Постанова № 17702398, 01.08.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/1018/11

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача Греци Ярослава Васильовича;

представника відповідача Стасів Наталії Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду обєднану адміністративну справу за позовною заявою Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево»в особі представника Греци Ярослава Васильовича до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2011 року за № 0000372340 та від 11 квітня 2011 року за № 0000482340,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 01 серпня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 серпня 2011 року.

Іноземне підприємство «Петро Карбо Хем-Мукачево»в особі представника Греци Ярослава Васильовича звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року за № 0000372340 та від 11 квітня 2011 року за № 0000482340.

За клопотанням представника позивача ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року відповідно до статті 116 КАС України обєднано в одне провадження позовні вимоги Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево»в особі представника - Греци Ярослава Васильовича до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372340 від 21 березня 2011 року у справі № 2а-0770/1018/11 та позовні вимоги Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево»до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482340 від 11 квітня 2011 року у справі № 2а-0770/1393/11. Обєднаній адміністративній справі присвоєно номер № 2а-0770/1018/11.

Іноземне підприємство «Петро Карбо Хем-Мукачево»(далі по тексту позивач) обєднані позовні вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, відповідачем протиправно було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на тій підставі, що відповідач хибно вважав, що договори між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»є нікчемними, оскільки дані товариства мають ознаки фіктивності та створили штучні умови для ухилення від сплати податків позивача. Позивач з таким висновком відповідача не погоджується та зазначає, що при укладенні спірних договорів у нього не було мети, що суперечила б інтересам держави. Насправді відповідні товари та послуги придбані позивачем з метою їх подальшого використання у своїй господарській діяльності. Відзначає, що обставини встановлені при проведені досудового слідства у кримінальних справах щодо фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків службовими особами не можуть свідчити про нікчемність правочинів, вчинених іншою юридичною особою - ТОВ «Іртас». Також зазначає, що можлива зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемності всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а, отже були наділені відповідною право- та дієздатністю. Також наголошено, що спірні договори, а також здійснені на їх виконання господарські операції, носили реальний товарний характер, а первинні документи, які підтверджують суми податкового кредиту, являються достовірними.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити обєднані позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченнях проти позову. Зокрема представник відповідача пояснив, що договори між ТОВ «Іртас», ТОВ «Сонекс ЛТД»та позивачем , згідно із статтею 203 частиною 1, статтею 215 частиною 2 та статтею 228 частиною 2 ЦК України є нікчемними (недійсними в силу закону), оскільки вони були направлені лише на незаконне заволодіння майном держави несплатою ПДВ та податку на прибуток з підприємств, безпідставне формування податкового кредиту по ПДВ.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що обєднані позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо правомірності декларування сум ПДВ по операціях з контрагентами ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»за період червень-жовтень 2010 року, про що складено акт перевірки № 206/23-01/30503387 від 17 лютого 2011 року, яким встановлено порушення позивачем статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 та статті 7 пункту 7.7 підпункту 7.7.10 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР) (Т. 1 а.с.а.с. 11-17).

На підставі вказаного акту перевірки Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області 21 березня 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000372340, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 481449 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6250 грн. (Т. 1 а.с. 18).

Також, Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт перевірки № 363/23-01/30503387 від 28 березня 2010 року, яким встановлено порушення позивачем статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 та статті 7 пункту 7.7 підпункту 7.7.10 Закону України № 168/97-ВР (Т. 2 а.с.а.с. 133-153).

На підставі вказаного акту перевірки Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області 11 квітня 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482340, яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 15455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3863,75 грн. (Т. 2 а.с. 154).

Як вбачається із змісту актів перевірок № 206/23-01/30503387 від 17 лютого 2011 року та № 363/23-01/30503387 від 28 березня 2010 року підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування слугувало те, що податковим органом визнано договори між позивачем та ТОВ «Іртас», ТОВ «Сонекс ЛТД»недійсними в силу закону у звязку з чим на суму податку сплаченого у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), отриманих товариством за даними договорами, зменшено податковий кредит по ПДВ. Зокрема, в акті перевірки встановлено, що у ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»посадові особи відсутні, у товариствах є недостатність людських ресурсів для надання послуг, декларації до податкових органів не подавались, суми податкових зобовязань з ПДВ в податковій декларації не визначалися, не сплачувалися суми податків до бюджету, а також те, що вказані підприємства за юридичною адресою не знаходяться. На основі зазначених обставин Мукачівською обєднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області сформовано висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Іртас», ТОВ «Сонекс ЛТД».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Іртас»укладено: - договір підряду № 1903/10-01 від 19 березня 2010 року, предметом якого є влаштування огорожі зовнішнього периметру (Т. 1 а.с.а.с. 19, 20); договір підряду № 210410/01 від 21 квітня 2010 року, предметом якого є влаштування площадки під резервуарний парк (Т. 1 а.с.а.с. 21,22); додаток № 1 до договору підряду № 210410/01 від 21 квітня 2010 року (Т. 1 а.с. 23); додатковий договір № 1 до договору підряду № 210410/01 від 21 квітня 2010 року (Т. 1 а.с.а.с. 29, 30); договір на виконання робіт № 290710/01 від 29 липня 2010 року, предметом якого є зняття верхнього шару ґрунту під влаштування залізної дороги (Т. 1 а.с.а.с. 40, 41); договір на надання послуг № 25/08-10 від 25 серпня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт екскаватором ilar», самоскидом «Камаз»та бульдозером «Kamazu», а саме завантаження, планування та перевезення ґрунту (Т. 1 а.с.а.с. 47-49); договір на надання послуг № 25/08-10/2 від 25 серпня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт екскаватором pilar», самоскидом «Камаз»та краном, а саме викорінення, завантаження та перевезення пнів (Т. 1 а.с.а.с. 50-52); додаткову угоду № 25-08/10-3 до договору про надання послуг № 25-08/10-2 від 25 серпня 2010 року (Т. 1 а.с. 53); договір на надання послуг № 14-09/10-01 від 14 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт зрізка ґрунту з окучуванням, завантаження та транспортування (Т. 1 а.с.а.с. 54-56); договір на надання послуг № 15-09/10 від 15 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт викорінення пнів під ж/д, біля резервуарного парку екскаватором, завантаження та перевезення пнів (Т. 1 а.с.а.с. 57-59); договір на надання послуг № 27-09/10 від 27 вересня 2010 року, предметом якого є надання послуг по виконанню робіт відсипка та улаштування щебеневого балансу фракції (Т. 1 а.с.а.с. 60-62).

Також між позивачем та ТОВ «Сонекс ЛТД»15 липня 2010 року укладено договір № 15/07, предметом якого є купівля-продаж рейкошпальної решітки та стрілочних переводів (Т. 1 а.с.а.с. 63-66).

Реальний характер вказаних вище договорів підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій з виконання відповідних робіт, надання послуг та придбання товарно-матеріальних цінностей, про що свідчать наявні в матеріалах справи підтвердні документи, а саме довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (Т. 1 а.с.а.с. 63, 82, 89), локальні кошториси (Т. 1 а.с.а.с. 26-28, 33-39, 44-46), акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2 (Т. 1 а.с.а.с. 70-81, 83-88, 90-95), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т, 1 а.с.а.с. 96-106) та накладних (Т. 1 а.с.а.с. 147-153). Водночас, позивач, як замовник та покупець за вищевказаними правочинами, здійснив оплату товару, виконаних робіт та наданих послуг, що підтверджуються платіжними дорученнями (Т.1 а.с.а.с. 107-146).

Крім того, реальність здійснення господарської операції на виконання договорів укладених між позивачем та ТОВ «Іртас», ТОВ «Сонекс ЛТД»підтверджується фактичним результатом таких господарських операцій. Так, в матеріалах справи міститься висновок експертного будівельного-технічного дослідження № 07/07-11 від 12 липня 2011 року (Т. 3 а.с. 4-30). Зокрема, за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено, що «проведеним дослідженням підтверджено виконання робіт підприємствами ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»на загальну суму 3001425 грн. (ПДВ на суму 500237,19 грн.)».

Разом з тим, суд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірних договорів укладених між позивачем та ТОВ «Іртас», ТОВ «Сонекс ЛТД», відсутність зазначених підприємств за юридичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірних правочинів нікчемними. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД»декларації до податкових органів не подавали, суми податкових зобовязань з ПДВ в податковій декларації не визначалися, не сплачувалися суми податків до бюджету, оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за порушення ведення податкового обліку.

Так, відповідно до статті 1 пункту 1.3 Закону України № 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно зі статтею 10 Закону України № 168/97-ВР та статтями 1 та 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки інших платників.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД», а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ.

Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.5. Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідні звітні податкові періоди повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними (Т. 1 а.с.а.с. 154-179) та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (Т. 2 а.с.а.с. 72-111), а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача, що підтверджується податковими деклараціями по податку на додану вартість (Т. 2 а.с.а.с. 10-71).

Крім того, спірні відносини у сфері оподаткування регулювалися в період, охоплений перевіркою, статтею 4 пунктом 4.4 підпунктом 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарських операцій позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як стаття 71 КАС України обовязок доведення цього покладає на податковий орган як субєкта владних повноважень.

Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача як платника податку при укладенні та виконанні даних договорів та наявності мети отримання податкової вигоди. Суд вважає, що якщо позивач, як отримувач відповідних товарів (робіт, послуг) є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірних господарських операцій та відповідно має право на бюджетне відшкодування відємного значення ПДВ. Аналогічної позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 р. по справі «Булвес»АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: «оскільки компанія-заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобовязання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобовязань, то вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику».

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, встановлених податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Іртас»та ТОВ «Сонекс ЛТД», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, спірні податкові повідомлення-рішення, надіслані позивачу в звязку з несплатою ним сум податкових зобовязань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобовязань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення з боку позивача.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на те, що у провадженні Сихівськго районного суду м. Львова знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню окремих фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених статтею 205 частиною 2 (фіктивне підприємництво), статтею 212 частиною 3 (ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів)) та статтею 366 частиною 3 (службове підроблення) КК України, оскільки відповідачем не надано доказів наявності взаємозвязку даної кримінальної справи з господарськими операціями за участю позивача. Враховуючи, що матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій та достовірність первинних документів, оформлених за наслідками їх здійснення, вказана обставина не є достатньою підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево»в особі представника Греци Ярослава Васильовича до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області з а д о в о л ь н и т и.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року за № 0000372340, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 481499 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6250 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року за № 0000482340, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 15455 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3863,75 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства «Петро Карбо Хем-Мукачево»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., що сплачені 30 березня 2011 року відповідно до квитанції № 24 та у розмірі 3,40 грн., що сплачені 28 квітня 2011 року відповідно до квитанції № 4 всього 6,80 грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.