Постанова № 17674942, 16.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011                                                                                           № 37/109

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Шапрана В.В.

          Кошіля В.В.

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача: Пастернак Ж.В., Гобрись О.В.,

від відповідача: Чернишов К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Національний туристичний офіс” на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 (суддя Гавриловська І.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия”

до          Державного підприємства „Національний туристичний офіс”

про           стягнення 205 074,41 грн.,

за зустрічним позовом           Державного підприємства „Національний туристичний офіс”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия”

про           визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Град Кия” (позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства „Національний туристичний офіс” (відповідач за первісним позовом) про стягнення 160000,00 грн. основного боргу, 3125,48 грн. пені, 40000,00 грн. штрафу, 604,93 грн. трьох річних процентів та 1344,00 грн. інфляційних нарахувань у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009 щодо повернення суми фінансової допомоги.

В процесі розгляду справи Державне підприємство „Національний туристичний офіс” звернулося до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия” про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства „Національний туристичний офіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия” 160000,00 грн. основного боргу, 1344,00 грн. інфляційних нарахувань, 604,93 грн. трьох процентів річних, 312,50 грн. пені, 4000, грн. штрафу, 2050,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті первісних позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП „Національний туристичний офіс” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 27.04.2011 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Град Кия” у штрафних санкціях повністю та визнати договір № 1/ФП від 27.01.2009 недійсним. Стягнути з ТОВ „Град Кия” понесені ДП „Національний туристичний офіс” судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 16.06.2011.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу – задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом просив оскаржуване рішення суду від 27.04.2011 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.01.2009 між ТОВ „Град Кия” (сторона 1) та ДП „Національний туристичний офіс” (сторона 2) було укладено договір про надання фінансової допомоги № 1/ФП, за умовами якого сторона 1 передає у власність стороні 2 грошові кошти в сумі, визначеній в п. 1.2. цього договору (фінансова допомога), а сторона 2 зобов’язується повернути фінансову допомогу стороні 1 на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 спірного договору, сума фінансової допомоги, що надається стороною 1, складає 250000,00 грн.

Згідно з п. 1.3. та п. 1.4. договору фінансова допомога надається на строк до 27.01.2010; цільове призначення фінансової допомоги – поповнення обігових коштів для забезпечення участі у виставкових заходах.

Статтею 2 спірного договору передбачено порядок надання та повернення фінансової допомоги:

-          фінансова допомога за цим договором надається та повертається в національній валюті України – гривні;

-          фінансова допомога за цим договором може надаватися окремими платежами на письмовий запит сторони 2;

-          надання фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування стороною 1 коштів на поточний рахунок сторони 2, зазначений в п. 6 цього договору;

-          при надходженні фінансової допомоги на поточний рахунок сторони 2, вона повинна негайно повідомити сторону 1 про отримання фінансової допомоги;

-          сторона 2 має право повертати суму фінансової допомоги стороні 1 частинами, проте, вся сума фінансової допомоги має бути повернена в строк до 27.01.2010 включно;

-          поверненню відповідно до п. 2.3. цього договору підлягає сума фактично отримана стороною 2;

-          фінансова допомога повертається в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок сторони 1, зазначений в п. 6. даного договору;

-          днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування на поточний рахунок сторони1 грошових коштів у сумі фінансової допомоги;

-          сторона 2 зобов’язана негайно повідомити сторону 1 про повернення фінансової допомоги з обов’язковим зазначенням реквізитів платіжного доручення; після отримання повернення фінансової допомоги сторона 1 негайно повідомляє сторону 2 про отримання повернення фінансової допомоги;

-          нарахування процентів за користування фінансовою допомогою не здійснюються;

-          фінансова допомога може бути повернена стороною 2 достроково.

Додатковою угодою про внесення змін від 27.01.2010 до договору про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009, було продовжено строк повернення фінансової допомоги за даним договором до 27.01.2011.

