За результатами розгляду скарги позивача до Державної податкової адміністарції України, 20 липня 2010 року Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0000022301/3, №0000032301/3, №0000042301/3 (том 2, аркуші справи 23-31).

Не погодившись із висновками податкових органів позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що 18.10.2006 року між Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»укладено тайм-чартерну угоду №ВЧ094400/109/06 про передачу в оренду судно-землесосу «Арабатський»на 24 місяці з оплатою 10000 грн. за добу (том 2, аркуш справи 99-105). Зазначене судно отримано за актом приймання-передачі 27.10.2006 року, в якому зазначено, що корпус судна в задовільному стані, суднові приміщення, службові та житлові також в задовільному стані, та всі інші пристрої та обладнання є на судні в наявності.

В зв’язку із переходом основних засобів по тайм-чартерній угоді ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»до ДП «Укртехфлот», 12.10.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду №1. (том 2, аркуш справи 110).

За період з листопада 2006 року по листопад 2008 року позивач отримав рахунки по тайм-чартерній угоді на загальну суму 7610000 грн. (ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»- 3450000 грн., ДП «Укртехфлот»- 4160000 грн.), проте на підприємстві відсутні документи, які б підтверджували виконання судном-землесосом «Арабатський»робіт та отримання доходу від його використання. З 15.03.2007 року зазначене судно направлено на ремонт до ТОВ «Судноремонтний завод «Україна», де знаходився весь час оренди. Крім того, класифікаційні документи судна діяли до 29.12.2005 року та позивачем не замовлялись.

Між ДП «Устьдунайводшлях»та ДП «Укртехфлот»01.12.2008 року складено акт про те, що починаючи з 01.12.2008 року судно виводиться в off-hire, а тому фрахтова ставка згідно тайм-чартерної угоди від 18.10.2006 року не нараховується та не сплачується з 01.12.2008 року (том 2, аркуш справи 111).

За період з 01.11.2006 року по 11.10.2007 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» надало рахунки за фрахт с/з «Арабатський» на суму 3450000 грн., а за період з 12.10.2007 року по 30.11.2008 року ДП «Укртехфлот»надало рахунки на суму 4160000 грн., які віднесені до валових витрат в 2 кварталі 2008 року в сумі 3808333,333 грн., в 3 кварталі 2008 року в сумі 758333,333 грн., в 4 кварталі 2008 року в сумі 1775000 грн. Загальна сума валових витрат склала 6341667 грн. Декларації з податку на прибуток підприємства містяться в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 199-209).

Згідно платіжних доручень №76 від 03.11.2008 року та №89 від 04.11.2008 року ДП «Устьдунайводшлях»перераховано ДП «Укртехфлот»та ТОВ «Українська днопоглиблювальна компанія»за договором доручення ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»загальну суму 1000000 грн. (аркуші справи 115-116).

Кредиторська заборгованість ДП «Устьдунайводшлях»перед ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» станом на 01.10.2009 року складає 2550000 грн., перед ДП «Укртехфлот»- 4060000 грн.

Зазначені вище факти позивачем не оспорюються та були підтверджені представником позивача наданими до суду письмовими та усними поясненнями.

Опираючись на встановлені при проведенні перевірки факти Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем витрат за оренду судна, яке весь час оренди знаходилось в ремонті та не використовувалось в господарській діяльності до складу валових витрат, тобто про завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток в 2 кварталі, 3 кварталі, 4 кварталі 2008 року на загальну суму (25% від 6341667 грн.) 1585417 грн.

Позивач не погоджується із зазначеними висновками, оскільки здійснює господарьску діяльність пов’язану з днопоглиблювальними роботами, а тому всі витрати пов’язані з цією діяльністю повинні включатись до валових витрат, про значно більший обсяг ремонтних робіт позивач дізнався тільки при направленні судна на ремонт, господарські правовідносини за тайм-чартерною угодою не закінчились, а факт перерахунку коштів є підтвердженням фактичних господарських правовідносин.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції яка діяла на час складання акту перевірки) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, підставою для включення витрат до валових витрат є використання товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності та пов’язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 203, 207 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час з екіпажем (тайм-чартер) або без екіпажу (бербоут-чартер).

Разом з цим, судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 4, п. 6 тайм-чартерної угоди №ВЧ094400/109/06 від 18.10.2006 року простій судна з вини судновласника обліку та сплаті не підлягає, тайм-чартерна ставка нараховується з моменту виходу судна з ремонту.

Згідно із п. 29 угоди ДП «Устьдунайводшлях»за власний рахунок на протязі 70 днів виконує класифікаційний ремонт судна забезпечує судно всім необхідним, майном, та сплачує огляд судна Регістром судноплавства України. Тайм-чартерна ставка на протязі знаходження судна в середніх та малих ремонтах нараховується та сплачується.

