Постанова № 17700524, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2011 р. Справа №2а-5134/11/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа АВ.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1, довіреність №б/н від 10.01.2011,

відповідача –не з'явився;

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Ордена Леніна птахофабрика "Южная"до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.05.2011 по справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі – Закон 2181), Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 №2535-ХП (надалі – Закон про плату за землю). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим 22.10.2010 проведено невиїзна документальна перевірка підприємства по питанню сплати земельного податку за період з 30.05.2006 по 01.09.2008.

За результатами перевірки складено акт № 1988/1503/00852520 від 22.10.2010, згідно з яким було встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі даних акту перевірки, керуючись п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, відповідачем 08.11.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006041503/0 за затримку сплати узгодженого зобов’язання у сумі 154722,48 грн. з земельного податку більш 820 календарних днів про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у сумі 77361,24грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивачем були подані податкові розрахунки земельного податку за наступні роки:

16.05.2006 за 2006 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку – 21986,48 грн., у тому числі за звітні місяці – 1832,46 грн.;

29.01.2007 за 2007 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку – 16550,28 грн., у тому числі за звітні місяці – 1379,19 грн.;

31.01.2008 за 2008 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку – 148841,44 грн., у тому числі за звітні місяці – 12403,46 грн.

Відповідно до Земельного кодексу України (далі –ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 2 Закону про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Згідно зі ст. 14 Закону про плату за землю платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 22.10.2010 №1988/1503/008525 і розрахунку штрафних санкцій позивач не сплачував нараховану суму податкового зобов'язання у строки, а с затримкою понад 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання земельного податку за 2006-2008 у розмірі 154722,48 грн.

Статтею 17 Закону про плату за землю встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що 27.08.2008 позивачем був наданий уточнюючий податковий розрахунок земельного податку за 2008, де зазначений загальний обсяг земельного податку –29768,28 грн., у тому числі за звітні місяці – 2480,69 грн., а 29.05.2007 – уточнюючий податковий розрахунок за 2007 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку – 30103,08 грн., у тому числі за звітні місяці – 2508,59грн.

На підставі п.п 5, 14, 15 Порядку від 26.10.2001, № 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби" у разі зміни протягом року грошової оцінки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни чи виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звітний(і) місяць(і), платник податку подає новий звітний Розрахунок з виправленими показниками за такий(і) звітний(і) місяць(і) у строки, установлені підпунктом 4.1.4 "а" пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без застосування штрафів, установлених пунктом 17.2 статті 17 цього Закону. Працівник органу державної податкової служби перевіряє поданий платником податку Розрахунок, ставить дату перевірки цього Розрахунку та особистий підпис. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку земельного податку до державного податкового органу і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалася самостійна сплата податкового зобов’язання з земельного податку:

у 2006 році – 09.10.2006 платіжним дорученням №118 у сумі 3000,00 грн. – податок за землю;

у 2007 році – 05.06.2007 платіжним дорученням №237 на суму 593,04 грн. – податок за землю за січень 2007 року;

у 2008 році – 19.03.2008 платіжним дорученням №338 на суму 2066,18 грн. – погашення боргу з земельного податку;

09.04.2008 платіжним дорученням №354 на суму 283,00 грн. – податок за землю за 2007 рік,

25.07.2008 платіжним дорученням №415 на суму 821,51 грн. – податок за землю,

31.10.2008 платіжним дорученням №449 на суму 28969,00 грн. – податок за землю, 27.01.2009 платіжним дорученням №520 на суму 1101,54 грн. – податок за землю,

20.09.2010 платіжним дорученням №779 на суму 5000,00 грн. – податок за землю за 2008 рік, 19.10.2010 платіжним дорученням №803 на суму 10000,00 грн. – податок за землю за 2008 рік.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов’язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

У зв’язку з наведеним суд погоджується з нарахування позивача штрафних санкцій за прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 50% у сумі 17824,66 грн.

Судом було перевірено обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій та встановлено наступне.

За статтею 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо визначення в акті перевірки інших проведених платежів та нарахованих штрафних санкцій, а саме: 14.05.2008 у сумі 280,84 грн. – штраф – 140,42 грн., 30.09.2008 у сумі 9626,70 грн. – штраф 48913,35 грн., 30.10.2008 у сумі 9922,78 грн. – штраф 4961,39 грн., 01.09.2008 у сумі 7146,00 грн. – штраф 3573,00 грн., 01.09.2008 у сумі 2776,76 грн. – штраф 1388,38 грн., 30.09.2008 у сумі 296,08 грн. – штраф 148,04 грн., 01.12.2008 у сумі 2243,10 грн. – штраф 1121,55 грн., 30.12.2008 грн. у сумі 4723,78 грн. – штраф 2361,89 грн., 30.01.2009 у сумі 6285,22 грн. – штраф 3142,61 грн., 01.12.2008 у сумі 7679,68 грн. – штраф 3839,84 грн., 30.01.2009 у сумі 3637,56 грн. – штраф 1818,78 грн., 30.12.2008 у сумі 5199,00 грн. – 2599,50 грн., то проведення зазначеної оплати не підтверджується а ні первинними платіжними документами наданими позивачем, а ні обліковими картками платника податків, що надані податковою.

На підставі наведеного суд робить висновок, що відповідачем безпідставно нараховані штрафні санкції за платежами, що взагалі не здійснювалися платником податків.

Судом встановлено, що після отримання уточнюючого податкового розрахунку з земельного податку за 2007 рік – 22.08.2007, за 2008 рік – 27.08.2008 відповідачем було проведено щомісячне зменшення податкового зобов’язання, не сплаченого платником податків своєчасно, починаючи з травня 2006 року, з наступним нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 17 (підпункт 17.1.7) Закону 2181, а саме:

за травень 2006 року у сумі 302,48 грн. та 1832,46 грн. – нараховане 151,24 та 916,23 грн. штрафу;

за липень 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за серпень 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за вересень 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за жовтень 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за листопад 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за грудень 2006 року у сумі 1832,46 грн. – нараховане 916,23 грн. штрафу;

за січень 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за лютий 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за квітень 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за травень 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за червень 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за липень 2007 року у сумі 1379,20 грн. – нараховане 689,60 грн. штрафу;

за серпень 2007 року у сумі 6776,40 грн., 8113,60 грн., 1379,20 грн., 1129,40 грн. – нараховане 3388,20 грн., 4056,80 грн., 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за вересень 2007 року у сумі 1379,20 грн., 1129, 40 грн. – нараховане 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за жовтень 2007 року у сумі 1379,20 грн., 1129,40 грн. – нараховане 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за листопад 2007 року у сумі 1379,20 грн., 1129,40 грн. – нараховане 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за грудень 2007 року у сумі 1379,20 грн., 1129,40 грн. – нараховане 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за січень 2008 року у сумі 1379,20 грн., 1129,40 грн. – нараховане 689,60 грн., 564,70 грн. штрафу;

за березень 2008 року у сумі 5257,46 грн. – нараховане 2628,73 грн. штрафу.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 N342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 N887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме:

зменшення нарахування, у тому числі:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Враховуючи наведене, за умови виявлення помилок у попередніх деклараціях платник зобов'язаний подати відповідному податковому органу нову (уточнену) декларацію, а зазначений податковий орган, за даними такої нової декларації, повинен здійснити збільшення або зменшення податкових зобов'язань вказаного підприємства (у тому числі і зменшення сум податкового боргу).

За пунктом 7.2. Інструкції зазначено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку. Заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобов’язання, та проведенням оплати податкового зобов’язання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив одночасне зменшення суми податкових зобов'язань в особовому рахунку позивача, а зменшував це податкове зобов'язання щомісячно після нарахування пені та штрафних санкцій.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи наведені принципи, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та визначає протиправним та скасовує частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0006041503/0 від 08.11.2010 в частині сплати штрафу в сумі 59536,58 грн.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, яке відбулось 28.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.08.2011.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0006041503/0 від 08.11.2010 в частині визначення податкового зобов'язання із штрафних санкцій у в сумі 59536,58 грн..

3.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.