Постанова № 17675117, 29.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 № 26/39

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Разіної Т.І.

суддів: Шипка В.В.

Лосєва А.М.

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, - представник за довіреністю б/н від 17.01.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 20.06.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою «Релакс Система» на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. у справі № 26/39

за позовом приватного підприємства «Безпека бізнесу. Барєр», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Релакс Система»,

м. Київ

про стягнення 22 107 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року приватне підприємство «Безпека Бізнесу. Барєр» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Релакс Система» про стягнення з відповідача 21333 грн. 40 коп. основного боргу, 504 грн. 10 коп. пені, 100 грн. 82 коп. 3% річних та 168 грн. 70 коп. збитків від інфляції, що складає загальну суму 22107 грн. 02 коп. боргу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було уточнено свої позовні вимоги, а саме позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 13133 грн. 07 коп. основного боргу, 349 грн. 09 коп. пені, 69 грн. 85 коп. 3% річних та 144 грн.10 коп. збитків від інфляції, а всього 13696 грн.11 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. у справі № 26/39 позовні вимоги задоволено повністю (суддя Пінчук В.І.).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 133 грн. 07 коп. основного боргу, 349 грн. 09 коп. пені, грн. 85 коп. 3% річних, 144 грн.10 коп. збитків від інфляції, 136 грн. 96 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідач порушив п. 2.4 договору № 31 від 01.05.2009 р. «Про надання послуг з охорони обєкту», що підтверджується також нормами ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням товариство обмеженою відповідальністю «Релакс Система» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. у справі № 26/39 скасувати та відмовити повністю у позові приватному підприємству «Безпека бізнесу. Барєр».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. На думку апелянта суд першої інстанції виніс рішення з урахуванням доказів, що були надані особою, яка, на думку відповідача, не є стороною по справі, порушивши при цьому ст.ст. 33, 44 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

29.06.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу за вих. № 24/06 від 24.06.2011.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з відстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2009 р. між приватним підприємство «Безпека бізнесу. Бар'єр» (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Релакс Система» (замовником) було укладено договір № 31 про надання послуг з охорони об'єкту (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. предмету договору виконавцем здійснювалося забезпечення контрольно-перепусткового режиму згідно Інструкції яка узгоджується із замовником та є невідємною частиною даного договору, а замовник ( відповідач ) зобовязався своєчасно вносити плату на поточний рахунок виконавця за надані послуги з охорони на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Прирічна, 7.

Відповідно до ст. 177 ЦК України послуга, є самостійним обєктом цивільних прав.

За своєю правовою природою укладений договір є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмір, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.3. договору сторони встановили, що підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів є рахунок, що надається виконавцем. Підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами.

Відповідно до п. 2.4. договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виконавцем надавалися замовнику послуги за договором. Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до договору № 31 від 01.05.2009 р., вартість послуг визначається протоколом ціни.

Протоколом від 01.12.2009 р. сторонами узгоджено, що вартість надання послуг охорони обєкту збільшилась з 10000, 00 грн. в місяць до 16000, 00 грн. в місяць.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за період вересень жовтень 2010 р. позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 32000 грн., що копіями актів здачі прийняття робіт, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: ОУ 0000369 від 30.09.2010 р. на суму 16000 грн. та № ОУ 0000412 від 31.10.2010 р. на суму 16000 грн.

Відповідно до матеріалів відповідач за надані охороні послуги розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13133 грн. 07 коп.

Колегія суддів зазначає, що акти здачі-приймання робіт є доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України для здійснення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, підтвердженням факту надання послуг є підписані сторонами акти.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані акти підписані відповідачем без зауважень та застережень.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняти рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору.

До початку судового розгляду справи 06.04.2011 р. позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при розгляді справи суд прийняв до уваги докази, надані особою, яка не є стороною у справі, а саме, не зважаючи на те, що позивачем є приватне підприємство «Безпека бізнесу. Бар'єр», ідентифікаційний код 35199239, суд послався на заяву про зменшення позовних вимог від 06.04.2011 р., подану приватним підприємством «Безпека бізнесу. Бар'єр», ідентифікаційний код 33882743, що зумовило порушення вимог ст.ст. 33, 44 ГПК України.

Колегією суду було детально досліджено наявні матеріали справи, з яких вбачається, що заяву про зменшення позовних вимог від 06.04.2011 р., подану приватним підприємством «Безпека бізнесу. Бар'єр», ідентифікаційний код 35199239.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі наявних у справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази в їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. у справі № 26/39 без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Релакс Система» без задоволення.

Головуючий суддяРазіна Т.І.

СуддіШипко В.В.

Лосєв А.М.

06.07.11 (відправлено)