Також, п. 23 угоди передбачає порядок розгляду спірних питань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначена угода укладена без будь-якої вигоди для позивача, не пов’язана із господарською діяльністю, оскільки судно повинно було знаходитись на ремонті не більше 70 днів, судновласник зобов'язаний був передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру, згідно акту приймання-передачі судно знаходилось в задовільному стані з наявними пристроями та обладнанням, судно не використовувалось в господарській діяльності не з вини позивача на протязі майже 2-х років, при цьому позивачем сплачувалась тайм-чартерна ставка, не замовлялись класифікаційні документи, на протязі 24 місяців терміну дії угоди судно не здійснювало будь якої діяльності, та враховуючи зазначене, позивач не вчиняв дії щодо розірвання невигідної для себе угоди.

Згідно із п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції, яка діяла на час складання акту перевірки) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань за ставкою 25%.

Таким чином, позивачем завищено валові витрати на суму 6341667 грн. чим зменшено об’єкт оподаткування на цю суму, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 25% від зазначеної суми, тобто 1585417 грн.

Штрафні санкції за зазначене порушення позивачу нараховані в сумі 1585417 грн. виходячи з положень п. п. 17.1.3, п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (який діяв на час проведення перевірки).

Крім того, відповідачем за результатами перевірки донараховано позивачу частину чистого прибутку в сумі 951250 грн., оскільки ДП «Устьдунайводшлях», як державне підприємство, є платником частини чистого прибутку у спеціальний фонд Державного бюджету України, проте позивач не погоджується з висновками в цій частині, оскільки не згоден із завищенням валових витрат в сумі 6341667 грн.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»державні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів.

Враховуючи, що суд вважає неправомірним включення витрат з оренди судна за тайм-чартерною угодою №ВЧ094400/109/06 від 18.10.2006 року в валові витрати на суму 6341667 грн., які в свою чергу впливають на заниження об’єкту оподаткування та чистого прибутку при порівнянні доходу звітного періоду із витратами на зазначену суму, позивач повинен сплатити 15 відсотків від суми на яку збільшено чистий прибуток (6341667 грн.), що дорівнює 951250 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено та позивачем не заперечується, що Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях»за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень та жовтень 2008 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість за фрахт с/з «Арабатський»за період з 01.11.2006 року по 11.10.2007 року (податкові накладні від ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів») на суму 473333 грн. (квітень 2008 року - 423333 грн., жовтень 2008 року - 50000 грн.) та за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень, червень, вересень, жовтень, грудень 2008 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість за фрахт с/з «Арабатський»за період з 12.10.2007 року по 30.11.2008 року (податкові накладні від ДП «Укртехфлот») на суму 643334 грн. (квітень 2008 року - 286667 грн., червень 2008 року - 51667 грн., вересень 2008 року - 153333 грн., жовтень 2008 року - 101667 грн., грудень 2008 року - 50000 грн.), що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень, червень, жовтень, грудень 2008 року на загальну суму 1116667 грн.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (якій діяв на час складання акту перевірки) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, згідно із п. п. 7.4.3, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (якій діяв на час складання акту перевірки) у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що умовами для включення сум до податкового кредиту є мета подальшого використання, призначення для використання та використання товарів та послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Проте, оскільки, як зазначалось вище та не заперечується позивачем, с/з «Арабатський»був орендований, проте не використовувався в господарській операції та в тому стані, якому був переданий позивачу не міг використовуватись в господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, суд вважає неправомірним включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Штрафні санкції за зазначене порушення позивачу нараховані в сумі 558333 грн. виходячи з положень п. п. 17.1.3, п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21 грудня 2000 року (який діяв на час проведення перевірки).

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки з 03.12.2009 року по 16.12.2009 року, визнання незаконними дій службових осіб Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції щодо оформлення актом від 29.12.2009 року результатів позапланової виїзної перевірки, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000022301/0 від 18.01.2010 року, №0000022301/1 від 16.02.2010 року, №0000022301/2 від 06.05.2010 року, №0000022301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування суми податку на прибуток в розмірі 1585417 грн. та застосування штрафних санкцій (фінансових) санкцій в розмірі 1585417 грн., на загальну суму 3170834 грн., №0000042301/0 від 18.01.2010 року, №0000042301/1 від 16.02.2010 року, №0000042301/2 від 06.05.2010 року, №0000042301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 1116667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 558333 грн., на загальну суму 1675000 грн., №0000032301/0 від 18.01.2010 року, №0000032301/1 від 16.02.2010 року, №0000032301/2 від 06.05.2010 року, №0000032301/3 від 20.07.2010 року щодо донарахування частини прибутку, що вилучається до бюджету, на суму 951250 грн. –відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовено та підписано суддею 25.07.2011 року.

Суддя                                                                                                              Л.І. Свида

25 липня 2011 року