Рішення № 17689478, 18.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа№ 5015/2676/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Львів-інтех»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ціна позову: 131819,79 дол. США (в перерахунку згідно курсу НБУ станом на 11.05.2011р. 1050392,82грн.)

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Львів-інтех»про звернення стягнення на предмет іпотеки; ціна позову: 131819,79 дол. США (в перерахунку згідно курсу НБУ станом на 11.05.2011р. 1050392,82грн.)

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2676/11 від 19.05.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11год. 15хв. 07.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 07.06.2011р., 21.06.2011р., в тому числі у звязку з неявками Відповідача.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідмолення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача поджано суду наступні документи: лист про скерування Відповідачу акту звірки та конверт на підтвердження надіслання такого; довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на 17.06.2011р., розрахунок заборгованості за Договором; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; довідки про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення до бюджету.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, явка визнавалась обовязковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Крім того, суд зазначає, що позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області 18.05.2011р. Відповідно, в силу приписів ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи. Крім того, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого ч.3 ст.69 Господасрького процесуального кодексу України, в суда відсутня можливість до продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 листопада 2008 року між Публічним акціонерним товариством “ФОЛЬКСБАНК” (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») (Позивач) та гр.ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №KF53759 (далі Кредитний договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, Позивач надав Позичальнику грошові кошти в сумі 110000,00 дол США, з кінцевим строком погашення не пізніше 17.11.2023р.

Факт отримання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки з відміткою банку №1813_53 від 17.11.2008р.

В якості забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором між Позивачем (Іпотекодержатель) та Відповідачем (Іпотекодавець-Майновий поручитель) 17.11.2008р. укладено Іпотечний договір за реєстровим №2056, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі Іпотечний договір), відповідно до якого, в заставу надано нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 617,2м2 в будинку АДРЕСА_1, що належить Відповідачеві на підставі Договору поділу будівлі в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідченого ОСОБА_4., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 02.10.2008р., за реєстровим №1972; Договору про внесення змін та доповнень до вищевказаного договору, посвідченого ОСОБА_4., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 02.10.2008р, за реєстровим №2292; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»12.11.2008р за №20891735, реєстраційний №24955382.

Позичальник не здійснює платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих по ньому відсотках, чим порушує прийняті на себе договірні зобовязання, що встановлені п.5.2.2 та п 5.2.3 Кредитного договору.

Станом на 11.05.2011року загальна заборгованість за Кредитним договором становить 131819,79 дол США, що за курсом НБУ станом на 11.05.2011р. становить 1050392,82грн., з яких: 104774,44дол. США, що за курсом НБУ станом на 11.05.2011р. становить 834884,65грн. заборгованість за простроченим кредитом; 21947,62дол. США, що за курсом НБУ станом на 11.05.2011р. становить 174887,42грн. заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом; 5097,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11.05.2011р. становить 40620,76грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Наведене підтверджується положеннями Кредитного договору, Додатком №1 до Кредитного договору (розрахунок орієнтованої сукупної вартості кредиту), та розрахунком заборгованості.

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору, Позивач надсилав Відповідачу та Позичальнику листи-вимоги у відповідності зі ст.35 Закону України “Про іпотеку”, проте, заборгованість за Кредитним договором так і не була погашена. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази погашення заборгованості за Кредитним договором повністю чи частково.

Відповідно до п.5.2.9 Кредитного договору, Позичальник зобовязаний: повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку зобовязання у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць.

Згідно п.5.3.1 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань за кредитним договором Банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки).

Відповідно до п.6.1 Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Боржником основного зобовязання, (несвоєчасної або неналежної сплати процентів після настання строку їхсплати у відповідності до умов Кредитного договору; недотримання графіку часткового погашення Кредиту згідно умов Кредитного договору) Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; принцип повернення, строковості та платності означає,що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Також, згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч.1 ст 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави; за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель в праві задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави вразі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, та те, що термін повернення кредиту в повному обсязі визнаний Позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, враховуючи положення п.5.2.9 Кредитного договору, Позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.07.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2.Звернути стягнення на приміщення загальною площею 617,2м2 в буд.№9 по вул.Курмановича В. генерала у м.Львові, що належить товариству з обмеженою відповідальністю виробничій фірмі «Львів-Інтех»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98, ідентифікаційний код 23884622), шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»для задоволення вимог ПАТ «Фольксбанк»за Кредитним договором № KF 53759 від 17.112008р. в розмірі 131819,79 дол США, що за курсом НБУ станом на 11.05.2011р. становить 1050392,82грн.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Львів-Інтех»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 98, ідентифікаційний код 23884622) на користь публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, ідентифікаційний код 19358632) 10503,93грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.