Постанова № 17674867, 30.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011 № 35/604

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет”

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.03.2011 року (повний текст підписано 17.03.2011 року)

у справі № 35/604 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом приватного акціонерного товариства “Агроконтракт”, м.Луцьк,

до дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет”, м. Київ,

про стягнення 9548,58 грн.,-

за участю представників:

від позивача: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 04.01.2011 р.),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Агроконтракт” (надалі ПАТ “Агроконтракт”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (надалі ДП “Гарантія-Маркет”) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №354-08 на надання послуг з утримання приміщень від 01.06.2008 року в сумі 9548,58 грн., а саме: основний борг 7141,43 грн., 3% річних 478,96 коп., збитків від інфляції 1928,19 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі №35/604 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП “Гарантія-Маркет” на користь ПАТ“Агроконтракт” 7141,73 грн. заборгованості по наданим послугам за договором №354-08 на надання послуг з утримання приміщення від 01.06.2008 року; 478,96 грн. 3% річних; 1 928,19 грн. інфляційних нарахувань; 102,00 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції, посилаючись на статті 837, 626, 629, 525, 526 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ДП “Гарантія-Маркет” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.05.2011року.

За наслідками судового засідання 12.05.2011року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено розгляд справи на 30.05.2011 року.

В судовому засіданні 30.05.2011 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду міста та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.

Враховуючи думку апелянта, з приводу можливості розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд рішення суду у даній справі за відсутності представника останнього.

30.05.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду необхідно змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2008 року між закритим акціонерним товариством “Агроконтракт” (правонаступником якого є - ПАТ “Агроконтракт”) (в тексті договору - виконавець) та дочірнім підприємством “Гарантія-Маркет” (в тексті договору - замовник) укладено договір №354-08 на надання послуг з утримання приміщень, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобовязався надати послуги, повязані з утриманням приміщень, а саме, по експлуатації та обслуговуванню: автостоянки, утримання та прибирання місць загального користування, електропостачання першого та частини другого поверху торгового комплексу корпусу №1 (в тексті договору - приміщення), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Єршова, 11 у відповідності до умов даного договору, а замовник зобовязався прийняти послуги та виплатити виконавцю винагороду за надані послуги (а.с.11).

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник щомісяця виплачує виконавцю винагороду в розмірах, передбачених у розрахунку вартості наданих послуг (додаток №1), що є невідємною частиною даного договору, а саме 7141,43 грн. (а.с.12).

У пункті 5.1. договору сторонами було узгоджено термін оплати: протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Даний договір, у відповідності до пункту 9.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2009 року, а в частині розрахунків за надані послуги до повного виконання взятих на себе сторонами зобовязань.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору про надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення ДП“Гарантія-Маркет” з ЗАТ“Агроконтракт” договору № 354-08 від 01.06.2008 року було спрямоване на надання останнім послуг, повязаних з утриманням приміщення, що в свою чергу, породжує обовязок ДП“Гарантія-Маркет” здійснити оплату за надані послуги.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач відповідно до умов договору надав послуги з утримання приміщення у липні 2008 року, у звязку з чим відповідачу було виставлено рахунок №3560 від 25.06.2008 року за липень 2008 року на суму 7141,43 грн. (а.с.13).

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 7141,43грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (а.с.99-115).

Доводи скаржника про те, що суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що відповідач в якості оплати послуг за 11 місяців надав відповідну кількість платіжних доручень, чим підтвердив розрахунок відповідача перед позивачем за договором, колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідачем рахунку №3560 від 25.06.2008 року за липень 2008 року на суму 7141,43грн., стягнення за яким є предметом розгляду даної справи.

В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вимоги статті 599 Цивільного кодексу України, згідно якої зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг за липень 2008 року у сумі 7141,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1928,19 грн. за період з 06.08.2008 року по 30.09.2010 року та 3% річних в сумі 478,96 грн. за період з 06.08.2008 року по 31.10.2010 року.

Відповідно до норм статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1928,19 грн. за період з 06.08.2008 року по 30.09.2010 року та 3% річних в сумі 478,96 грн. за період з 06.08.2008 року по 31.10.2010 року, нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що судом першої інстанції було стягнуто основну заборгованість у сумі 7141,73 грн. замість 7141,43грн., що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ДП “Гарантія-Маркет” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року необхідно змінити в частині стягнення суми основної заборгованості.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 35/604 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 35/604 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 35/604 викласти в наступній редакції:

«1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (юридична адреса: 01000, м. Київ, пр. Перемоги, 94/1; код ЄДРПОУ 32254181; п/р 2600300530339 в АКБ “ПравексБанк”, МФО 321983) на користь приватного акціонерного товариства “Агроконтракт”(юридична адреса: 43006, м. Луцьк, вул. Конякіна, 18-А; поштова адреса: 43006, м. Луцьк, пров. Макарова, 5; код ЄДРПОУ 20136032, п/р 26002057000680 в КБ “Приват Банк”, МФО 303440), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 7141,43 грн. (сім тисяч сто сорок одну грн. 43 коп.) заборгованості по наданим послугам за договором №354-08 на надання послуг з утримання приміщення від 01.06.2008 року; 478,96 грн. (чотириста сімдесят вісім грн. 96 коп.) 3% річних; 1928,19 грн. (одну тисячу девятсот двадцять вісім грн. 19 коп.) інфляційних нарахувань; 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

4.Матеріали справи № 35/604 повернути до господарського суду міста Києва.

5.Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.