Постанова № 17675432, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011 № 51/366

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 17.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 12/07-11Д від 12.06.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний експертний

центр Міністерства охорони здоровя України»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 04.04.2011р.

у справі № 51/366 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Державного підприємства «Державний експертний

центр Міністерства охорони здоровя України»

до Відкритого акціонерного товариства «Фінпорт

Текнолоджіс Інк»

про стягнення 716371,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року в задоволенні позовних вимог державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України” до відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” про стягнення 716 371, 69 грн., відмовлено повністю.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановивши, що зобовязання за договором № 11-12/07ТК від 11.12.2007 року відповідачем не виконані у повному обсязі, акти здачі-прийняття виконаних робіт не підписані, доказів здійснення відповідачем відчуження позивачу майнових прав інтелектуальної власності на систему не надано, прийшов до висновку про чинність вказаного договору. При цьому, суд зазначив, що умовами договору не передбачено зобовязання відповідача повернути позивачу кошти у разі не виконання (не належного виконання) умов договору, договір сторонами не оспорений та у судовому порядку не був визнаний недійсним, жодна із сторін у встановленому законодавством порядку не відмовилась від договору, а тому його умови є обовязковими для виконання сторонами, що і стало підставою для відмови у позові.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року по справі №51/366 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.

11.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 04.04.2011 року скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як свідчать п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено договір № 11-12/07ТК.

За умовами вказаного договору виконавець надає послуги з розробки пакетних програмних засобів до комплексної інтегрованої інформаційної системи Єдина система Державного фармакологічного центру (далі “база даних”) передачі результатів наданих послуг, включаючи майнові права інтелектуальної власності на базу даних, а позивач оплатити виконані роботи.

04.06.2008 р. між Державним підприємством “Державний фармакологічний центр” Міністерства охорони здоровя України” та Відкритим акціонерним товариством “Фінпорт Текнолоджіс Інк” укладено додаткову угоду № 1 до договору №11-12/07ТК від 11.12.2007 р. відповідно до якої, позивач доручає та оплачує, а відповідач приймає на себе зобовязання розробити додатково 47 (сорок сім) друкованих та звітних форм для підрозділів позивача. Загальна вартість робіт з розробки додаткових друкованих та звітних форм становить 97000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач зобовязаний надати позивачу послуги передбачені договором, календарним планом, технічним завданням та концепцією; здійснити відчуження позивачу майнових прав інтелектуальної власності на базу даних після закінчення робіт по договору.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили ціну договору, яка складає 930000,00 грн. в тому числі ПДВ 155000,00 грн..

Ціна робіт, що передбачені додатковою угодою № 1 від 04.06.2008 р. становить 97 000, 00 грн.

Договір, відповідно до п. 11.1., набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р., але в будь-якому випадку, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на користь відповідача 1027 000, 00 грн. у якості оплати за розробку бази даних, згідно договору № 11-12/07ТК 11.12.2007 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1650 від 13.12.2007 р., № 588 від 16.04.2008 р., № 581 від 09.06.2008 р., № 861 від 14.07.2008 р., та № 867 від 15.07.2008 р.

Згідно з п. 4.3 договору позивач зобовязаний підписати акт наданих послуг, за відсутності мотивованих письмових зауважень.

У відповідності до умов договору надання послуг здійснюється відповідачем поетапно, відповідно до календарного плану робіт. Надання послуг за кожним етапом сторони підтверджують актами наданих послуг з відповідного етапу (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору по завершенню відповідного етапу, відповідач повідомляє про це позивача та надає йому для підписання відповідний акт. Протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання відповідачем акту наданих послуг з відповідного етапу та протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання відповідачем акту наданих послуг за договором у цілому, позивач повинен підписати відповідний акт або надати вмотивовану письмову відмову в прийнятті наданих послуг. Якщо у встановлений строк відповідач не отримує від позивача підписаного акуту або вмотивованої письмової відмови в прийнятті виконаних робіт, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті в порядку і строки, встановлені договором.

Згідно п. 5.1. договору, послуги за договором вважаються наданими у повному обсязі з моменту підписання акту наданих послуг за договором у цілому.

Вказаний акт сторонами не підписувався про, що не заперечували представники сторін в судовому засіданні. Наведене доводить, що відповідач належним чином і в повному обсязі, як це передбачено умовами договору № 11-12/07ТК, своїх зобовязань не виконав.

Викладене свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору № 11-12/07ТК від 2007 року, що також було встановлено і судом першої інстанції (про що зазначено в рішенні суду), з приводу чого в судовому засіданні представники сторін також не заперечували.

Частина 1 ст. 193 ГК України зобовязує суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, строк надання послуг за договором № 11-12/07ТК між сторонами по справі, згідно його умов, не може перевищувати трьох календарних місяців. Відповідачем не було надано суду доказів належного виконання своїх зобовязань за договором у вказаний строк, або ж доказів щодо поважності причин невиконання своїх зобовязань, акт надання послуг за договором сторонами підписано не було.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції у своєму рішенні виходив також із того, що умовами договору не передбачено зобовязання відповідача повернути позивачу кошти у разі невиконання (неналежного виконання) умов договору.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що спосіб та порядок захисту відповідачем свого порушеного права, в даному випадку шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення збитків спричинених неналежним виконанням умов Договору, врегульовано ч. 3 ст. 612 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання, а саме не здійснив передачі бази даних позивачеві, внаслідок чого таке виконання втратило для позивача інтерес.

Вищевикладене не було враховано господарським судом міста Києва, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 716371,69 грн. передоплати за договором № 11-12/07ТК від 11.12.2007 року.

Також колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача за невиконання (неналежне виконання) договору передбаченої його умовами пені у розмірі 41778,78 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Колегія апеляційного господарського суду, перевіривши математичний розрахунок розміру пені, заявлений до стягнення позивачем, вважає його правильним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41778,78 грн. є законними та обґрунтованими.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 33559,26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 137092,64 грн., колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобовязання. З врахуванням змісту вказаної норми закону, грошовим зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти.

Згідно п. 1 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 року, грошове зобовязання це зобовязання, в силу якого боржник зобовязаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою.

За умовами договору № 11-12/07ТК від 11.12.2007 року у відповідача грошові зобовязання відсутні, оскільки за умовами вказаного договору на відповідача покладено обовязок надати послуги з розробки пакетних програмних засобів до комплексної інтегрованої інформаційної системи державного фармакологічного центру.

З врахуванням зазначеного посилання, позивача в обґрунтування своїх вимог на ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним. Право позивача відмовитись від прийняття виконання зобовязання і вимагати відшкодування збитків передбачено ч. 3 ст. 612 ЦК України.

На підставі викладеного, у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобовязання, а тому нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання як стверджує позивач є необґрунтованими, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 33559,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 137092,64 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником позивача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2009 року прийняте за неповним зясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України” на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 51/366 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 51/366 скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” (код ЄДРПОУ 31056116 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України” (код ЄДРПОУ 20015794) 503941,00 грн. передоплати за договором № 11-12/07ТК від 11.12.2007 року та пеню у розмірі 41778,78 грн.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк.”(код ЄДРПОУ 31056116 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоровя України” (код ЄДРПОУ 20015794) 5457,19 грн. державного мита за розгляд справи в господарському суді м. Києва, 179,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2728,60 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.

6.Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7.Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст.105 ГПК України.

8.Матеріали справи № 51/366 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяМартюк А.І.

СуддіЗубець Л.П.

Новіков М.М.