Постанова № 17675407, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011 № 55/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Синиці О.Ф.

при секретарі:

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 ( довір. б/н від 11.05.11р.);

Від відповідача - не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Електроград”

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р.

у справі № 55/33 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Електроград”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроекспрес”

про стягнення 6853,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що позивач визначив суму збитків виходячи з вартості товару, який був придбаний згідно до видаткової накладної №РН-101501 від 15.10.2010р. Проте, як зазначає суд, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем були понесені фактичні витрати, яких особа зазнала у звязку саме із втратою речі, витрати вже зроблені потерпілим або мають бути ним зроблені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що фактична шкода становить вартість наданого для перевезення та неотриманого вантажу, що була заявлена у позові та становить 6853,03 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011р. розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2011р.

13.07.2011р. в судове засідання апеляційного суду не зявився представник відповідача.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду апеляційної скарги (в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу), явка в судове засідання представників сторін не була визнана обовязковою, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача колегія суддів встановила наступне.

15.10.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АСТАР РЕСУРС” (відправник) направив позивачу товар скориставшись транспортно експедиторськими послугами відповідача.

Згідно товарно-транспортної декларації №91-0003231 від 15.10.2010р. відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „АСТАР РЕСУРС” передав, а відповідач прийняв товар (вантаж) вагою 270 кг за загальною кількістю 10 місць для транспортування позивачу за маршрутом м. Костянтинівна Донецької області до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Відповідно до бланку ВДТ №91-0003231 від 15.10.10р. позивачем визначена замовлена вартість вантажу у розмірі 250 грн.

Під час отримання вантажу 19.10.2010р. у пункті призначення повноважним представником позивача в присутності представників відповідача встановлено відсутність двох місць.

У звязку з неотриманням вантажу представник позивача звернувся з претензією до відповідача №37-001/10 від 19.10.2010р. з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 6600,00 грн.

Позивач вказує про те, що остаточна вартість втраченого майна становить 6853,03 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-101501 від 15.10.2010р. по якій позивачем придбаний товар.

Відмовляючи в позові пр стягнення з відповідача 6853,03 грн. збитків місцевий господарський суд вказує про те, що обовязковою умовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях складу цивільного правопорушення вини відповідача.

Судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Частина 2 та 3 статті 14 Закону України „Про транспорто-експедиторську діяльність” встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З аналізу чинного законодавства та положень про законодавства, яке регулює відшкодування збитків вбачається, що реальними збитками у спірних правовідносинах є грошове вираження вартості втраченого вантажу.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином фактичну шкоду у спірних правовідносинах становить вартість наданого для перевезення і неотриманого позивачем вантажу, в сумі 6853,03 грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Електроград”

задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. у справі № 55/33 скасувати.

3. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Електроград” задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроекспрес” (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5 ідентифікаційний код 30734728) на користь Приватного акціонерного товариства „Електроград” (50025, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, 93 ідентифікаційний код 30734728) 6853,03 ( шість тисяч вісімсот пятдесят три) грн. 03 коп. збитків, 102 державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроекспрес” (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5 ідентифікаційний код 30734728) на користь Приватного акціонерного товариства „Електроград” (50025, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, 93 ідентифікаційний код 30734728) 51 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 55/33 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяПашкіна С.А.

СуддіБаранець О.М.

Синиця О.Ф.