Постанова № 17687883, 10.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 5005/1540/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Коробенка Г.П.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Дніпропетровськ

на постанову

та постановувід 23.06.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 01.03.2011 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 5005/1540/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон", м. Дніпропетровськ

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Глядченко В.М.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "СЕБ Банк"Ейсмонт І.Г., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2011 року порушено провадження у справі № 5005/1540/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Боржник,Підприємець) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон" (далі - Кредитор, Товариство) в порядку норм ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року (суддя - Примак С.А.) Підприємця визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік - до 01 березня 2012 року, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Глядченка В.М.

Не погодившись з цією постановою, публічне акціонерне товариство"СЕБ Банк" (далі - Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року (головуючий суддя Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство"СЕБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року і припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Цивільного кодексу України, ст.ст. 31, 14, 26, 31, 48, 49 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника громадянина - підприємця визначений положеннями п. 6 статті 48 Закону про банкрутство, який передбачає, що копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Отже, у справі про банкрутство боржника, порушеної щодо громадянина-підприємця за заявою останнього, особа може набути статусу кредитора сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

При цьому, нормами ч. 2 п. 3 ст. 47 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори з вимогами особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

Банком в апеляційній скарзі вказується про відсутність підстав для порушення господарським судом процедури про визнання Підприємця банкрутом у даній справі, неправомірне призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Глядченка В.М., невизначення судом розміру винагороди ліквідатору, а також про наявність у Підприємця перед Банком заборгованості за укладеним між ними кредитним договором. Однак, слід наголосити на тому, що згідно матеріалів справи Банком лише після прийняття оскаржуваної постанови була подана заява із вимогами до Боржника, в якій зазначено про наявність у нього кредиторських вимог до Боржника на підставі укладеного з ним договору кредиту від 06.10.2008 року (т. 1 а.с. 129-131). При цьому, як вказано в апеляційній скарзі, договір кредиту, на підставі якого Банком заявлені вимоги до Боржника, укладені з фізичною особою ОСОБА_1, тоді як згідно оскаржуваної постанови банкрутом був визнаний суб'єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа ОСОБА_1 Поряд з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вказана заява прийнята судом до розгляду ухвалою від 31.03.2011 року (т. 1 а.с. 64), а заявлені Банком вже після прийняття постанови про визнання Підприємця банкрутом кредиторські вимоги до нього були відхилені як Боржником, так і Підприємцем у зв'язку із вирішенням в судовому порядку спору про стягнення з Підприємця заборгованості за згаданим кредитним договором.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Банк на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції не набув статусу кредитора Боржника, у зв'язку з чим він, відповідно, не був на момент прийняття оскаржуваної в апеляційному порядку постанови стороною у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана ним постанова про визнання Боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків, а тому Банк не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови про визнання банкрутом відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Банком апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

Крім викладеного суд касаційної інстанції звертає увагу заявника касаційної скарги на те, що він, не позбавлений права оскаржувати у подальшому прийняті у даній справі судові акти, згідно яких у даній справі вирішено питання про права та обов'язки Банку, за умови визнання кредиторських вимог Банку до Підприємця.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційне провадження та розгляд по суті апеляційної скарги Банку на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року, припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Банку на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року підлягає припиненню.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 47-49, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" задовольнити частково.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 5005/1540/2011 скасувати.

3.Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 р. у справі № 5005/1540/2011."

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

Г.П. Коробенко

Постанова виготовлена та підписана 11.08.2011 року.