Постанова № 17674972, 16.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 № 42/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.02.2011 року (повний текст підписано 04.03.2011 року)

у справі № 42/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»

до закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

про розірвання договору, повернення майна, -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 141 від 08.02.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (дов. №477 від 07.09.2010 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (надалі ТОВ «Українська лізингова компанія») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (надалі ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком») про розірвання договору фінансового лізингу № 01-118/07-АВТ від 09.08.2007 року та повернення предмету лізингу, яким є сідельний тягач МАN, номер двигуна 51519100291912, номер шасі WMAH94ZZ68L053218, 2008 року випуску і передати його позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі №42/14 позов задоволено. Розірвано договір фінансового лізингу № 01-118/07-АВТ від 09.08.2007 року, зобовязано ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» передати вищевказаний предмет фінансового лізингу. Стягнуто з ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» на користь ТОВ «Українська лізингова компанія» 12117,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у повному обсязі, визнати пункт 3.8. договору лізингу недійсним та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 21.04.2011 року.

Позивач скористався правом, наданим йому ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

18.04.2011 року та 11.05.2011 року від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт просить рішення господарського суду м.Києва від 15.02.2011 року скасувати повністю, залишити позов без розгляду та припинити провадження у справі.

За наслідками судового засідання 21.04.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 16.05.2011 року, у звязку з неявкою відповідача.

За наслідками судових засідань 16.05.2011 року та 30.05.2011 року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 30.05.2011 року та 06.06.2011 року відповідно.

06.06.2011 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити повністю. Вважає, що провадження у справі підлягає припиненню, зважаючи на виконання відповідачем у повному обсязі зобовязань за договором фінансового лізингу.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

16.06.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 09.08.2007 року між ТОВ «Українська лізингова компанія» (за договором - лізингодавець) та ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» (за договором - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 01-118/07-авт, за умовами якого лізингодавець зобовязався передати, а лізингоодержувач - отримати в платне володіння та користування на визначений договором строк на умовах фінансового лізингу належний лізингодавцю на праві власності сідельний тягач МАN, номер двигуна 51519100291912, номер шасі WMAH94ZZ68L053218, 2008 року вартістю 1090440,00грн. ( п. 1.1, 1.2, 3.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили строк лізингу - 36 місяців з моменту передачі майна, яким є дата підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу.

На момент укладання договору загальна вартість предмету лізингу становила 1090440,00грн., що еквівалентно 156000, 00 Евро за курсом НБУ на день підписання договору (пункт 3.2 договору).

За змістом пунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку їх сплати. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, визначених вищевказаними пунктами договору;

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Сторони погодили загальну суму винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за договором 172005, 08 грн. без ПДВ 20%, а також передбачили, що вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7, 3.8, 3.9 договору (п. 3.3 договору).

Поряд з цим сторони визначили, що у разі прострочення термінів сплати лізингових платежів згідно графіку, розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно збільшується на суму, яка визначається, виходячи з із суми, яка прострочена, кількості днів прострочки та відсоткової ставки 20% річних (п.3.7).

При цьому, у відповідності до пункту 3.8 договору лізингоодержувач здійснює платежі згідно графіку їх сплати (додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до швейцарського франку, при цьому сума Sn, що підлягає сплаті позивачу на дату здійснення платежу визначається як: Sn =So*k, де So сума платежу у відповідності з графіком сплати лізингових платежів; k коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, встановленого НБУ на дату сплати лізингового платежу, зазначену в графіку, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг, що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки. Якщо значення коефіцієнту k менше одиниці, то коефіцієнт k прирівнюється до одиниці.

У випадку, коли курс гривні до швейцарського франку, за яким банк по дорученню лізингодавця здійснив купівлю швейцарського франку на міжбанківському валютному ринку буде перевищувати курс гривні до швейцарського франку, встановлений НБУ на дату здійснення платежу, зазначену в графіку сплати лізингових платежів, що підтверджується відповідною довідкою банку, лізингоодержувач зобовязаний на вимогу лізингодавця, або, у разі відсутності такої у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму винагороди (комісії) в розмірі, який визначається як: V = Sp * (і - 1), де V сума додаткової винагороди (комісії); Sp сума платежу за договором, що фактично надійшла на банківський рахунок лізингодавця; і коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарських франків на міжбанківському валютному ринку на дату вчинення лізингового платежу за графіком сплати лізингових платежів.

