Рішення № 17688591, 04.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2011Справа №5002-29/2736-2011

За позовом Алуштинської міської ради (96012, м. Армянськ, мкр. Василєва, буд. 1);

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (97576, Сімферопольський район, с. Андрусове, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 25135942);

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114);

Про розірвання договору оренди землі та спонукання до повернення земельної ділянки.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1. представник, довіреність б/н від 10.01.2011 р.;

Від третьої особи не зявився;

Суть спору: Алуштинська міська рада звернулася до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Науково-виробничого підприємства «Пластополімер» ЛТД про розірвання договору оренди від 19.09.2006, зареєстрованого Кримською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 22.11.2006 р. за № 0406002002265, укладеного між Алуштинською міською радою та Науково-виробничим підприємством «Пластополімер» ЛТД, відносно надання в користування строком на 25 років земельної ділянки загальною площею 1,1000 га, що знаходиться за адресою: Професорський куточок, м. Алушта, АР Крим та зобовязання Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» ЛТД повернути Алуштинській міській раді земельну ділянку (кадастровий номер № 01103000 00 : 01 : 009 : 0273).

Позовні вимоги мотивовані тим, на підставі рішення Алуштинської міської ради від 16.08.2006р. №4/110 Науково-виробничому підприємству «Пластополімер» ЛТД передано у користування строком на 25 років земельну ділянку площею 1,1000 га за адресою: Професорський куточок, м. Алушта, АР Крим для будівництва багатофункціонального рекреаційного комплексу для сімейного відпочинку з дітьми.

На підставі вказаного рішення 19.09.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано Кримською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 22.11.2006 р. за № 0406002002265.

Земельна ділянка передана відповідачу відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 22.11.2006 р.

Перевіркою, проведеною спеціалістами Управління Держземінспекції Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим встановлено, що орендар не використовує передану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди, що зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, позивач посилається на те, що укладаючи даний договір він розраховував на те, що відповідач побудує рекреаційний комплекс (базу відпочинку), отже, позивач, який представляє інтереси громади, розраховував на поліпшення інфраструктури міста, створення додаткових робочих місць, підвищення інвестиційної та курортної привабливості регіону, збільшення надходжень до місцевого та державного бюджету. Проте відповідач невиконанням договору позбавив позивача того, на що він розраховував під час укладення договору, що і стало причиною звернення останнього до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 липня 2011 року позов Алуштинської міської ради прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач у судовому засіданні 26.07.2011р., згідно наданому відзиву з додатками, проти позову заперечував, посилаючись на те, що ніяких пропозицій з боку позивача відносно розірвання договору оренди земельної ділянки на адресу відповідача не надходило, так як і вказівок спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів щодо усунення допущених порушень земельного законодавства. Крім того, у відзиві відповідач посилався на те, що на сьогоднішній день виконаний проект підготовчих робіт і робочий проект багатофункціонального рекреаційного комплексу для сімейного відпочинку з дітьми у професорському куточку м. Алушта першого пускового комплексу, який відповідно переданий ФДП «Укрдержбудекспертиза» в АРК для проходження державної комплексної експертизи, копія зазначеного робочого проекту та проекту підготовчих робіт була направлена на адресу Алуштинської міськради листом від 20.06.2011 вих. №251-06/06.

Крім того, в порядку ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідач своїми листами від 16.06.2011р вих. №247-06/06, від 20.06.2011р №251-06/06 та від 29.06.2011р вих. №255-06/06 повідомляв Алуштинську міську раду, про те що в інспекції ДАБК в АРК було зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт. Також на адресу Алуштинської міської ради листом від 20.06.2011 вих. № 251-06/06 були направлені робочі проекти будівництва (проект підготовчих робіт та проект першого пускового комплексу).

Посилання позивача на відсутність виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, за твердженням відповідача, обумовлюється об'єктивними факторами, а саме тим що рішенням 7 сесії 6 скликання Алуштинської міської ради № 7 / 252 від 06.05.2011 призупинено будівельні роботи на період курортного сезону з 01 червня по 01 жовтня 2011 року після зняття цих обмежень підприємство негайно приступить до виконання будівельних робіт.

Також слід зазначити, що відповідач в судовому засіданні 26.07.2011р. звернув увагу суду, що було здійснено перенайменування підприємства відповідача. Суд, оглянувши нову редакцію наявного в матеріалах справи Статуту відповідача, встановив, що згідно п. 1.1 вказаного Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» створене шляхом обєднання майна учасників на основі їх власності та є правонаступником перейменованого Науково-виробничого підприємства «Пластополімер» ЛТД, зареєстрованого 27.11.1997 р. Сімферопольською райдержадміністрацією із змінами від 29.03.2006 р. Отже, суд вважає за необхідне надалі вважати вірним найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер».

