Рішення № 17688625, 09.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2011Справа №5002-18/2442-2011 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка (поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; юридична адреса: 97530, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19)

до відповідача - Приватного підприємства "Ундіна", АР Крим, м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 16, кв. 172)

про стягнення 556,04 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 20.06.2011.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" - позивач звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Ундіна" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1900,68 грн. основного боргу; 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. - 3% річних; 380,14 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.11.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 0089-555. Згідно п.1.1 Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої.

Позивач свої зобовязання за договором виконав, тобто передав відповідачу товар на загальну суму 2977,68 грн., але відповідач виконав своє зобовязання за договором частково та сплатив 1077,00 грн., з чого створилася заборгованість яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 23.06.2011 року представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 22.06.2011 № 25/10-04/09-22, в якій просить стягнути з відповідача 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. 3% річних; 380,14 штрафних санкцій. Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

У судовому засіданні 24.06.2011 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у позивача відсутні підстави для звернення із позовом до суду. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

08.08.2011 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 963,72 грн. заборгованості, 51,32 грн. інфляційної суми, 113,94 грн. пені, 22,25 грн. 3% річних, 380,14 грн. штрафу. Вказана заява мотивована тим, що 07.07.2011 відповідачу була здійснена поставка продукції на суму 963,72 грн.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

08.08.2011 через канцелярію суд від позивача надійшло доповнення до заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 963,72 грн. заборгованості, 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. 3% річних; 380,14 штрафних санкцій.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 23.06.2011 по 24.06.2011 та з 08.08.2011 по 09.08.2011 у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (постачальник) та Приватним підприємством "Ундіна" (покупець) укладено договір поставки № 0089-555.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої у асортименті, партіями відповідно до накладних, на умовах дійсного договору. Узгоджені сторонами кількістю, асортимент і ціни продукції вказуються у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невідємною частиною договору.

Несплата відповідачем коштів у сумі 1900,68 грн. за поставку товару по видатковій накладній № РН-55-005231 від 02.03.2011 стала підставою для звернення позивача до суд з позовом про стягнення такої суми у судовому порядку.

У судовому засіданні 23.06.2011 року представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 22.06.2011 № 25/10-04/09-22, в якій просить стягнути з відповідача 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. 3% річних; 380,14 штрафних санкцій. Суд прийняв таку заяву до свого розгляду.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 зазначається, що у разі зменшення позовних вимог, якщо їх прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

08.08.2011 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 963,72 грн. заборгованості, 51,32 грн. інфляційної суми, 113,94 грн. пені, 22,25 грн. 3% річних, 380,14 грн. штрафу та надійшло доповнення до заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 963,72 грн. заборгованості, 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. 3% річних; 380,14 грн. штрафних санкцій. Такі заяви прийняті судом до свого розгляду, про що зазначено у описовій частині рішення у дійсній справі.

Вказані заяви мотивовані несплатою відповідачем коштів за поставку товару по видатковій накладній № РН-55-018130 від 07.07.2011.

Судом встановлено, що дійсно, 07.07.2011 року позивач поставив відповідачеві товар на суму 963,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-55-018130 від 07.07.2011 (а.с. 58). Відповідачем такий товар було отримано, що підтверджується підписом уповноваженої особи Дорошенко О.В. у видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 10).

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.8, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з моменту передачі продукції.

Проте відповідачем доказів оплати коштів у сумі 963,72 грн. за поставку продукції по видатковій накладній № РН-55-018130 від 07.07.2011 представлено не було.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 963,72 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 963,72 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своєму доповненні до заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 51,32 грн. збитків, що повязані з інфляцією; 104,23 грн. пені; 20,35 грн. 3% річних; 380,14 штрафних санкцій. Вказані суми нараховані позивачем на суму заборгованості за поставку товару по видатковій накладній № РН-55-005231 від 02.03.2011.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 2977,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-55-005231 від 02.03.2011(а.с. 11).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підпис директора Приватного підприємства "Ундіна" у вищевказаній видатковій накладній.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.8, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з моменту передачі продукції.

Отже кошти у сумі 2977,68 грн. повинні бути сплачені у строк до 09.03.2011.

Судом встановлено, що за товар, отриманий по видатковій накладній № РН-55-005231 від 02.03.2011 на суму 2977,68 грн. відповідач сплатив позивачеві кошти лише: 30.05.2011 877,00 грн., 31.05.2011 200,00 грн., 02.06.2011- 400,00 грн. та 06.06.2011 1500,68 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що вище судом встановлених факт прострочення відповідачем оплати за поставку товару по видатковій накладній № РН-55-005231 від 02.03.2011, то позовні вимоги щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 51,32 грн. та 3% річних у сумі 20,35 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 4.1 договору у порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від суми боргу.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню у сумі 104,23 грн., та розрахунок штрафу, згідно з яким він становить 380,14 грн., суд знаходить їх вірним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 104,23 грн. та штраф у сумі 380,14 грн. за прострочення виконання зобовязання по оплаті коштів затовар, отриманий по видатковій накладній № РН-55-005231 від 02.03.2011.

Державне мито у сумі 85,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197,58 грн. відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року № 01 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору з м е н ш и в позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог, про що у матеріалах справи міститься заява позивача про зменшення позовних вимог від 22.06.2011 № 25/10-04/09-22, яка судом прийнята до свого розгляду.

В судовому засіданні 09.08.2011 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.08.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти до свого розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 08.08.2011.

2.Прийняти до свого розгляду доповнення позивача до заяви про збільшення позовних вимог від 08.08.2011.

3.Позов задовольнити.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Ундіна", АР Крим, м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 16, кв. 172; код ЄДРПОУ 32749708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка (97530, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19; код ЄДРПО України 36499654) 963,72 грн. заборгованості; 3% річних у сумі 20,35 грн., інфляційну суму у розмірі 51,32 грн., пеню у сумі 104,23 грн., штраф у сумі 380,14 грн., державне мито у сумі 85,39 грн. та 197,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.