Договором (п.3.4) та графіком передбачено, що лізингоодержувач в термін до 15.08.2007 року включно зобовязаний сплатити першу частину авансового лізингового платежу, який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості майна на суму 228365, 90 грн. у т.ч. ПДВ 20%, а другу частину - в сумі 114182, 94 грн. у т.ч. ПДВ 20% - до 10.02.2008 року включно.

На виконання умов договору лізингоодержувач перерахував лізингодавцеві вказані платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку зі зміною вартості предмету лізингу на момент його передачі, сторони 07.04.2008 року підписали додаткову угоду №1 до договору №01-118/07-авт фінансового лізингу від 09.08.2007 року, якою дійшли згоди викласти п.3.2 договору в іншій редакції, погодивши загальну вартість майна в сумі 1203191, 18 грн. у т.ч. ПДВ 20% та зміну графіку сплати лізингових платежів (а.с.28-30).

Того ж дня, 07.04.2008 року лізингодавець передав лізингоодержувачу 07.04.2008 року сідельний тягач МАN, номер двигуна 51519100291912, номер шасі WMAH94ZZ68L053218, 2008 року вартістю 1203191, 18 грн. за актом приймання-передачі, яким сторони засвідчили, що майно відповідає техніко-економічним показникам та умовам договору фінансового лізингу від 09.08.2007 року (а.с.27).

У відповідності до пункту 10.1.1 договору лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком сплати лізингових платежів.

Згідно пункту 10.2 договору у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1-10.1.5 даного договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття ним рішення про розірвання договору є рекомендований лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний за свій рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем відповідної вимоги, повернути останньому майно.

Крім цього, сторони договору передбачили можливість і порядок розірвання договору. Зокрема, пункт 16.3.2 передбачає дострокове його розірвання на вимогу лізингодавця, якщо лізингоодежувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком сплати лізингових платежів.

22.10.2010 року позивач рекомендованим листом за вих. № 1653 повідомив відповідача про намір вилучити майно, що є предметом лізингу у разі непогашення ним існуючої заборгованості протягом семи робочих днів (а.с.34).

Положеннями статті 806 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом укладеного сторонами у справі договору є надання лізингодавцем у платне володіння лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу предмету лізингу, яким є сідельний тягач МАN, номер двигуна 51519100291912, номер шасі WMAH94ZZ68L053218, 2008 року.

В силу статей 7,11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець вправі відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору, повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для задоволення вимог про розірвання договору та повернення предмета лізингу, прийнявши як належний доказ представлений позивачем розрахунок простроченої заборгованості у розмірі 628694, 17 грн., а також інформування відповідача рекомендованим листом про вилучення майна (а.с.8, 34).

Колегія суддів вважає, що до такого висновку місцевий господарський суд дійшов передчасно, без повного зясування обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року цим вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимоги, що предявляються до доказів, визначені статтею 34 Господарського процесуального кодексу України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимим доказом виконання грошового зобовязання боржником є відповідний платіжний документ з даними про призначення платежу. Між тим, суд першої інстанції первинних бухгалтерських документів не витребував і не дослідив та не дав належної оцінки доводам відповідача про неналежне виконання позивачем договірних зобовязань.

З матеріалів справи та наданих відповідачем виписок з рахунків та копій платіжних доручень вбачається, що на час прийняття господарським судом міста Києва рішення у даній справі, ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» сплатило позивачеві вартість майна - в сумі 709710, 08грн. та винагороду в сумі 316017, 05 грн., а всього 1025727, 13 грн. Сума прострочення за вказаним договором станом на 18.10.2010 року складала 628694, 17 грн.

