Постанова № 17675292, 12.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011                                                                                           № 13/438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Рєпіної Л.О.

          Чорної Л.В.

при секретарі:           

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – Бондаренко О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

на рішення господарського суду м. Києва від 05.05.2011 року у справі

№ 13/438 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

про стягнення суми боргу та штрафних санкцій - 119 901,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Полтавакондитер” (Позивач) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства „Ф.Формула” (Відповідач) про стягнення суми боргу та штрафних санкцій – 119901,99 грн.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2011 року у справі № 13/438 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства „Ф.Формула” (03149, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, код ЄДРПОУ –32112642) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства „Полтавакондитер” (36020, м. Полтава, вул. Спаська, 10, код ЄДРПОУ – 00382208) 119 901 (сто дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот одна) грн. 99 коп., з яких 57 383 (п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят три) грн. 58 коп. – сума основного боргу, 22 549 (двадцять дві тисячі п’ятсот сорок дев’ять) грн. 48 коп. – пеня, 3 088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн. 97 коп. – три проценти річних, 36 879 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 96 коп. – інфляційні втрати, 1 199 (одна тисяча сто дев’яносто дев’ять) грн. 01 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 19380 (дев’ятнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат, що підлягали сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Дочірнє підприємство "Ф.Формула" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2011 року № 13/438 про стягнення 119901,99 грн. Прийняти нове рішення яким відмовити Відкритому акціонерному товариству «Полтавакондитер» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що Позивач при поставці товару передав Відповідачу належно оформлену супровідну документацію. Позивач не довів виконання вимог Договору, щодо передачі належно оформленої супровідної документації, а Господарський суд міста Києва, в свою чергу безпідставно дійшов до висновку, що Відповідач являється боржником.

          Також, розмір стягнутих Господарським судом міста Києва штрафних санкцій є завищений. Суд погоджуючись з розрахунком Позивача не врахував, що розрахунок Позивача здійснений з порушеннями п.п.4.4., 4.7. 8.3. Договору та ст. 625 ЦК України.

Господарський суд міста Києва не врахував, що відповідно до п. 4.7. Договору зобов'язання замовника (Позивача) по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку. Суд не врахував, що інфляційні збитки стягуються за фактичний час затримки виконання грошових зобов'язань, тобто якщо в певному місяці затримка з оплати була лише декілька днів то стягненню підлягають інфляційні збитки за такі дні.

          Окрім цього господарський суд міста Києва не врахував, що в матеріалах справи наявні відповідні накладні на поставку товару, відповідні накладні на повернення товару та платіжні доручення на оплату товару і здійснив безпідставне стягнення штрафних санкцій у значно більшому розмірі.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 12.07.2011 року.

          Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

          В засідання суду, призначене на 12.07.2011 року позивач повноважних представників не направив хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

          Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та надав відзив на апеляційну справу. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством „Полтавакондитер” (Позивач/Виробник) та Дочірнім підприємством „Ф.Формула” (Відповідач/Замовник) було укладено договір №37 від 01.05.2009 року (Договір) .

          Згідно з п. 1.1. цього Договору, Позивач зобов’язався, в порядку та на умовах визначених цим Договором, виготовити, відповідно до Технічних умов товар, та поставити товар Відповідачу під торговим знаком, для подальшого продажу Відповідачем, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виготовлений і поставлений товар на умовах цього Договору.

          Відповідно до п. 2.1 Договору, Відповідач зобов’язався надавати Позивачу, як виробнику товару - невиключне право виробляти, упаковувати та маркувати погоджені із Відповідачем товари під його торговим знаком.

          Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що Відповідач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в Специфікації.

          Згідно з п. 4.3. Договору, загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару.

          Договір набрав силу з моменту підписання його сторонами і термін його дії визначено, згідно з п. 10.1 Договору, до 01.05.2010 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

          За період з липня по грудень 2009 року, виконуючи зобов’язання по даному Договору Позивач передав Відповідачеві товар - шоколад в асортименті, згідно з товарно-транспортними накладними, а саме: №101471 від 16.07.2009 року, № 101751 від 27.08.09 року, № 101782 від 27.08.09 року, № 101978 від 24.09.09 року, № 102409 від 12.11.09 року, № 102694 від 24.12.09 року на загальну суму 2464758,19 грн.

          Отже, Позивач своєчасно та в повному обсязі поставив Відповідачу товар.

          Відповідно до п. 4.4. Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті безготівкового порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позивача протягом 30-ти днів з моменту приймання передачі товару на підписання накладної про прийняття товару (з урахуванням протоколу розбіжностей).

          Відповідно до товарно-транспортних накладних та висновків судово-економічної експертизи № 10611/10-19/3231/11-19 від 12.04.2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Відповідач сплатив лише частково за одержаний товар, а саме: 1410654,26 грн. Крім того, документально підтверджено вартість повернутого товару в сумі - 996720,34 грн. та заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором № 37 від 01.05.09 р. у сумі 57383,58 грн.

          Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 27.04.2010 року, що складений між Позивачем та Відповідачем дебетовий залишок Виробника відповідає кредитовому залишку Замовника, і тим самим підтверджується борг Відповідача перед Позивачем в сумі 57383,58 грн.

          Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст.1 цього Закону, господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону). Закон України „Про автомобільний транспорт” та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, розглядають товарно-транспортну накладну як обов’язковий документ, який повинен оформлятися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

          Товарно-транспортна накладна –це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, передбачений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаної роботи.

          Отже, з огляду на викладене товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи є належними та достатніми доказами здійснення поставки товару за договором № 37 від 01.05.2009 року Позивачем на користь Відповідача; підписані від імені уповноважених осіб вантажовідправника - Позивача та вантажоотримувача-Відповідача, завірені печатками організацій.

          Висновком № 10611/10-19/3231/11-19 від 12.04.2011 року наданим КНДІСЕ на виконання ухвали суду про призначення експертизи, встановлено поставку товару на суму 2464758,09 грн., повернення товару на суму 996720,34 грн., проведення розрахунків на суму 1410654,26 грн. та наявність заборгованості в сумі 57383,59 грн.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст. 225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

          Норма ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          З огляду на вищезазначені норми законодавства, враховуючи докази та матеріали справи, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

          Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Дії Відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності з цього приводу.

          Згідно статті 230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

          Статтею 231 (ч. 6) ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

З огляду на викладене, оскільки факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 57383,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не погашений відповідачем, отже дії відповідача є порушенням зобов’язання, колегія суддів перевіривши правомірність розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та цілком законно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.05.2011 року у справі № 13/438 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 13/438 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Рєпіна Л.О.

                                                                                          Чорна Л.В.

14.07.11 (відправлено)