На виконання умов договору про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009, ТОВ „Град Кия” було перераховано ДП „Національний туристичний офіс” грошові кошти в розмірі 160000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 29.01.2009 на суму 120000,00 грн., № 33 від 19.03.2009 на суму 40000,00 грн. та виписками банківської установи з поточного рахунку позивача.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Град Кия” посилається на те, що станом на 27.01.2011 відповідач не повернув суму фінансової допомоги, порушивши зобов’язання за договором про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Град Кия” зверталось до ДП „Національний туристичний офіс” з претензією вихідн. № 3 від 28.01.2011, в якій просило перерахувати заборгованість у розмірі 160000,00 грн. Докази відповіді на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене вище, оскільки ТОВ „Град Кия” взяті на себе зобов’язання виконало належним чином, перерахувавши фінансову допомогу у розмірі 160000,00 грн., тоді як відповідач свої зобов’язання за договором щодо повернення зазначених грошових коштів у встановлений строк до 27.01.2011 не виконав, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з ДП „Національний туристичний офіс” суму основного боргу у розмірі 160000,00 грн.

Також, позивачем за первісним позовом заявлялася вимога про стягнення з відповідача 1344,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та 604,93 грн. трьох річних процентів за період з 28.01.2011 по 14.03.2011, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо повернення фінансової допомоги за договором про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнув з ДП „Національний туристичний офіс” на користь ТОВ „Град Кия” розмір інфляційних втрат в сумі 1344,00 грн. за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та 604,93 грн. трьох річних процентів за період з 28.01.2011 по 14.03.2011, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Крім того, ТОВ „Град Кия” просив суд стягнути з відповідача 3125,48 грн. пені та 40000,00 грн. штрафу у розмірі 25 % за порушення договірного зобов’язання щодо повернення грошових коштів за договором про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.3 договору № 1/ФП від 27.01.2009, за прострочення повернення фінансової допомоги сторона 2 виплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки від неповерненої суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25 % від суми фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення встановлено і ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Як зазначив відповідач за первісним позовом та було вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки ДП „Національний туристичний офіс” є підприємством, яке немає власних коштів, а фінансується за рахунок коштів, отриманих з державного бюджету, а також беручи до уваги той факт, що прострочення у даному зобов’язанні за часом є незначним – три місяці, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 312,50 грн.

Однак, що стосується розміру штрафу, то колегія суддів вважає справедливим та співмірним зменшити штраф, як і розмір пені – до 312,50 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 312,50 грн. та штраф в сумі 312,50 грн.

Щодо зустрічної вимоги ДП „Національний туристичний офіс” про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги № 1/ФП від 27.01.2009 на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України, то колегією суддів слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У ч. 1 ст. 638 ЦК України вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1-3, ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Частиною 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Доводи, наведені ДП „Національний туристичний офіс” в апеляційній скарзі про те, що спірний договір укладений всупереч ст. 215 ЦК України, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, спірний договір був схвалений позивачем за зустрічним позовом шляхом вчинення дій, а саме, було прийнято грошові кошти, які були перераховані за даним договором, що свідчить про його прийняття до виконання.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача за зустрічним позовом, як на підставу для визнання недійсним договору № 1/ФП від 27.01.2009, на ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки як було вірно встановлено судом першої інстанції, з аналізу спірного договору випливає, що даний договір не може бути визнаний недійсним з тих підставах, що він не відповідає закону, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та вчинений з порушенням хоч би одним із них господарської компетенції, так, як позивачем за зустрічним позовом не було надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Національний туристичний офіс” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2011 у справі №37/109 – зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національний туристичний офіс” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 у справі №37/109 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

”1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Національний туристичний офіс” (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 50-Б, код ЄДРПОУ 35592707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, код ЄДРПОУ 33787615) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 604 (шістсот чотири) грн. 93 коп. трьох процентів річних, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. пені, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. штрафу, 2 050 (дві тисячі п’ятдесят) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісних позовних вимог відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Град Кия” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2-А, код ЄДРПОУ 33787615) на користь Державного підприємства „Національний туристичний офіс” (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 50-Б, код ЄДРПОУ 35592707) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 212,50 грн. (двісті дванадцять гривень 50 коп.).

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 37/109 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Кошіль В.В.