Постанова № 17675341, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 16/109

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           Баранця О.М.

          Пашкіної С.А.

при секретарі:           Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача –не з’явився,

від відповідача –Сірий І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства

“ХарчПак” №37 від 26.05.2011

на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011

у справі №16/109

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-

комерційного підприємства “ХарчПак”, м.Житомир

до дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет”, м. Київ

про стягнення 6653грн. 48коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2011 (суддя Ярмак О.М.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ “ВКП “Харч Пак” про стягнення заборгованості з оплати отриманого відповідачем товару (печиво, сухарі, соломка) згідно видаткових накладних №Ф1-02099474 від 30.10.2008, №Ф1-0210288 від 03.11.2008, № Ф1-0215681 від 18.11.2008 на загальну суму 6629грн.82коп. Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними, оскільки підставою видачі останніх є договір №64, тоді як відповідач стверджує, що між сторонами існують правовідносини лише за договором № 76 від 01.03.2008. На вимогу суду позивачем не надано договору № 64. Крім того, судом зазначено, що у вказаних накладних в графі отримав(ла) є лише підпис без вказівки на прізвище, ініціали та довіреність на отримання товару.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, а позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначив, що між сторонами дійсно було укладено договір №64 від 01.01.2006, проте він діяв до 31.12.2006 і продовжений не був. Договір №64 в видаткових накладних зазначено помилково, тому відповідачу в загальному порядку, було надіслано вимогу, яка і є підставою для оплати останнім отриманої продукції. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що довіреності на отримання товару дійсно не виписувались, проте на двох накладних зазначено прізвище і посада особи, що прийняла товар.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів позивача та зазначив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту поставки товарів відповідачу, оскільки між сторонами існують відносини за договором №76 від 01.03.2008, а будь яких позадоговірних відносин між сторонами не існує. Відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення), причини його неявки суду невідомі. Неявка позивача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше ж відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Позивач поставив відповідачу товар (печиво, сухарі, соломка) на загальну суму 6629грн.82коп., що підтверджується видатковими накладними №Ф1-02099474 від 30.10.2008 на суму 534грн.96коп., №Ф1-0210288 від 03.11.2008 на суму 1936грн.56коп., № Ф1-0215681 від 18.11.2008 на суму 4158грн30коп., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 8-10).

В позовній заяві позивач вказує, що позивачем частково була оплачена накладна №Ф1-0209474 в сумі 92грн.47коп. Отже, заборгованість відповідача враховуючи вказану проплату становить 6537грн.35коп.

12.10.2010 позивач звернувся до відповідача з вимогою №278 щодо виконання грошового зобов’язання в якій просив перерахувати наявну заборгованість за отриманий товар в сумі 6537грн.35коп. протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Однак, відповідач заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення 3567грн.35коп. заборгованості, 44грн.06коп. 3 % річних та 72грн.07коп. інфляційних втрат.

Господарський суд розглядаючи даний спір дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем факту отримання відповідачем товару.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами спору господарських зобов'язань на підставах, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України, зміст яких щодо відповідача полягає у обов'язку сплатити одержаний товар у обсязі та розмірі відповідно до наявних у матеріалах справи товаросупровідних документів.

Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками, які знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки товару та його отримання відповідачем.

Дійшовши висновку про те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними, суд першої інстанції вказав, що підставою видачі останніх є договір №64, тоді як відповідач стверджує, що між сторонами існують правовідносини лише за договором № 76 від 01.03.2008. Дійсно в своїй апеляційній скарзі позивач надає пояснення що в зазначених накладних ним помилково було зазначено договір № 64 від 01.01.2006, оскільки такий дійсно було укладено між сторонами, проте строк його дії скінчився ще 31.12.2006. Тому позивач і звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530ЦК України.

Крім того, не відповідають дійсності висновки суду про те, що у вказаних накладних в графі отримав(ла) є лише підпис без вказівки на прізвище, ініціали та довіреність на отримання товару, оскільки на двох накладних зазначено прізвище і посада особи, що прийняла товар.

Щодо відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, то як зазначає позивач такі не виписувались. Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей печаткою.

Отже, наявність на вказаних накладних печатки покупця виключає необхідність оформлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Довіреність обов’язкова в тих випадках, коли на супровідному товарному документі проставляється лише підпис.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд першої інстанції не дав належної оцінки спірним накладним, які підписані сторонами та скріплені їх печатками та є достатнім доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Отже, відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов ст.625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 44 грн. 06коп. – 3% річних та 72грн.07коп. інфляційних втрат, також, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2011 у справі №16/109 скасувати.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 94/1, код ЕДРПОУ 32254181) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства “ХарчПак” (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 79, код ЕДРПОУ 24705751) –6537 (шість тисяч тридцять сім) грн. 35коп. – заборгованості за отриманий товар, 44 (сорок чотири) грн. 06коп. – 3% річних, 72 (сімдесят дві) грн. 07коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. Стягнути з дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 94/1, код ЕДРПОУ 32254181) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційного підприємства “ХарчПак” (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 79, код ЕДРПОУ 24705751) 51 (п’ятдесят одну) грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 16/109 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Синиця О.Ф.

Судді                                                                                          Баранець О.М.

                                                                                          Пашкіна С.А.