Постанова № 17703239, 26.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1925/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

при секретарі Сириці І.О.,

за участю:

представника позивача Міщенко В.В.,

представників відповідача Кравченко І.П., Драган О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бантишівський щебінь” до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000432310/0 від 22.10.2010 року та №0000432310/1 від 23.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 60167 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомленнярішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, прийнято на підставі акту перевірки, який не містить посилань на те, в чому саме полягає порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Також, посилався на те, що позивач на підставі установчих документів самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування та організацію. Відносини ТОВ „Бантишівський щебінь” з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів. А здійснення господарських операцій, що не відносяться до основного виду діяльності, вказаного в довідці ЄДРПОУ, не є порушенням чинного законодавства України. Показник коду основного виду діяльності не має юридичного значення, а є лише довідковою статистичною інформацією.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, в обґрунтування заперечень проти позову посилалася на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомленьрішень. Оскільки, в ході проведення перевірки позивача, податковим органом встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що полягало у включенні ТОВ „Бантишівський щебінь” до складу податкового кредиту податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року податкові накладні, виписані контрагентом до початку перевіряємого періоду, а саме, у січні 2010 року, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у розмірі 60167 грн..

Крім того, посилалася на те, що придбання квартири не відноситься до видів діяльності позивача за КВЕД, що, на думку відповідача, дає підстави вважати, що витрати, пов'язані з придбанням квартири в житловому комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Щербакова, 52 у м. Києві, не належать до витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності ТОВ „Бантишівський щебінь”, а тому, сплачений при придбанні квартири податок на додану вартість у розмірі 60167 грн. не може бути включено позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення проти позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №30/23-10/35712447 від 12.10.2010р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Бантишівський щебінь” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом Закон №168/97-ВР), в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 60167 грн. (а.с.11-18).

На підставі даного акту перевірки Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432310/0 від 22.10.2010 року, яким податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 60167 грн. (а.с.19).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скарги на дане рішення.

За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, податкове повідомленнярішення №0000432310/0 від 22.10.2010 року залишено без змін, та, разом з тим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432310/1 від 23.12.2010 року. (а.с.20-22, 23-24,25-28)

Судом встановлено, що 19.06.2009 року між ВАТ „АРТЕМ-БАНК” (Управитель) та ТОВ “Бантишівський щебінь” (Довіритель) укладено договір №401 про участь у фонді фінансування будівництва (а.с.66-68).

Відповідно до умов даного договору, Довіритель зобовязується передати Управителю в управління грошові кошти з метою отримання Довірителем у власність обєкта інвестування, а Управитель зобовязується прийняти кошти на рахунок фонду фінансування будівництва у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами.

Факти передання позивачем Управителю в управління грошові кошти на виконання даного договору підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними № 7 від 18.01.2010 року та № 9 від 19.01.2010 року в загальній сумі - 361000,00 грн., в т.ч. ПДВ -60166,66 грн., (а.с.71, 72), виписані на підставі договору про спільну діяльність в будівництві між Управлінням Державної охорони України та Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник», де відповідальним за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання даного договору є КП «Житомирбудзамовник», що підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. (а.с.69)

Дані податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2010 року, що встановлено перевіркою ТОВ „Бантишівський щебінь” та відображено в акті №30/23-10/35712447 від 12.10.2010р..

Відповідно до п.1.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання.

Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі, і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання податкового органу на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Крім того, аналіз вищенаведених норм Закону №168/97-ВР свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що вищезазначені податкові накладні, фактично, були отримані позивачем від контрагента в травні 2010 року, що підтверджується відповідними записами в реєстрі отриманих та оплачених ТОВ „Бантишівський щебінь” податкових накладних (а.с.104-105).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ „Бантишівський щебінь” правомірно сформовано податковий кредит на суму ПДВ 60166,66 грн. по факту отримання від контрагентів податкових накладних, тобто по події, передбаченій пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що положення абзацу 2 пп. 7.2.6 Закону №168/97-ВР передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Наведеною нормою встановлено право особи на подання такої скарги, а не обовязок.

Таким чином, те, що позивач не скористався своїм правом на звернення зі скаргою до податкового органу про ненадання контрагентами податкових накладних у встановлені строки, не позбавляє ТОВ „Бантишівський щебінь” права на включення до складу податкового кредиту накладних, виписаних контрагентами в січні 2010 року, після їх фактичного одержання у травні 2010 року.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом про ПДВ.

У відповідності з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 60167 грн.

Щодо посилання представника відповідача на те, що придбання квартири не відноситься до видів діяльності позивача за КВЕД, в звязку з чим витрати, пов'язані з придбанням квартири в житловому комплексі на вул. Щербакова, 52 у м. Києві, не належать до витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності ТОВ „Бантишівський щебінь”, а тому, сплачений при придбанні квартири податок на додану вартість не може бути включено позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ №254762 одним із видів діяльності за КВЕД ТОВ „Бантишівський щебінь” є „70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна”. (а.с.79)

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.5,6 ст.259 Господарського кодексу України складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів.

Згідно вступного розділу Класифікації видів економічної діяльності, прийнятого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, код виду діяльності є одним із основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень і основним його призначенням є забезпечення: статистичного обліку підприємств і організацій за видами економічної діяльності у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); проведення статистичних обстежень економічної діяльності та аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків); зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною шляхом застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць та принципів визначення та зміни видів економічної діяльності підприємств та організацій.

Розділом 3 вищевказаної класифікації передбачено, що основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ. Основний вид діяльності є визначальною ознакою у формуванні сукупностей статистичних одиниць для проведення статистичних спостережень. Основний вид діяльності може бути змінений органами державної статистики на підставі даних державних статистичних спостережень.

Тобто, класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. В той же час, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання у багатьох інших, не статистичних сферах: соціальне та податкове регулювання, система тарифів, торгові угоди тощо. Важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Згідно з п.3.3 Класифікації видів економічної діяльності, основний вид діяльності статистичної одиниці може змінюватись іноді раптово, іноді поступово, протягом тривалого періоду. Протягом одного року можуть відбуватися зміни основного виду діяльності або через сезонні чинники, або внаслідок рішення, прийнятого дирекцією підприємства і спрямованого на зміну структури свого виробництва.

З огляду на викладене, здійснення господарських операцій, що не відносяться до основного виду діяльності, вказаного в довідці ЄДРПОУ, не є порушенням чинного законодавства. Показник коду основного виду діяльності є довідковою статистичною інформацією. За підсумками роботи підприємства протягом календарного року вид основної діяльності підприємств може бути змінений і це не потребує будь-яких погоджень, реєстрації і не свідчить про відсутність господарської діяльності як такої визначеної ст.3 Господарського кодексу України, а також не є підставою для неврахування такої операції в бухгалтерському та податковому обліках.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „Бантишівський щебінь”.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції 0000432310/0 від 22.10.2010 року та 0000432310/1 від 23.12.2010р.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю “Бантишівський щебінь” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.08.2011р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина