Постанова № 17700762, 02.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.09Справа №2а-4542/08/8 (15:28)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК

про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги

Представники сторін:

від позивача: не зявився.

від відповідачів: не зявилися.

Сутність спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів за період з 01.01.06 р. по 31.12.07 р.; про зобовязання Головного управління ПФУ в АР Крим нарахувати не доплачену, як дитині війни держану соціальну допомогу за 2006-2007 р.р. в сумі 2733,30 грн.

Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «дитина війни» та згідно з положеннями Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право отримувати підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідачі вказані виплати не здійснюють.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.10.08р. відкрито провадження у справі №2-а-4542/08/8, справа призначена до судового розгляду на 02.02.09р., залучено до участі у справі у якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК (місцезнаходження: вул. Українська, 44, м. Феодосія, 98100).

У засідання суду, що відбулося 02.02.09р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням про вручення.

26.11.08р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від відповідача 1 надійшли заперечення на позов, у яких Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим просить суд у позові відмовити, за мотивами викладеними у запереченнях, та розглянути справу у відсутність його представника.

02.02.09р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшло клопотання у якому позивач просить суд розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.7), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 вказаного Закону.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.06р.), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону не існувало.

Згідно з ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно ізЗаконом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

Згідно з ч. 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) тому втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 р. і дорівнює 735,30грн.: липень - вересень (406,00 грн. х 30%) х 3 місяці = 365,40 грн.; жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Судом встановлено, що позивач протягом 2006, 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Посилання відповідача 1 у запереченнях на позов на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобовязаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Постанови КМУ №1261 приходить до висновку, що саме Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК мало здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви позивач не висуває позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК.

Суд визнає, що належним відповідачем у цій справі є Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК, тому відносно вимог до Головного управління ПФУ в АР Крим у позові слід відмовити.

Суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК зобовязане відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги.

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.

Суд визначає, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом. Субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувшись до суду з позовною заявою 15.10.2008р. пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006рік та за січень - вересень 2007р. Поважності причин пропуску строку позивач суду не надав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині зобовязання відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007р. як дитині війни в розмірі 369,90 грн. (з урахуванням застосування наслідків пропуску строків для звернення до суду за період з січня 2006р. по вересень 2007р.)

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 02.02.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 09.02.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АРК (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44, рахунки невідомі) нарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 369,90 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, рахунки невідомі) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ОКПО 34740405, або іншого рахунку) судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.

5.Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.