Відповідач у судовому засіданні 04.08.2011р. позовні вимоги не визнавав, за мотивами, викладеними у відзиві на позов та наполягав на відмові в задоволенні позову позивачеві.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, причини неявки не відомі, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, позивач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

Рішенням Алуштинської міської ради від 16.08.2006 р. № 4/110 «Про передачу земельної ділянки в оренду НВП «Пластополімер» ЛТД» Науково-виробничому підприємству «Пластополімер» ЛТД (в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер») було передано в оренду строком на 25 (двадцять п'ять) років для будівництва багатофункціонального рекреаційного комплексу для сімейного відпочинку з дітьми в Професорському куточку м. Алушта, земельну ділянку загальною площею 1,1000 га, в тому числі зелені насадження загального користування - 1,1000га Віднесено земельну ділянку до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі вказаного рішення 19.09.2006 р. між Алуштинською міською радою та Науково-виробничим підприємством «Пластополімер» ЛТД (в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер») укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Згідно з пунктом 36 даного договору, за невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 33 договору передбачено умови розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

22 листопада 2006 року даний договір зареєстровано у Алуштинському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Держкомзему України за №0400600200265.

Земельна ділянка передана НВП «Пластополімер» ЛТД відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 22.11.2006 р.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України одним із обов'язків землекористувача є забезпечення використання землі за цільовим призначенням.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

У позовній заяві позивач посилається на той факт, що перевіркою, проведеною спеціалістами Управління Держземінспекції Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим встановлено, що орендар не використовує передану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Слід зауважити, що матеріали справи не містять результатів вказаної перевірки як і самого акту.

Відповідно до пункту «г» стаття 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Позивач, вважає, що укладаючи договір оренди земельної ділянки він розраховував на те, що відповідач побудує рекреаційний комплекс (базу відпочинку), чим поліпшить інфраструктуру міста, створить додаткові робочі місця, підвищить інвестиційну та курортну привабливість регіону, збільшить надходження до місцевого та державного бюджету, а оскільки відповідач так і не приступив до будівництва зазначеного обєкту, то, на його думку, порушив істотні умови договору, тому посилаючись на частину 2 стаття 651 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 19.09.2006, зареєстрованого Кримською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 22.11.2006 р. за № 0406002002265, укладеного між Алуштинською міською радою та Науково-виробничим підприємством «Пластополімер» ЛТД, відносно надання в користування строком на 25 років земельної ділянки загальною площею 1,1000 га, що знаходиться за адресою: Професорський куточок, м. Алушта, АР Крим та зобовязання Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» ЛТД повернути Алуштинській міській раді земельну ділянку (кадастровий номер № 01103000 00 : 01 : 009 : 0273).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилається на положення статті 651 Цивільного кодексу України. При цьому, Рада зазначає, що відповідачем порушені істотні умови договору, оскільки спірна земельна ділянка використовується ним не за цільовим призначенням.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використані земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 25 Закону України «Про орендну землі» передбачено, що орендар зобов'язаний: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення.

Дослідивши договір оренди землі, суд встановив, що його умовами передбачено строк дії договору, порядок оплати, призначення земельної ділянки, однак, що стосується строку початку використання земельної ділянки, або початку будівництва, договір такого строку не містить.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинене права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з пп. "а", "б" ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельне: ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавств; (забруднення земель відходами, стічними водами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Дані положення статті кореспондується з нормами статті 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір. повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак матеріали справи не містять жодних пропозицій з боку Алуштинської міської ради відносно розірвання договору оренди земельної ділянки з відповідачем.

Перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства проводяться державними інспекторами у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (Наказ Держ. комітету України по земельних ресурсах N 312 від 12.12.2003 р.)

Згідно ч. 1 ст. 144 Земельного кодексу України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення і видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, що передбачено ч. 2 ст. 144 Земельного кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог, в якості доказу, що орендована земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, позивач посилається на Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Однак жодних посилань на дату проведення цієї перевірки, номер та дату складання відповідного акту ні до позову ні в судові засідання позивачем не надано.

Більш того, ТОВ «НВП «Пластополімер» заперечує факт проведення будь-якої перевірки Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим, не приймало участь у перевірці, копії акту перевірки на адресу відповідача не надходила.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Як зазначалось раніше, договір оренди землі від 19.09.2006р., укладений між сторонами у справі не містить жодних строків початку будівництва обєкту, будь-яких додаткових угод до договору, які б містили такі строки, сторонами суду не надано, тому робити висновок про нецільове використання відповідачем переданої в оренду земельної ділянки строком на 25 років, передчасно.

Більш того, відповідачем надано в матеріали справи ряд документів, які в свою чергу свідчать про проведення проектно-вишукувальних робіт, щодо будівництва обєкту багатофункціонального рекреаційного комплексу сімейного відпочинку з дітьми, робочий проект першого пускового комплексу проходить державну експертизу.

Слід зауважити, що матеріали справи містять копії листів, якими в порядку ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідач від 16.06.2011р вих. №247-06/06, від 20.06.2011р №251-06/06 та від 29.06.2011р вих..№255-06/06 повідомляв Алуштинську міську раду, про те що в інспекції ДАБК в АРК було зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт. Також на адресу Алуштинської міської ради листом від 20.06.2011 вих. № 251-06/06 були направлені робочі проекти будівництва (проект підготовчих робіт та проект першого пускового комплексу).

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт істотного порушення умов договору оренди землі від 19.09.2006р. відповідачем, яке б потягло за собою розірвання даного договору.

З аналізу вищенаведених норм права і з врахуванням юридичної оцінки обставин справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову Алуштинської міської ради про розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі та повернення земельної ділянки, тому в задоволенні позову суд відмовляє.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 10.08.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.