Постанова № 17703245, 28.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2366/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 983 грн. 98 коп..

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач, в порушення норм пенсійного законодавства, не сплачував страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Тому станом на час подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 983 грн. 98 коп..

Представник позивача в судове засідання не зявився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.(а.с.28)

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки в рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с.22,27). Причини неявки суду не повідомив, направивши до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, обґрунтовуючи тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний податок на дохід та у його складі сплачено збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Також зазначає, що платник єдиного податку не є платником податків і зборів, встановлених законодавством, в тому числі і збору на обовязкове державне пенсійне страхування. Крім того, відповідач посилається на те, що сплата страхових внесків є добровільною.

Зважаючи на викладене, а також на те, що у справі є достатні матеріали, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом Закон №1058-IV) передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.5 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) цей закон регулює відносини між суб'єктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону №1058-IV страхувальниками і платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За таких обставин Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно п.1 ст.18 Закону № 1058-IV розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.п.3, 4 ст.18 Закону №1058 страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Крім того, ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для субєктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Порядок сплати внесків на загальнообовязкове державне страхування передбачений Законом №1058-IV та Інструкцією „Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України”.

Відповідно до зазначених нормативних актів на відповідача покладено обовязок щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки і в повному обсязі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Отже, обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як субєкта підприємницької діяльності.

Згідно з п.6 та п.12 ст.20 Закону №1058-IV страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює одному календарному місяцю. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Страхувальники зобовязані перераховувати внески за ставками, визначеними Законом України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від26.06.1997 р., який вступив в силу з 29.07.1997р., 32 %, починаючи з 30.03.2005р. за ставкою 32,3 %, починаючи з 01.01.2006р. 31,8 %, з 01.01.2007р. 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників до 01.01.2007р. 1-2 %, а з 01.01.2007р. 0,5 2 % утримання з найманих працівників.

Згідно п.5.1.4. Інструкції „Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України” страхувальники зобовязані сплачувати внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати.

Пунктом 2 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. При цьому пунктом 15 даної статті передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Пунктом 3 ст.106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року №2461-VI, який набрав чинності 17.07.2010р., де зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Відповідно до п.п.4-6 ч.7 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010р. № 2464- VI суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Петрівському районі, як платник страхових внесків з 13.06.2008р..

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 направлялись вимоги про сплату боргу від 05.11.2010р. на суму 733 грн. 26 коп. та від 03.02.2011 р. на суму 250 грн. 72 коп. (а.с.30,31), які направлялись відповідачу рекомендованими листами із зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та повернуті поштовим відділенням на адресу Пенсійного фонду з відміткою „за закінченням терміну зберігання. (а.с.32).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості виникла за період з липня по жовтень 2010 р.. Мінімальний щомісячний страховий внесок протягом липня вересня 2010р. становив 294,82 грн. та в жовтні 2010р. 301 грн. 12 коп. Фактично щомісяця надходило грошових коштів в розмірі 50 грн. 40 коп., тобто доплата до мінімального розміру страхового внеску повинна була здійснюватися в розмірі 244 грн. 42 коп. в липні вересні 2010р. та 250 грн. 72 коп. в жовтні 2010р. (а.с.6)

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків складає 983 грн. 98 коп., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області від 25.06.2011р. (а.с.12).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 983 грн. 98 коп. знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги єобґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991р. „Про державне мито” Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області звільняється від сплати державного мита.

Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1), на користь Державного бюджету України, в особі Управління Пенсійного фонду України в Петрівському районі Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 20650191) заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 983 (девятсот вісімдесят три) грн. 98 коп..

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.08.2011р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина