Рішення № 17689390, 04.08.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2011 р.Справа № 5013/457/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", Тернопільська область, м. Збараж

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Октава", Кіровоградська область, м. Світловодськ

про стягнення 1155798,44 грн,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 03.08.2011;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Октава" 1155798,44 грн, в тому числі 864318,56 грн - сума попередньої оплати по договору купівлі-продажу № 31/03/01 від 31.03.2008, 93483 грн - штраф за порушення п. 10.2 договору, 10000 грн - штраф за порушення п. 10.3 договору, 187996,88 грн - сума боргу із врахуванням індексу інфляції.

Провадження у справі зупинялось до вирішення пов'язаної з нею справи № 5013/691/11, предметом розгляду якої було визнання недійсним договору купівлі-продажу № 31/03/01, яка розглядалась господарським судом Кіровоградської області.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив, причини неявки не повідомив.

При цьому, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, оскільки матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.07.2011 № 00627867 (а.с. 100).

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи наведені норми, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, фактичну можливість подання відповідачем до суду витребуваних документів, спливом строку вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/457/11 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Октава" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" (Покупець) 31.03.2008 укладено договір купівлі-продажу обладнання для сушіння зерна № 31/03/01 (Договір) (а.с. 10, 11).

Згідно пунктів 1.1 та 1.2 Договору Продавець зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця обладнання для сушіння зерна: бувшу у користуванні сушарку МС-975 з пальником під природний газ в повній комплектації з ріпаковими та зерновими ситами, 2001 року випуску, в справному і доброму стані; бувшу в користуванні сушарку МС-670 з пальником під природний газ в повній комплектації з ріпаковими та зерновими ситами, 2003 року випуску, в справному і доброму стані, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього обумовлену суму на умовах даного Договору.

Сушарки відповідно до пункту 3.1 Договору з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди від 03.04.2008 (а.с. 11 на звороті) позивач повинен був поставити до 30.06.2008.

Загальна ціна договору складає 623220,00 грн, в тому числі: вартість сушарки МС-975 - еквівалентна 70000,00 доларів США, що по курсу 5,10 грн станом на 03.04.2008, складає 357000,00 грн в т.ч. ПДВ; вартість сушарки МС-670 - еквівалентна 52200,00 доларів США, що по курсу 5,10 грн станом на 03.04.2008 складає 266220,00 грн в т.ч. ПДВ (розділ 4 Договору).

У п'ятому розділі Договору сторони передбачили порядок розрахунків.

Так, оплата у розмірі 124644,00 грн, що складає 20% від ціни даного Договору має бути перерахована Продавцю не пізніше 10 квітня 2008 року.

Оплата у розмірі 249288,00 грн, що складає 40% від ціни даного Договору має бути перерахована Продавцю не пізніше 20 квітня 2008 року.

Оплата у розмірі 249288,00 грн, що складає 40% від ціни даного Договору має бути перерахована Продавцю протягом 10 днів після поставки товару покупцю на склад в м. Збараж, але не пізніше 15 липня 2008 року.

Згідно пункту 1.5 Договору, документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: накладна, податкова накладна, технічний паспорт, довідка з УКРСЕПРО.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що підтвердженням якості з боку Покупця є акт прийому-здачі в експлуатацію.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, перехід ризиків на товар відбувається в момент: прийому-передачі обладнання на складі покупця, що підтверджується актом прийому-передачі.

Крім того Продавець зобов'язався забезпечити безкоштовне навчання спеціалістів - по три сушильника на кожну сушку по повній програмі навчання (пункт 10.8 Договору).

Приймання товару по кількості та якості, згідно пункту 8.2 Договору, здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Крім того, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2011, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Октава" до товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсним договору від 31.03.2008 № 31/03/01.

На виконання умов Договору позивачем, згідно платіжних доручень, перераховано 04.04.2008 - 124644,00 грн, 08.04.2011 - 249288,00 грн (а.с. 27, 28).

Ще дві проплати було здійснено позивачем - 04.07.2008 в сумі 100000,00 грн та 02.10.2008 в сумі 80000,00 грн (а.с. 29, 30).

В рядку "призначення платежу" на всіх платіжних дорученнях зазначено - "часткова оплата за зерносушарки згідно договору від 31.03.2008 № 31/03-01".

Матеріали справи не містять та відповідачем на неодноразові вимоги господарського суду не надано доказів виконання обов'язку поставки зерносушарок, передбачених умовами Договору.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача здійсненої позивачем на виконання вказаного договору купівлі-продажу попередньої оплати за зерносушарки, що мали бути поставлені відповідачем до 30.06.2008 у розмірі 864318,56 грн в еквіваленті до курсу долара, а також інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафні санкції передбачені умовами Договору.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарським судом враховано положення ст. 627 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.

Строк дії Договору, укладеного між сторонами з урахуванням додаткової угоди в частині поставки зерносушарок, встановлений з моменту його підписання до 30.06.2008, у зв'язку з чим право вимоги повернення попередньої оплати виникло у позивача з 01.07.2008.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 19.01.2011 у справі № 42/52.

Позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 864318,56 грн, еквівалентну до курсу долара НБУ, який станом на 25.03.2011 становить 7,9577 грн.

Дана вимога обґрунтована тим, що дані сушарки являються імпортним обладнанням, ціна договору визначалась виходячи із співвідношення до курсу долара США (вартість товару по курсу 5,10 грн станом на 03.04.2008), тому поверненню підлягають кошти в еквіваленті до долара США станом на день звернення до суду.

Позивач також посилається на частину 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, господарським судом враховується, що у Договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті саме ціни товару, яка повинна бути сплачена позивачем, тобто сторони при укладенні Договору узгодили, що еквівалентна долару США саме ціна за одиницю товару, і взагалі не узгодили обов'язок відповідача по поверненню попередньої оплати, та тим більше з урахуванням її збільшення внаслідок підвищення курсу долара.

Умови договору також не містять обов'язку відповідача сплати процентів в розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України.

Так як покупцем виконано обов'язок щодо попередньої оплати товару, тому безпідставним є посилання на положення статті 538 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, господарським судом частково задовольняється вимога позивача по поверненню попередньої оплати, а саме в частині повернення попередньої оплати в сумі 553932,00 грн.

В частині стягнення 310386,56 грн попередньої оплати в еквіваленті до долара США позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги про стягнення 187996,88 грн збитків від інфляції.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України.

Тому вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 17.05.2011 № 17/92, від 06.07.2011 № 06/26/114/2011, від 20.07.2011 № 16/164(2010).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення пункту 10.2 Договору у розмірі 93483,00 грн та за порушення пункту 10.3 Договору у розмірі 10000,00 грн.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що продавець за несвоєчасну поставку обладнання сплачує штраф у розмірі 3,0% від отриманої суми за кожний просрочений день, але не більше 15% від ціни даного Договору.

Як зазначено у пункті 10.3 Договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 10000,00 грн.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення декількох видів санкцій у вигляді штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі види штрафних санкцій за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

З урахуванням зазначеного, невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки обладнання, односторонню необґрунтовану відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань, господарським судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення пункту 10.2 Договору у розмірі 93483,00 грн та за порушення пункту 10.3 Договору штрафу розмірі 10000,00 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафів, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як покупцем, своїх зобов'язань за Договором, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну поставки обладнання, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення.

В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували б виконання ним зобов'язань за договором або звільнення від відповідальності.

Крім того, з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Октава" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 64а, кв. 17, ідентифікаційний код 22213430, р/р 26008089800179 в КФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Кременчук, МФО 331854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" (47302, тернопільська область, м. Збараж, вул. Грушевського, 90, ідентифікаційний код 3127302, р/р 26000301682741 в Філії ПАТ ПІБ м. Тернопіль, МФО 338426) - 553932,00 грн попередньої оплати, 93483,00 грн штрафу згідно пункту 10.2 договору, 10000,00 грн штрафу згідно пункту 10.3 договору, а також 6574,15 грн державного мита та 134,24 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 310386,56 грн попередньої оплати та 187996,88 грн збитків від інфляції відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 09.08.2011