В ході апеляційного провадження відповідач надав копію платіжного доручення № 2084 від 14.06.2011 року на підтвердження сплати позивачеві 321831, 25 грн. в якості відшкодування вартості майна за договором фінансового лізингу №01-118/07 від 09.08.2007 року та копію платіжного доручення № 2085 від 14.06.2011 року на суму 27637, 85 грн. по сплаті винагороди, стверджуючи, що на час розгляду апеляційної скарги договірні зобовязання відповідачем є виконаними повністю, відтак, предмет спору відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі.

Представник відповідача в обґрунтування доводів апеляційної скарги та доповнень до такої, пояснив, що позивач з грудня 2009 року припинив виставляти рахунки по сплаті лізингових платежів та в порушення умов договору не надавав довідок банку про зміну курсу валюти, що і зумовило неналежне виконання договірних зобовязань зі сторони відповідача, на підтвердження чого надав докази письмових звернень до лізингодавця, в яких порушувалось питання про вищенаведене.

Дана обставина підтверджується наданими апеляційному господарському суду копіями листів ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» від 11.03.2010р. за вих. № 106, від 15.11.2010р. за вих. № 617 до ТОВ «Українська лізингова компанія» та витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача.

Поряд з цим варто зазначити, що ухвала апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року про надання позивачем доказів направлення на адресу відповідача довідок про зміну курсу гривні до швейцарського франка виконана не була. Натомість, представник позивача під час апеляційного провадження пояснив, що направлення таких документів відповідачеві не є обовязковим, а рахунки на сплату лізингових платежів направлялись простою поштовою кореспонденцією і відповідачем отримувались.

На переконання колегії суддів, позивач, маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору та його розірвання, зобовязаний одночасно належним чином виконувати взяті на себе зобовязання.

Як вбачається з пункту 18.9 договору лізингодавець зобовязаний інформувати лізингоодержувача про курс гривні до швейцарського франку, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманого лазингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг, вважається належним чином виконаним з моменту здачі лізингодавцем підприємству пошти відповідного рекомендованого листа.

Доказів на підтвердження виконання даного зобовязання, як і надання відповідачеві рахунків на сплату лізингових платежів у відповідності до вимог вищевказаного пункту договору, позивач у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав. Про належне відправлення позивачем рахунків по відшкодуванню вартості обєкта лізингу та винагороди (комісії) з відповідним коригуванням на суму 911442, 43 грн. може свідчити лише опис вкладення до поштового листа та чек поштового відділення від 07.06.2011 року, надані позивачем апеляційній інстанції.

Зі змісту укладеного сторонами у справі договору (п.17.3) вбачається, що він містить також елементи договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, користуючись правами суду першої інстанції, за наявними у справі і додаткового поданими доказами повторно розглядає справу.

З огляду на представлені в ході апеляційного провадження докази оплати вартості майна, що є обєктом лізингу, колегією суддів встановлено, що на час розгляду апеляційної скарги вартість предмету лізингу відповідачем сплачена повністю в сумі 1203191, 18 грн., а винагорода (комісія), без урахування коригування, як це передбачено пунктами 3.7, 3.8, 3.9 договору, в сумі 172005, 08 грн.

Даючи оцінку встановленим обставинам та погоджуючись з доводами апелянта про неналежне виконання лізингодавцем п.18.9 договору фінансового лізингу №01-118-07-авт від 09.08.2007 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору та повернення предмету лізингу відсутні, оскільки вартість майна відповідачем повністю сплачена, а сума коштів - 561973, 33 грн. (911442, 43 грн. (321831, 25грн. + 27637, 85 грн.) є простроченою заборгованістю за користування предметом лізингу.

Поряд з цим слід зазначити, що припинення провадження у справі це форма завершення справи, яка зумовлена передбаченими законом обставинами, що виключають можливість судочинства.

Вимогу апеляційної скарги про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду находить безпідставною з огляду на наявність у відповідача заборгованості по оплаті винагороди (комісії) за користування майном, яка підлягає сплаті з урахуванням відповідного коригування на підставі виставлених позивачем рахунків та довідок банку про зміну курсу гривні до швейцарського франку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у даній справі - скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі №42/14 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі №42/14 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) на користь закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» (01010, м.Київ, вул.Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) 6058,50 грн. (шість тисяч пятдесят вісім грн. 50 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.Матеріали справи №42/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.